Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №197/1173/24 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1173/24

Провадження № 2/197/942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "Він Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 806632 від 19.04.2019 у розмірі 36766,48 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 19.04.2019 було укладено кредитний договір (оферти) № 806632. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 30 днів, строком до 19.05.2019. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 24091 грн. 12 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (змінено назву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на - ТОВ "Він Фінанс") укладено Договір факторингу № 1. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 806632 від 19.04.2019 - 24091 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних - 2166,54 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 10508,94 грн,а разом заборгованість становить - 36766,48 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31 березня 2025 року Широківським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у справі, яке ухвалою суду від 05.08.2026 було скасоване, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін у справі.

Ухалою суду від 31.08.2026, заяву ТОВ "Він Фінанс" про витребування доказів задоволено. 22 вересня 2026 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла витребувана судом інформація.

Позивач явки свого представника в судове засідання не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомили. Заяв, клопотань від них не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 квітня 2019 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір № 806632 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (а.с. 6-8). Відповідно до умов договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності з метою поткриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Відповідно до п. 1.2, позика надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Знижена процентна ставка 1,35 % від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою. Пунктом 3.6.2 договору визначено, що з 4-го дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 днів прострочення. З п. 4.4 договору вбачається, що у випадку прострочення повернення позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 84 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4-го дня прострочення виконання зобов`язань за договором. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором 660935.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 660935, який направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , повідомлений останнім товариству (а.с. 10).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на дату відступлення прав вимоги, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 806632 від 19.04.2019 становить 24091 грн, з яких 7000 грн - сума основного боргу, 3780 грн - проценти, 10959 грн - прострочені проценти, 2352 грн - штрафи (а.с. 11).

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ "Авентус Україна" вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №806632 від 19 квітня 2019 року становить 24091 грн, з яких 7000 грн - сума основного боргу, 14742 грн - проценти, 2352 грн - штрафи. Нарахування процентів відбувалось з 19 квітня 2019 року по 18 травня 2019 року та з 23 травня 2019 року по 17 серпня 2019 року. Нарахування штрафу було здійснено з 23 травня 2019 року по 19 червня 2019 року (а.с.25-31).

12 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (змінено назву товариства, надалі - ТОВ "Він Фінанс") було укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ "Авентус Україна" передав ТОВ "Він Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Він Фінанс" прийняв належні ТОВ "Авентус Україна" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги ТОВ "Авентус Україна" (а.с. 12-17).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Він Фінанс" (а.с. 18-19) заборгованість ОСОБА_1 за договором № 806632 від 19.04.2019 становить 24091 грн, також було здійснено нарахування інфляційних витрат за період з 02.11.2021 по 31.10.2024 у розмірі 10508,94 грн та нараховано 3 % річних у розмірі 2166,54 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260908/68844-БТ від 14.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період 19.04.2019 - 19.04.2019 - номер телефону НОМЕР_1 не був / не є фінансовим. По рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 7000 UAН за період 19.04.2019-19.04.2019 - від 19.04.2019 (а.с. 87).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 квітня 2019 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 був укладено електронний договір про надання позики № 806632, останньому було надано одноразовий ідентифікатор 660935, для підписання кредитного договору № 806632 від 19.04.2019, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів, розмір кредиту 7000 грн.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України "Про електронну комерцію", що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або процентів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (змінено назву Товариства, надалі - ТОВ "Він Фінанс"), отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту. Права вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу по справі, кредит не повернуто. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, тож ОСОБА_1 не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Проценти нараховані за 30 днів строку кредитування, а після виникнення прострочення - за період, передбачений пунктом 3.6.2 договору, що не перевищує 90 днів. Отже, нарахування процентів здійснено відповідно до умов укладеного сторонами договору. А отже позовні вимоги ТОВ "Він Фінанс" в частині стягнення основного боргу та відсотків підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо стягнення штрафу у розмірі 2352 грн, суд зазначає, наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, штраф нарахований в період з 23.05.2019 по 19.06.2019, тобто до введення в Україні воєнного стану, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання до спірних правовідносин не застосовуються. Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2352 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 10508,94 грн та 3 % річних у розмірі 2166,54 грн, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за період з 02.11.2021 по 31.10.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, у зв`язку з чим підлягають застосуванню спеціальні норми законодавства. У період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням COVID-19, споживач звільнявся від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі передбаченої статтею 625 ЦК України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що передбачене пунктом 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит поширюється також на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема на інфляційні втрати та три проценти річних.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Зазначене звільнення поширюється як на 3 % річних, так і на інфляційні втрати.

Таким чином, заявлений позивачем період нарахування з 02.11.2021 по 31.10.2024 охоплюється періодами дії спеціального законодавства, яким позичальника звільнено від відповідальності за статтею 625 ЦК України. Посилання позивача на продовження строків позовної давності у зв`язку з карантином цього висновку не змінює, оскільки продовження строку позовної давності не є підставою для нарахування сум, від сплати яких позичальник звільнений законом.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ТОВ "Він Фінанс" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10508,94 грн та 3 % річних у розмірі 2166,54 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 24091 грн, з яких: 7000 грн - сума основного зобов`язання за кредитом, 3780 грн + 10959 грн - заборгованість за процентами (+ простроченими) та штраф у розмірі 2352 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "Він Іінанс" витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги №33 від 22.03.2024 (а.с. 32-36); додатковою угодою б/н від 22.03.2024 до договору про надання правничої допомоги №33 від 22.03.2024 (а.с.38); детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро "Анастасії Міньковської" (а.с. 39).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією переказу коштів позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 24091/36766,48*2442,40=1600,37 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" заборгованість за кредитним договором №806632 від 19 квітня 2019 року в розмірі 24091 (двадцять чотири тисячі дев`яносто одна) гривня.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1600,37 грн, а разом 6600 (шість тисяч шістосот) гривень 37 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 29.09.2026.

Суддя М.В. Панчук