Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №703/3207/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3207/26

2/703/2275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

у с т а н о в и в :

ТОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року у розмірі 16931 грн. 40 коп. з підстав невиконання його умов, а також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 9000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 на підставі Заявки на пролонгацію від 14 грудня 2021 року до договору позики 555159354086001 , підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555159354086002 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555159354086001 в сумі 7000.00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

Згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Позивач стверджує, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Натомість відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, строк виконання зобов`язань за яким настав, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555159354086002. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 555159354086002.

Згідно з умовами договору позики відповідач зобов`язалася вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування нею в порядку, визначеному договором. Незважаючи на це, остання не виконала свого обов`язку та не повертала надані їй кошти в строки, передбачені договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 16931 грн. 40 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 9931 грн. 40 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0 грн. 00 коп. – заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 0 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії, 0 грн. 00 коп. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 0 грн. 00 коп. – інфляційні збитки; 0 грн. 00 коп. – нараховані 3% річних.

Так, позивач вказує, що ним не здійснювалось жодних нарахувань за кредитним договором, нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитором.

Крім того, станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.

За вказаних обставин позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16931 грн. 40 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач подала відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 03 липня 2026 року, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі або частково. Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві зводяться до такого. Так, відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано нараховано відсотки в розмірі, що значно перевищує суму боргу за тілом кредиту. При цьому відповідач не заперечувала факту укладення Договору позики № 555159354086002 (пролонгація) від 14 грудня 2021 року. Окрім того, до поданого відзиву відповідач приєднала клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати у позивача повну виписку про рух коштів за договором позики № 555159354086002 із зазначенням усіх платежів, дат їх надходження та напрямків зарахування. Також до відзиву відповідач приєднала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру та клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

13 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, подана представником позивача ОСОБА_2 , в якій остання не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві зазначила, що аргументи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності за невиконане зобов`язання. Зауважила, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує наступні факти: укладення кредитного договору та договору елонгації до нього; отримання кредитних коштів за ними; здійснення платежів по погашенню заборгованості за указаним кредитним договором; а також факт наявності заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення процентів за кредитним договором, порядку їх нарахування та розміру представник позивача вказує, що подані позивачем розрахунки є детальними, чіткими і таким, що відповідають умовам кредитного договору, у тому числі в частині визначення строку користування кредитом в межах якого нараховувалися проценти. Зауважила, що у встановлений строк кредитування відповідач не повернула кошти, а тому, зобов`язана нести наслідки невиконання зобов`язанням, передбачені в вищезазначеному Кредитному Договорі та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Також представник позивача вказала, що відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики від 14.12.2021 № 555159354086002 від первісного кредитора ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», вбачається, що відповідачем було здійснено погашення, а саме 18.01.2022 року о 19:39 год. - отримана оплата в погашення заборгованості (проценти) в сумі1 000,00 грн. Таким чином, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Вказує, що до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, у якому відображено як нарахування складових заборгованості, так і сума внесених платежів на погашення заборгованості, що спростовує твердження відповідача про неврахування стороною позивача внесених відповідачем платежів. Вищевказаний розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. При цьому просив врахувати, що власного розрахунку заборгованості відповідачем не подано. Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

На підставі викладеного представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі та в повному обсязі покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати за надання правничої допомоги . При цьому вказала, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено.

Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористалась.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, однак до поданого відзиву приєднала клопотала про розгляд справи без її участі, просила врахувати позицію, викладену нею у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом встановлено, що 14.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» із Заявкою на пролонгацію договору позики №555159354086001 від 15.11.2021 року, в якій вказала, що вона ознайомлена з умовами пролонгації щодо сплати заборгованості по процентах у сумі 3682.20 грн. до кінцевої дати сплати - 14.12.2021 року, підтвердила намір пролонгувати договір позики №555159354086001 від 15.11.2021 року на термін 30 днів під 640.00 % річних; просила перерахувати кошти по новому договору позики №555159354086002 в рахунок виконання грошових зобов`язань та погашення поточної заборгованості за її діючою позикою №555159354086001 від 15.11.2021 року. Заявка підписана відповідачем за допомогою електронно-цифрового підпису – одноразового ідентифікатора «8141».

На підставі означеної Заявки на пролонгацію договору позики №555159354086001 від 15.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» 14.12.2021 року укладено Договір позики № 555159354086002 (пролонгація), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8141».

За умовами договору на підставі заявки на пролонгацію від 14.12.2021 року до договору позики №555159354086001 тип позики «Миттєва позика», підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555159354086001 в сумі 7000.00 грн на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.1.1 договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання позичальником умов договору та становить:

П.п. 1.1.1.1 договору знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми позики у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку;

П.п.1.1.1.2 договору стандартна процента ставка, фіксована становить 2.60% за день (950.00% річних) від суми позики та застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Укладаючи цеи? Договiр позичальник пiдтвердила, що пiдставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання позичальником вiд позикодавця iндивiдуальної знижки на стандартну процентну ставку, вiдповiдно до програми лояльностi ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія»

У випадку невиконання позичальником умов для застосування зниженої процентної ставки, користування позикою для позичальника стає доступним виключно на стандартних умовах за стандартною процентною ставкою. При цьому, позичальник погоджується, що застосування стандартної процентної стaвки не є наслiдком погiршення умов користування позикою для позичальника (збiльшенням процентної ставки), а є лише наслiдком отримання позичальником позики на звичаи?них (Стандартних) умовах, що доступнi для iнших позичальників, якi не мають окремих iндивiдуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно п. 2.1. договору Позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 3682.20. та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 0.00 грн. не пізніше 14.12.2021 року.

Згідно п.п. 2.3 договору Позика Позичальнику надається шляхом погашення Позикодавцем заборгованості за раніше укладеним Договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням за Позичальником заборгованості за цим Договором, в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики. Датою надання позики при проведенні пролонгації/реструктуризації за раніше укладеним Договором позики є дата проведення Позикодавцем відповідних бухгалтерських проводок в системі, направлених на погашення попередньої заборгованості за раніш укладеним Договором позики з одночасним формуванням за Позичальником заборгованості за цим Договором в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики.

Згідно п. 3.1. договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Пунктом 3.2. Договору, встановлено Нарахування процентів за Договором здійснюється за процентною ставкою відповідно до п.1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відповідно до п.1.1.1).

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту Договору позики № 555159354086002 (пролонгація) від 14.12.2021 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса місця фактичного проживання, номер мобільного, та номер рахунку – картки для отримання коштів. Договір позики (пролонгація) було підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Після чого позикодавцем було здійснено погашення заборгованості за раніше укладеним Договором позики між ним та відповідачем ОСОБА_1 .

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладаючи договір позики та його пролонгації відповідач та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов Кредитного договору шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним Договором позики між ним та відповідачем ОСОБА_1 .

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Суд зазначає, що Договір позики № 555159354086002 (пролонгація) від 14.12.2021 року до нього містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, і відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором в договорі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, нарахуванням плати (комісії) за видачу кредитних коштів, підписавши кредитні документи, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так, у поданому відзиві відповідач не заперечувала факт укладення Договору позики № 555159354086002 (пролонгація) від 14.12.2021 року із ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», відтак відповідач визнає отримання за даним договором коштів на погашення заборгованості за попереднім договором позики та визнає свою обізнаність щодо умов договору. Таким чином вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (первісним кредитором) та відповідачем у справі – ОСОБА_1 вказаного правочину.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним договором позики (пролонгація).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

18.12.2023 року первісний кредитор ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року

Вказане підтверджується договором факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року з додатковим договором до нього від 21 грудня 2023 року, актом приймання-передавання реєстру боржників, реєстром боржників.

Таким чином, суд встановив, що позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за договором позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року у розмірі 16931 грн. 40 коп. на підставі вищевказаного договору факторингу.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року заборгованість відповідачем ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості становить 16931 грн. 40 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 9931 грн. 40 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Доказів погашення в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Правовою підставою заявлених ТОВ «Факторинг Партнерс» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови договору позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року та ст.ст.526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді тіла кредиту в розмірі 7000 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає, що такі підлягають до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що за умовами договору позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року сума кредиту становить 7000,00 грн, строк кредитування 30 днів.

Сторони погодили такі типи процентної ставки – фіксована: Знижена та Стандартна.

Знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми позики у межах строку надання позики, яка застосовується якщо споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 дня, що слідує за датою закінчення такого строк (пп 1.1.1.1 Договору).

Стандартна процента ставка, фіксована становить 2.60% за день (950.00% річних) від суми позики (п.п. 1.1.1. договору) та застосовується у межах строку надання позики, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Таким чином сторонами погоджено строк кредитування - 30 днів, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, тобто після 12.02.2022 року, доказів пролонгації означеного договору після 12.02.2022 року матеріали справи не містять та позивачем не надано.

З умов вказаного кредитного договору слідує, що його сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Таким чином, позикодавець за договором позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року, міг нараховувати відсотки виключно в межах строку правомірного користування позичальником коштів, а саме у період строку користування кредитом, який становить 30 днів з дня підписання договору, та протягом наступних 30 днів з моменту виникнення прострочення за стандартною процентною ставкою, що становить 2,6 % за кожен день користування позикою.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування та ще протягом 30 днів з дня виникнення просточення (відповідно до п. 1.1. Договору). Після закінчення вказаного строку у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, судом проведено власний розрахунок суми заборгованості.

Так, за умовами договору позики (пролонгація) №555159354086002 від 14 грудня 2021 року сторони погодили строк користування коштами – 30 днів, та погодили, що в разі якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення позикодавець мав право нараховувати відсотки за стандартною процентною ставкою (2,6% - за кожен день користування позикою).

З урахуванням наведеного, загальна сума відсотків, нарахована в межах строку дії договору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув права вимоги за даним кредитним договором становить 10920 грн. 00 коп. При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач 18.01.2022 року здійснила платіж в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1000,00 грн. Відтак залишок заборгованості за відсотками за вирахуванням сплаченої суми становить 9920 грн.

Таким чином, суд також враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року у розмірі 16920 грн. 00 коп. з яких: 7000 грн. 00 коп. - розмір заборгованості по тілу кредиту та 9920 грн. 00 коп. - сума нарахованих відсотків в межах строку дії договору за стандартною процентною ставкою.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, слід відмовити за безпідставністю.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Всупереч положень частини 1 статті 81 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитних договорів, у передбачені ними строки кредити не погашені.

При цьому позивачем були надані належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та підтверджують законність означених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» є обгрунтованими.

Водночас з врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» суми заборгованості: за договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року у розмірі 16920 грн. 00 коп. з яких: 7000 грн. 00 коп. - розмір заборгованості по тілу кредиту та 9920 грн. 00 коп. - сума нарахованих відсотків в межах строку дії договору за стандартною процентною ставкою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2660 грн. 61 коп. (16920 х 2662,40 /16931,40 = 2660,61).

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір №02-07/2024 про надання правової допомоги.

У вказаному договорі визначено загальний предмет договору та загальні формулювання правової допомоги, яка надається адвокатом.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Витрати за надання правової допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме договором про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, заявкою про надання правничої допомоги № 495 від 01.04.2026 року, тарифами на послуги АО «Лігал Ассістанс», витягом з акту № 33 про надання правничої допомоги від 30.04.2026 року.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Факторинг Партнерс» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, враховуючи надані відповідачем заперечення, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «Факторинг Партнерс» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 9000 грн. до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №555159354086002 від 14 грудня 2021 року у розмірі 16920 грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2660 грн. 61 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього – 21580 (двадцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 61 (шістдесят одну) коп.

В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, рахунок: НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК».

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Головуючий: В. В. Волосовський