Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №523/2036/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/2036/26

Провадження №2/523/3359/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29 січня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 528765-КС-001 від 08 березня 2025 року у розмірі 82810 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 березня 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого відповідачеві надано грошові кошти у розмірі 26000 грн на умовах, визначених офертою, шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором, то станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 82810 грн, яка складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26000 грн, суми прострочених платежів за процентами - 40040 грн, заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України - 13000 грн та заборгованості за комісією за видачу кредиту - 3770 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами.

04 лютого 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у судових засіданнях позовні вимоги визнав частково, лише у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, нараховану заборгованість за процентами не визнав, можливості своєчасно виконувати зобов`язання у нього не було через постійне перебування на лікарняному, згоден виплатити тіло кредиту, та просив розстрочити йому виплату заборгованості у урахуванням його матеріального становища, на підтвердження якого надав суду відповідні докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 08 березня 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання споживчого кредиту № 528765-КС-001 у електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.2.1 договору позивач надає відповідачеві кредит у розмірі 26000 грн строком на 24 тижнів до 23 серпня 2025 року зі сплатою фіксованої процентної ставки за кредитом у розмірі 1 % в день та одноразової комісії за надання кредиту у сумі 5200 грн.

У пункті 4.2.2 договору кредиту сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення відповідачем платежів.

08 березня 2025 року о 19:04:06 годині відповідач підписав договір у електронному вигляді через телекомунікаційну систему кредитодавця одноразовим ідентифікатором UA-5624, направленим на його номер телефону +380 730474091.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій, здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачеві грошові кошти у розмірі 26000 грн шляхом перерахування 08 березня 2025 року о 19:04 годині грошей на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , відкриту у АТ КБ «ПриватБанк», через посередника платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», яке діє на підставі укладеного з позивачем договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04 листопада 2020 року.

Відповідач прийняв кредитні кошти, проте свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до Графіку платежів належним чином не виконував, здійснивши лише часткову оплату 22 березня 2025 року у розмірі 3900 грн у рахунок процентів за користування кредитом та 1430 грн - комісії за видачу кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом з урахуванням сплачених відповідачем коштів у ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на 07 січня 2026 року у загальному розмірі 82810 грн, яка складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26000 грн, суми прострочених платежів за процентами - 40040 грн, заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України - 13000 грн та заборгованості за комісією за видачу кредиту - 3770 грн.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши договір про надання кредиту, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів.

Кредитні кошти ОСОБА_1 прийняв та використав за призначенням, що підтверджується випискою з банку з його карткового рахунку, проте належним чином зобов`язання за договором відповідно до графіку платежів не виконував.

У зв`язку з цим з відповідача слід стягнути суму прострочених платежів за тілом кредиту - 26000 грн та суму прострочених платежів за процентами - 40040 грн, які нараховані позивачем відповідно до умов договору з 08 березня по 23 серпня 2025 року за кожен день від сум кредиту протягом визначеного договором строку кредитування.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, підписаного відповідачем, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за надання кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому беручи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачем, вимога про стягнення простроченої комісії у розмірі 3770 грн також підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем умов договору, нарахованих з 06 квітня по 25 травня 2025 року на суму 13000 грн, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 342/2026 від 27 квітня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем кредитного зобов`язання за договором № 528765-КС-001 від 08 березня 2025 року у розмірі 13000 грн слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 69810 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 26000 грн та прострочені платежів за процентами - 40040 грн та прострочені платежі за одноразову комісії при видачі кредиту - 3770 грн.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом встановлено, що відповідач працює та отримує доходи, загальний розмір яких з січня по серпень 2026 року 177522,80 грн, з яких матеріальна допомога - 19505,14 грн, та виплати за листками непрацездатності - 36353,73 грн.

З 10 березня 2026 року по 30 квітня 2027 року відповідачу призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи у розмірі 3725 грн.

Встановлені обставини вказують на те, що відповідач працевлаштований та отримує дохід, розмір якого не дає підстав зробити висновок про наявність виняткових обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення.

Оцінивши матеріальне становище відповідача, суд не знайшов підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2244,44 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Л. Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про надання кредиту № 528765-КС-001 від 08 березня 2025 року у розмірі 69810 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 26000 грн та прострочені платежів за процентами - 40040 грн та прострочені платежі за одноразову комісії при видачі кредиту - 3770 грн, а також судовий збір у розмірі 2244,44 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя