Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №522/28288/25-Е — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 522/28288/25-Е

Номер провадження 2/504/2530/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінська Н.В.,

секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Доброслав цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25.04.2025-100002841. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25.04.2025 року, строком на 217 днів, під відсотки, що передбачені договором.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 9960 грн., що складається з: тіла кредиту - 3000 грн. процентів - 4650 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 270 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 540 грн. неустойки - 1500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9960 грн. та судові витрати розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 05.02.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 25.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25.04.2025-100002841. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн., строком на 217 днів, під відсотки, що передбачені договором.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25 114 грн. 38 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 140 грн. 48 коп., процентах - 2853 грн. 90 коп., комісії 686 грн., неустойки 7434 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 К України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його укладення та діє протягом одного року.

ОСОБА_1 25.04.2025 року електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Паспорт споживчого кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі грн., а отже акцептовано умови Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка складається з тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії за кредитним договором підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки за кредитним договором №25.04.2025-100002841 в розмірі 1500,00 грн. то суд виходить з наступного.

За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у сумі 1500,00 грн. нараховану позивачем у період дії в Україні воєнного стану. На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: за кредитним договором № 25.04.2025-100002841 від 25.04.2025 року в розмірі 7920,00 грн., з яких: 3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4650,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 270 грн комісії.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суд дійшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 80 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 926,24 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12,81, 141, 259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, p/p НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 25.04.2025-100002841 від 25.04.2025 у розмірі 7 920,00 гривень;

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 МФО 305299, p/p НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1926,24 грн;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Вінська Н. В.