Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №748/193/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/193/26

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1628/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Разгуляєвої О.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за договором позики від 03 квітня 2019 року у розмірі 35 259,26 доларів США, що за середнім комерційним (банківським) курсом становить 1 524 963 грн.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, зазначала, що 03 квітня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивачка передала у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 952 000 грн, що, виходячи з середнього комерційного курсу на день укладення цього договору, еквівалентно сумі 35 259,26 доларів США. Саме таку ж суму грошових коштів без нарахування відсотків ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 03 грудня 2019 року, яка в гривневому еквіваленті на час повернення становитиме не менше 35 259,26 доларів США.

Договорами про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2019 року, від 03 лютого 2020 року, від 26 березня 2020 року, від 02 жовтня 2020 року, від 03 грудня 2020 року, від 03 червня 2021 року та від 02 грудня 2021 року сторонами неодноразово продовжувався строк повернення позики, який остаточно визначений до 03 червня 2022 року. Зобов`язання щодо повернення коштів відповідачем не виконано. Оскільки середній комерційний курс долара США станом на 20 січня 2026 року становить 43,25 грн, відтак з Крижанівського слід стягнути визначену у позові суму коштів.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки грошові кошти за договором позики від 03 квітня 2019 року в розмірі, еквівалентному 35 259,26 доларів США, що за середнім комерційним (банківським) курсом становить 1 524 963 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 через представника – адвоката Кушнеренка Є.Ю., посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновку суду першої інстанції про невиконання ОСОБА_2 зобов`язання за укладеним договором позики, оскільки майже кожного місяця, починаючи з травня 2019 року, відповідач сплачував на погашення боргу 1 250 доларів США. У лютому 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації на територію України кошти не сплачувалися. Загалом позичальником на погашення заборгованості сплачено 20 000 доларів США, проте цю обставину судом при вирішенні спору не враховано.

ОСОБА_2 зазначає, що договір про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року до договору позики, яким продовжено строк повернення позики до 03 червня 2022 року, ним не підписувався.

Зазначає, що не підписував нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03 квітня 2019 року, яким його зобов`язання за договором позики від 03 квітня 2019 року забезпечено іпотекою, зокрема житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, а також земельною ділянкою площею 0,1460 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Клопотання сторони відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи судом було відхилено.

Просить відшкодувати за рахунок позивачки понесені ним у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 грн, які

У наданому відзиві на апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 її представником – адвокатом Лутай Н.М. сторона позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. Доводи відзиву зводяться до викладення обставин справи, які є аналогічними з доводами позову.

Зазначає, що відповідно до п. 4.4. договору позики документом, який підтверджуватиме прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості, буде письмове нагадування (у вигляді заяви) позикодавця про суму заборгованості, яка підлягає поверненню, та строк платежу, передане зі зворотним повідомленням. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконано зобов`язання за договором позики, 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 направила відповідачу вимогу про усунення порушення з проханням повного виконання умов укладеного договору позики та повернення грошових коштів у 30-денний термін з дня отримання вимоги, яку ОСОБА_2 отримав 19 березня 2024 року, проте зобов`язання не виконав.

За умовами договору у разі виконання позичальником зобов`язання позикодавець повинен передати йому примірник (оригінал) договору позики, але у цьому випадку, зважаючи на неповернення боржником грошових коштів, оригінал договору наявний у позивачки.

10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 03 квітня 2019 року та реєстрації права власності на майно, переданого в іпотеку. 16 жовтня 2025 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (виконавчого напису на іпотечному договорі) через відсутність доказів на підтвердження безспірності суми заборгованості ОСОБА_2 , а також у зв`язку з пропуском строку для вчинення виконавчого напису, який становить три роки з дня виникнення права вимоги. Наведені обставини зумовили звернення з позовом до суду.

Вважає безпідставними твердження відповідача про часткове виконання грошового зобов`язання за договором позики, оскільки жодних банківських квитанцій, платіжних інструкцій чи інших доказів сплати грошових коштів ОСОБА_2 суду не надав, відтак зазначені доводи обґрунтовано відхилено судом першої інстанції.

Стверджуючи про непідписання договору про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року, ОСОБА_2 ані у відзиві на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі не заперечував підписання ним всіх попередніх договорів про внесення змін та доповнень до договору позики від 03 квітня 2019 року. Водночас навіть у разі непідписання відповідачем договору про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року це не впливає на розмір заборгованості та не звільняє боржника від обов`язку повернути кошти. Вважає безпідставними доводи про непідписання відповідачем 03 квітня 2019 року іпотечного договору, оскільки обставини укладення ним договорів про внесення змін та доповнень до цього договору, посвідчених нотаріально, ОСОБА_2 не заперечується.

Зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн є завищеним і не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності, тому підлягає зменшенню.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2026 року розгляд справи призначено на 25 вересня 2026 року о 10 год. (а.с. 135).

Порядок направлення судових повісток та повідомлень визначено ст. 128 ЦПК України. Судова повістка на ім`я ОСОБА_2 вручена особисто адресату 31 липня 2026 року, що засвідчено відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 138). Судова повістка на адресу представника відповідача – адвоката Кушнеренка Є.Ю. доставлена до його електронного кабінету 24 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 136 зворот).

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, про причини неявки не повідомили і відповідно до положень п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважаються належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції визнав доведеними доводи позову про отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики від 03 квітня 2019 року та їх неповернення відповідачем відповідно до визначених сторонами умов та строків повернення. Указав, що розрахунок суми заборгованості повністю відповідає умовам договору позики.

Районний суд відхилив твердження ОСОБА_2 про непідписання ним договору про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року до договору позики від 03 квітня 2019 року, зазначивши, що строк виконання зобов`язання за укладеним договором для відповідача наразі настав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вимог ОСОБА_1 , оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 03 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (а.с. 12), за умовами якого позивачка передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 952 000 грн, які виходячи з середнього комерційного курсу на день укладення цього договору є еквівалентом сумі 35 259,26 доларів США. Таку ж суму грошових коштів без нарахування відсотків ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 до 03 грудня 2019 року, які в гривневому еквіваленті на момент повернення грошових коштів будуть становити не менше 35 259,26 доларів США (п. 2.1 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору позики встановлено, що виконання позичальником свого зобов`язання за цим договором має бути здійснено в м. Чернігові готівкою або на картковий рахунок. Сторони домовилися, що позичальник може повертати позикодавцеві позичену ним суму частинами, а позикодавець зобов`язаний приймати від позичальника грошову суму частинами.

Відповідно до п. 4.2 укладеного між сторонами правочину після виконання позичальником свого зобов`язання позикодавець повинен передати йому примірник цього договору. Наявність у позикодавця після спливу терміну повернення грошей примірника цього договору вважатиметься простроченням виконання позичальником свого зобов`язання.

Згідно з п. 4.4. договору сторони домовилися, що документом, який підтверджуватиме прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості, буде письмове нагадування (у вигляді заяви) позикодавця про суму заборгованості, яка підлягає поверненню, та строк платежу, передане зі зворотним повідомленням позичальникові.

У п. 7.5 договору позики сторони домовились, що виконання зобов`язання за цим договором буде забезпечуватися іпотекою житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1460 га з кадастровим номером 7425585700:02:000:0463, що розташована по АДРЕСА_1 .

Виконання грошового зобов`язання за договором позики 03 квітня 2019 року сторонами забезпечено іпотечним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (іпотекодавець) передав в іпотеку наступне майно: житловий будинок загальною площею 120 кв м, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0, 1460 га з кадастровим номером 7425585700:02:000:0463, що розташована по АДРЕСА_1 . Наведені житловий будинок та земельна ділянка належать іпотекодавцю на праві особистої власності, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ринкова вартість житлового будинку складає 883 482 грн, а оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки – 68 518 грн (п.п. 2.1 іпотечного договору). (а.с. 17-20)

У період з 02 грудня 2019 року по 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори про внесення змін та поповнень до договору позики від 03 квітня 2019 року, якими продовжувався строк повернення позики.

Договором про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2019 року строк повернення грошових коштів сторонами визначено до 03 лютого 2020 року (а.с. 13), договором про внесення змін та доповнень від 03 лютого 2020 року строк повернення коштів визначено до 03 квітня 2020 року (а.с. 13 зворот), договором про внесення змін та доповнень від 26 березня 2020 року строк повернення коштів визначено до 03 жовтня 2020 року (а.с. 14), договором про внесення змін та доповнень від 02 жовтня 2020 року строк повернення коштів визначено до 03 грудня 2020 року (а.с. 14 зворот), договором про внесення змін та доповнень від 03 грудня 2020 року строк повернення коштів визначено до 03 червня 2021 року (а.с. 15), договором про внесення змін та доповнень від 03 червня 2021 року строк повернення коштів визначено до 03 грудня 2021 року (а.с. 15 зворот), договором про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року визначено строк повернення позики до 03 червня 2022 року (а.с. 16).

У зв`язку із внесенням сторонами змін до договору позики від 03 квітня 2019 року щодо строку повернення грошових коштів, до іпотечного договору також вносилися відповідні зміни шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2019 року, від 03 лютого 2020 року, від 26 березня 2020 року, від 02 жовтня 2020 року, від 03 грудня 2020 року, від 03 червня 2021 року та від 02 грудня 2021 року (а.с. 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27).

26 лютого 2024 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушення, в якій вимагала повного виконання умов укладеного договору позики від 03 квітня 2019 року, а саме повернення грошових коштів у 30-денний термін з дня отримання даного повідомлення (а.с. 28).

16 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 32-33), зміст якої свідчить про те, що представник позивачки ОСОБА_4 звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 03 квітня 2019 року, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас у наданих документах відсутні докази підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_2 , також заявником пропущено строк для вчинення виконавчого напису, який становить три роки з дня виникнення права вимоги.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів доходить переконання, що висновок районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів відповідає вимогам закону та обставинам справи.

У справі встановлено, що 03 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позивачка передала у власність відповідачу строком до 02 грудня 2019 року кошти в сумі 952 000 грн, що за середнім комерційним курсом було еквівалентно сумі у 35 259,26 доларів США, а відповідач прийняв їх у власність. Таку ж саму суму грошових коштів без нарахування відсотків відповідач зобов`язався повернути позикодавцеві до 02 грудня 2019 року, які у гривневому еквіваленті будуть становити не менше 35 259,26 доларів США.

Укладення договору позики та одержання коштів за цим правочином відповідачем не заперечувалося.

Виконання грошового зобов`язання за договором позики щодо повернення ОСОБА_2 коштів в сумі 35 259,26 доларів США 03 квітня 2019 року забезпечено іпотечним договором, відповідно до умов якого відповідач передав у заставу належні йому на праві особистої власності житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Надалі з метою продовження строку повернення грошових коштів сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін та доповнень до договору позики, зокрема 02 грудня 2019 року, 03 лютого 2020 року, 26 березня 2020 року, 02 жовтня 2020 року, 03 грудня 2020 року, 03 червня 2021 року та 02 грудня 2021 року. Останнім договором про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року остаточний строк повернення позики визначено до 03 червня 2022 року.

Водночас доказів отримання позивачкою грошових надходжень від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за договором позики матеріали справи не містять. Як у відзиві на позовну заяву (а.с. 46-50), так і в апеляційній скарзі відповідач наголошував, що, починаючи з травня 2019 року, майже щомісяця сплачував на погашення боргу 1 250 доларів США, і загалом ним сплачено за зобов`язанням 20 000 доларів США.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, залишив поза увагою реальне часткове виконання ОСОБА_2 зобов`язання щодо сплати грошових коштів, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що ОСОБА_2 не надано належних доказів, які б підтверджували повну або часткову сплату ним заборгованості готівкою або перерахування коштів безготівковим шляхом, як це передбачено умовами договору. Наявність оригіналу договору позики від 03 квітня 2019 року у позивачки (а.с. 142), який долучено до матеріалів справи в ході апеляційного розгляду, свідчить про невиконання боржником зобов`язання та неповернення ним коштів відповідно до положень п. 4.2. договору позики.

Стверджуючи про сплату позивачці коштів в іноземній валюті на виконання умов договору позики, ОСОБА_2 не надав належних доказів на підтвердження цих доводів. Відповідач, наголошуючи на певних обставинах та не надаючи доказів, які їх підтверджують, не може ставити в провину суду неврахування його позиції при вирішенні спору.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 стверджував, що не підписував договір про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року до договору позики від 03 квітня 2019 року, яким остаточно встановлено строк повернення позики – до 03 червня 2022 року. Водночас ці його доводи не впливають на обставини виникнення між сторонами грошового зобов`язання, за яким позивачкою стягуються кошти, та його невиконання боржником. Неукладання ОСОБА_2 договору про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року не впливає на суму заборгованості та не звільняє боржника від обов`язку повернути кошти. Беручи до уваги наведене, районний суд правильно виснував, що навіть у разі непідписання відповідачем останнього договору про внесення змін та доповнень до договору позики, строк виконання зобов`язання за укладеним правочином для ОСОБА_2 наразі настав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції сторона відповідача заявляла клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи (а.с. 51-53), на вирішення якої пропонувалося поставити питання: 1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі про внесення змін та доповнень від 02 грудня 2019 року до договору позики від 03 квітня 2019 року відповідачем чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в іпотечному договорі від 03 квітня 2019 року відповідачем чи іншою особою?

Ухвалою Чернігівського районного суду від 06 березня 2026 року, постановленою без оформлення окремого документа, у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено (а.с. 69-70).

Порушення районним судом процесуальних норм при вирішенні цього клопотання не встановлено, оскільки перевірка обставин підписання чи непідписання ОСОБА_2 іпотечного договору від 03 квітня 2019 року не вливатиме на вирішення справи по суті через те, що указаний правочин не є предметом цього позову та судового розгляду.

Таким чином, доказів, які б підтверджували повернення ОСОБА_2 позивачці за договором позики грошових коштів у сумі, що еквівалентна 35 259,26 доларам США, як у строк, визначений у цьому договорі, – до 03 грудня 2019 року, так і у строк, обумовлений договором про винесення змін та доповнень від 02 грудня 2021 року, – до 03 червня 2022 року, а також на час вирішення спору в суді відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки 35 259,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 524 963 грн. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

З огляду на те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, питання про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Разгуляєва