Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №523/11892/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11892/26

Провадження №2-о/523/389/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 , звернулась адвокат Соловйова Ксенія Юріївна.

В обґрунтування заяви представник зазначила, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 30.08.1996 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради народних депутатів заявник є власником частини квартири АДРЕСА_1 .

Разом з цим, у свідоцтві прізвище заявника, як власника зазначено « ОСОБА_3 », замість вірного « ОСОБА_4 » наявна розбіжність є перешкодою заявнику у розпорядженні майном.

На підставі викладеного представник заявника просить: встановити факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання призначене на 21 вересня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені.

На адресу суду 21.09.2026 року надійшла заява за підписом представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_5 щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони заявника, згідно якої заяви представник зазначила, що заяву підтримує та просить її задовольнити (а.с.36-37).

Представник заінтересованої особи: Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» про час та місце слухання справи повідомлений, на адресу суду 21.09.2026 року (вх. №2109) надійшла заява за підписом представника заінтересованої особи щодо можливості розгляду справи у відсутність представника (а.с.34).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дослідивши докази надані на підтвердження обставин заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності документа, заявник зазначив, що у Свідоцтві про право власності прізвище заявника, як власника зазначено « ОСОБА_3 », замість вірного « ОСОБА_4 » наявна розбіжність є перешкодою заявнику у розпорядженні майном.

Так, згідно паспорта громадянина України, такий видано на ім`я ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, судом встановлено, що прізвище записано мовою оригіналу (рос.) ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.17).

Відповідно до копії паспорта матері заявника, такий видано на ім`я ОСОБА_2 (а.с.8).

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13).

Свідоцтво про право власності видано на підставі розпорядження органу приватизації, відповідно до якого встановлено, що прізвище заявника також зазначено, як « ОСОБА_3 », прізвище матері заявника, іншого співвласника зазначено, як « ОСОБА_4 » (а.с.14).

Судом встановлено, що представник заявника зверталась до КП «Міське агентство з приватизації житла» ОМР щодо виправлення наявної розбіжності. Згідно відповіді (а.с.10) зазначено, що приватизація була проведена згідно заяви наймача на приватизацію житла, довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири, які були оформлені належним чином, підписані керівником по обслугованню житла, прізвище власника квартири українською було записано, як ОСОБА_9 .

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 23.12.1997 року прізвище записано, як ОСОБА_10 .

Стосовно підтвердження належності правовстановлюючих документів на право власності на квартиру, рекомендовано звернутись до суду.

Отже, з досліджених документів встановлено, що прізвище заявника у Свідоцтві про право власності записано як « ОСОБА_3 » у паспорті громадянина, як « ОСОБА_4 », що свідчить про наявну розбіжність.

Отже, в даному випадку при перекладі прізвища з російської на українську мови відбулась Транслітерaція, або транслітерування (від лат. trans—«через», «по той бік» і litera—«літера»), — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про встановлення фактів, що мають юридичне значення при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення документів та вільного розпорядження власністю, тому суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 76-80, 247, 293-300, 316-320, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 , від 30 серпня 1996 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради виданого на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 25.09.2026р.

Суддя: