Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №173/1777/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1777/26

Провадження № 2/175/3170/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"28" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298) через свого представника звернулося до Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений кредитний договір №5572290, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн, за умови сплати процентів за користування кредитом. Умови укладеного кредитного договору відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 35802 грн 77 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9999 грн 96 коп., заборгованість за процентами – 20802 грн 81 коп. та 5000 грн штрафу. 27.01.2026 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №С7-270126-1.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року вказану цивільну справу було передано за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою його проживання. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

З урахуванням того, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, 29.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений кредитний договір №5572290, підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 21767, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору, товариство зобов`язується надати клієнту кредитні кошти у гривні на визначених договором умовах, а клієнт, у свою чергу, зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити комісію (у разі її передбачення договором), проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 0,95 % за кожен день користування кредитними коштами та застосовується протягом усього строку кредитування, визначеного п. 1.3 договору. При застосуванні стандартної процентної ставки денна процентна ставка становить 0,9778 %, що є округленим до десятитисячних показником. Вказаний розмір розрахований відповідно до формули, передбаченої договором, з урахуванням загальних витрат за кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається клієнту у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктом 2.4 договору визначено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, зазначеними у п. 2.1 договору.

Згідно з п. 4.1 договору сторони погодили, що повернення кредиту, сплата комісії (у разі її передбачення) та процентів за користування кредитом здійснюються відповідно до графіка платежів, у якому визначено кількість, розмір та періодичність відповідних платежів, за винятком випадку, передбаченого п. 4.3 договору.

При цьому п. 4.3 договору передбачено, що у разі направлення клієнтом коштів на повне або часткове погашення заборгованості за кредитом, у тому числі у випадку дострокового погашення або наявності простроченої заборгованості, проценти нараховуються за фактичний строк користування кредитом інші належні до сплати платежі за договором повинні бути сплачені в той же час (з урахуванням умов пункту 4.3.1 цього договору).

29.05.2025 року було перерахувано на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , кредитні кошти у розмірі 10000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек».

Відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 35802 грн 77 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9999 грн 96 коп., заборгованість за процентами – 20802 грн 81 коп. та 5000 грн штрафу.

27.01.2026 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №С7-270126-1.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, на визначених ним умовах та в установленому порядку фактор зобов`язується сплатити клієнту загальну ціну продажу, передбачену п. 3.2 договору, а клієнт, у свою чергу, зобов`язується відступити фактору права вимоги за кредитним договором у визначеному договором обсязі та на відповідних умовах. З моменту відступлення права вимоги клієнт припиняє бути стороною кредитного договору, натомість фактор набуває статусу єдиного та виключного кредитора за кредитним договором і отримує всі права, передбачені ним.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу, що ст. 628 ЦК України визначено, що договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано: договір на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом та містить, зокрема, узгоджені відсоткові ставки за користування кредитними коштами, та докази про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.

Отже, ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» дійшли згоди щодо всіх істотних умов укладеного кредитного договору.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5000 грн, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, п. 2 ч. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Оскільки кредитний договір було укладено 29.05.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, на вимогу щодо стягнення 5000 грн штрафу поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога про стягнення пені за цим договором не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , яка належним чином не виконала свої зобов`язання, у зв`язку з чим позовна заява є обґрунтуваною та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2290 грн 58 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний надати суду доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих документів листом з описом вкладення, якщо у відповідача відсутній електронний кабінет.

На час подання цього позову до суду відповідач Максимова М.М. електронного кабінету в системі ЄСІТС не зареєструвала. Отже, надсилання документів поштовим зв`язком було обов`язковою процесуальною дією, яку закон покладає безпосередньо на позивача для відкриття провадження у справі.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивач надав суду копію квитанції №2090603 від 29.05.2026 року на суму 270 грн 18 коп. з описом вкладення.

Відтак, враховуючи те, що витрати на направлення копії позову з додатками відповідачу викликані прямим процесуальним обов`язком позивача, такі поштові витрати підтверджені належними та допустимими доказами, тому такі витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 270 грн 18 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) заборгованість за Договором № 5572290 від 29.05.2025 року в розмірі 35802 грн 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) сплачений судовий збір у розмірі 2290 грн 58 коп. та витрати на поштове відправлення 270 грн 18 коп.

В рещті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ