Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №523/8003/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/8003/26

Провадження №2/523/5453/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"17" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Одеської міської ради, третя особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в 1971 році його діду - ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці 1971 року був побудований житловий будинок під літ. «А» з господарським будівлями та спорудами: під літ. «Б»- літня кухня, літ. «В» - сарай, літ. «Г» та «Е»- сарай, літ. «Д»- вбиральня, літ. «Ж»- погріб, І-6- паркан, І- цистерна, ІІ-мостіння, що підтверджується зведеним актом оцінки домоволодіння за АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси від 10.04.2001 року, актовий запис № 648.

Після смерті дідуся фактично прийняв спадщину мій батько – ОСОБА_3 , однак не встиг оформити документально свої спадкові права, хоча проживав з дідусем на час відкриття спадщини. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Спадщина після смерті дідуся відкрилася у 2001 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.

З урахуванням викладеного позивач просить: встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв від ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину у вигляді житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , розміщений на земельній ділянці площею 565 кв.м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, третій особі роз`яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення.

Також, ухвалою суду від 27 квітня 2026 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Витребувано від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса, інформацію:

- чи відкривалась спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- чи відкривалась спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради - посвідчену належним чином, копію інвентаризаційної справи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 ,

Керівника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - інформацію про зареєстрованих осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 на період 09.04.2001 року та 17.03.2020 року (а.с.48).

На адресу суду 28.05.2026 року (вх. №26083) за підписом представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копію інвентаризаційної справи (а.с.57-70).

В подальшому, ухвалою суду від 10.06.2026 року - прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом, в редакції від 28.05.2026 року (вх.№26085) про встановлення факту того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв від ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Про визнання за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , який складається з житлового будинку під літерою «А» загальною площею 58,7 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м, погребу під. літ. «Ж», вбиральні під літ. «З», І- цистерни, №1,2- огорожі, №7-водопровідного колодязя, ІІ- вимощення, які розташовані на земельній ділянці площею 565 кв.м. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.101-102).

Також, ухвалою суду від 10.06.2026 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Витребувано від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса інформацію:

чи відкривалась спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

чи відкривалась спадкова справа щодо майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.105-106).

На виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду надійшла відповідь від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса згідно якої зазначено, що спадкові справи до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 – не відкривались (а.с.108).

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.124-125).

В судове засідання сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені.

На адресу суду 17.09.2026 року (вх. №45364) надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Боровик А.О. про можливість розгляду справи за відсутності позивача, згідно якої представник зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, та не заперечує з приводу заочного розгляду справи (а.с.131).

Відповідач Одеська міська рада про час та місце слухання справи повідомлена, представник позивача до суду не з`явився, про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався (а.с.130).

Також, на адресу суду надійшла заява за підписом державного нотаріуса Олени Бойченко щодо можливості розгляду справи у відсутність представника Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одесі (а.с.132).

Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, звернулись на адресу суду з заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначила, що після смерті дідуся фактично прийняв спадщину батько позивача ОСОБА_3 , однак не встиг оформити документально свої спадкові права, хоча проживав з дідусем на час відкриття спадщини.

Спадщина після смерті дідуся позивача відкрилася у 2001 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого позивач звернувся до нотаріуса із усною заявою щодо відкриття спадщини після смерті батька, однак нотаріусом було повідомлено, оскільки у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом досліджуються документи надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Так, згідно копії свідоцтво про народження судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками зазначенні: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , актовий запис про народження № 1317 (а.с.17).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про смерть судом встановлено, що ОСОБА_2 (дід позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 648 (а.с.22).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 3080 (а.с.19).

Також, встановлено, що ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , актовий запис № 905 (а.с.20, 21).

Матеріалами справи встановлено, що в 1971 році ОСОБА_2 (дід позивача) була виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці 1971 року був побудований житловий будинок під літ. «А» з господарським будівлями та спорудами: під літ. «Б»- літня кухня, літ. «В» - сарай, літ. «Г» та «Е»- сарай, літ. «Д»- вбиральня, літ. «Ж»- погріб, І-6- паркан, І- цистерна, ІІ-мостіння, що підтверджується зведеним актом оцінки домоволодіння за АДРЕСА_2 .

Згідно внутрішніх замірів і підрахунків площини будови за літерою «А» по АДРЕСА_4 складається з: 1- веранда з площею 8,7 кв.м.; 2- веранда з площею 6,5 кв.м.; 3- веранда з площею 6,8 кв. м.; 4- житлове приміщення з площею 18 кв.м.; 5- житлове приміщення з площею 19,5 кв.м. Загальна площа 59,5 кв.м., житлова 37,5 кв.м, який розміщений на земельній ділянці площею 565 кв.м., що підтверджується даними наданими від КП «БТІ» ОМР (а.с.58-70).

Відповідно до копії домової книги про проживаючих та прописаних за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29-38), встановлено, що ОСОБА_3 1963 р.н., ОСОБА_9 , син ОСОБА_10 1987 р.н., внук (позивач у справі) ОСОБА_1 1999 р.н. прописані за вказаною адресою.

Отже, згідно домової книги судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , фактично прийняв спадщину ОСОБА_3 (батько позивача), який проживав за вказаною адресою час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася у 2001 році, а відтак до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що наведений ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

З огляду на досліджені матеріали справи, а саме домову книгу, встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 з народження був прописаний та по день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 , а тому, суд вважає, підтвердженим факт прийняття спадщини батьком позивача ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 .

Також, встановлено, що позивач ОСОБА_1 1999 р.н. прописаний за вищевказаною адресою, до батька (а.с.30).

Судом встановлено. що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого згідно позову, позивач звернувся до нотаріуса із усною заявою щодо відкриття спадщини після смерті батька, однак нотаріусом йому було повідомлено, оскільки у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_3 роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що спадкова справа не заводилась (а.с.55).

Так, 19.05.2026 року ТОВ «Нове БТІ» був виданий новий технічний паспорт під реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності:ТІ01:0504-2896-7557-7274 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 : житловий будинок під літ. «А», погріб під. літ. «Ж», вбиральня під літ. «З», І- цистерна, №1,2- огорожа, №7-водопровідний колодязь, ІІ- вимощення.

Згідно експлікації приміщень житловий будинок під літерою «А» по АДРЕСА_3 , складається з: 1- кухня з площею 13,7 кв.м.; 2- житлова з площею 17,4 кв.м.; 3- житлова з площею 19,6 кв. м.; 4- коридор з площею 8,0 кв.м. Загальна площа 58,7 кв.м., житлова - 37,0 кв.м, який розміщений на земельній ділянці площею 565 кв.м. Рік побудови житлового будинку та підвалу зазначено 1971, вбиральні - 1991 рік.

Також, встановлено, що Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 11.05.2026 року за №716/01-09 надійшла інформація щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 на період з 09.04.2001 року по 17.03.2020 року. За зазначений період реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання будь-яких осіб за вказаною адресою Департаментом не здійснювалось. Інформація про зареєстрованих осіб міститься у будинковій книзі, що на сканування не передавалась. Відповідно до інформації з Державного реєстру виборців за даною адресою значиться зареєстрованим місце проживання:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до домової книги реєстрація місця проживання в будинку АДРЕСА_2 , за даною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та члени його родини: син ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дочка ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ), онук ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та онук ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За приписами до ч.1 ст.1261 ЦК України, першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Частиною 3ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язані звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, не відносяться до самочинного будівництва. Облік такого майна здійснювався виключно за погосподарськими книгами рад.

Виходячи з наведеного, на час закінчення будівництва спірного домоволодіння підтвердженням належності житлового будинку (його частини) певній особі був запис в погосподарських книгах, ведення яких передбачалося наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим. Виникнення права власності на житлові будинки не залежало від державної реєстрації цього права чи від отримання документів про прийняття об`єкта до експлуатації.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.03.2021 року у справі №307/2444/16-ц.

Крім того, порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів був встановлений Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 № 56). Зазначений нормативний акт передбачав обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до абз. 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У випадку відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно питання спадкування такого майна може вирішуватись лише у судовому порядку відповідно до ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 в рамках справи № 557/1209/16-ц).

З огляду на зазначене, рішення суду про визнання права власності на спадкове майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування.

Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року №19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до п. 4.18 глави 10 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, судом встановлено, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права, окрім як вирішення цього спору в судовому порядку.

Відповідно до положень п. 3.1 листа ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до матеріалів справи та отриманих судом відповідей, встановлено, що у позивача, як єдиного спадкоємця відсутні оригінали правовстановлюючих документів, а відтак, його право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України у разі спадкування права та обов`язки спадкодавця переходять до спадкоємців.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об`єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті фактично прийняв спадщину син померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_3 успадкований будинок не оформив в нотаріальному порядку, правовстановлюючі документи на своє ім`я не отримав, спадкову справу після смерті батька не заводив.

Встановлено, що ОСОБА_3 помер, заповіту не залишив.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач у справі ОСОБА_1 , який отримав відмову в отриманні свідоцтва про право власності за законом, за відсутності правовстановлюючих документів на підтвердження належності його батьку спадкового майна.

Суд приходить до висновку, що відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на майно, що увійшло до складу спадщини не є перешкодою для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги, наявність у позивача по справі права на спадкування після батька, факт фактичного прийняття спадщини, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вимоги позивача по справі є законними і обґрунтованими, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, обраний спосіб захисту відповідає вимогам закону та спрямований на захист спадкових прав позивача.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 15-16, 76- 81, 89-90, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв від ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , який складається з житлового будинку під літерою «А» загальною площею 58,7 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м, погребу під. літ. «Ж», вбиральні під літ. «З», І- цистерни, №1,2- огорожі, №7-водопровідного колодязя, ІІ- вимощення, які розташовані на земельній ділянці площею 565 кв.м. у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25.09.2026р.

Суддя: