Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №175/7188/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7188/26

Провадження № 2/175/2104/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та її брат – ОСОБА_2 . Водночас брат позивача тривалий час фактично не проживає за вказаною адресою, перебуває за межами країни, зв`язок із ним відсутній. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача, після смерті якого відкрилася спадщина. Позивач має намір реалізувати своє право на спадкування та оформити спадщину, однак наявність реєстрації відповідача у спірному житловому приміщенні, за відсутності його фактичного проживання в ньому протягом тривалого часу, створює для позивача перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном, а також у належному оформленні спадкових прав. З огляду на те, що відповідач фактично не проживає у житловому приміщенні, не користується ним та тривалий час перебуває за межами країни, позивач вважає, що відповідач втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, розгляд справи просила здійснювати без її участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою її реєстрації. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

З урахуванням того, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Краматорська Донецької області від 02.02.1983 року, актовий запис №226. Батьком дитини записаний – ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Краматорська Донецької області, про що складено актовий запис №1913. Батьком дитини записаний – ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_4 .

16.04.1986 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір найму житлового приміщення щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 02.08.2017 року № 547 було надано дозвіл на внесення змін до договору найму зазначеного житлового приміщення, а саме на оформлення договору найму квартири на ім`я ОСОБА_6 .

Згідно довідки № 20487 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, встановлено, що згідно з реєстровими книгами, переданими до Управління від КП «БТІ», інформація щодо державної реєстрації речових прав на квартиру АДРЕСА_2 , відсутня.

Вказана обставина також підтверджується витягом №486224669 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.07.2026 року, відповідно до якого відомості про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно також відсутні.

З наданої довідки №2848 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року встановлено що за ОСОБА_3 станом на 31.12.2012 року зареєстровано право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №3425.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради від 26.06.2023 року, актовий запис №70.

На день смерті ОСОБА_3 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою №2696 щодо реєстрації місця проживання на день смерті від 25.01.2024 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, засвідченого державним нотаріусом Третьої краматорської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу Донецької області від 05.02.2024 року зареєстрованого за №159, ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті ОСОБА_10 на частку квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту про не проживання від 22.04.2026 року, складеного ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 впродовж останніх декількох років громадянин ОСОБА_2 не проживає. По сьогоднішній день за вказаною адресою в цій квартирі мешкає його рідна сестра - ОСОБА_1 , яка здійснює догляд за квартирою та сплачує за неї комунальні платежі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 року у справі № 209/2642/18 (провадження № 61-9591св19) вказав на те, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач протягом останніх років не проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана обставина підтверджується актом про непроживання від 22.04.2026 року, складеним ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у зв`язку з чим суд вважає доводи позивача іикладені в позовній заяві обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад шість місяців, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ