Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №735/425/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/425/26

Головуючий у першій інстанції – Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2129/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Стельмаха А.П., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області у складі судді Балаби О.А. від 07.08.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

27.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» через систему «Електронний суд» звернулося до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 у розмірі 54 546,00 грн та судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, а саме 2 662,40 грн судового збору і 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 06.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4262741, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, однак взяті на себе зобов`язання щодо його повернення та сплати процентів належним чином він не виконав.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, а 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» – Договір факторингу № ДФ-31102025, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач зазначав, що станом на час звернення до суду заборгованість за кредитним договором становить 54 464,00 грн, із яких 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 46 464,00 грн – заборгованість за процентами. Комісія та пеня позивачем не нараховувалися.

Коропський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 07.08.2026 задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 у розмірі 54 464,00 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав належні та достатні докази укладення 06.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 . Договору про надання кредиту № 4262741, його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а також фактичного отримання ним кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн. Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу від 29.10.2025 та 31.10.2025 перейшло від ТОВ «Алекскредит» через ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «ФК «Солвентіс» на загальну суму 54 464,00 грн.

Установивши, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, а нарахування процентів здійснено відповідно до його умов, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 54 464,00 грн заборгованості, з яких 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 46 464,00 грн – заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, із урахуванням складності справи та критеріїв реальності, необхідності й розумності витрат, зменшив заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

01.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07.08.2026 у частині стягнення 46 464,00 грн процентів та відповідного розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в стягненні зазначеної суми процентів з проведенням нового розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції без належної оцінки стягнув 46 464,00 грн процентів, не врахувавши, що ця сума більш ніж у 11 разів перевищує розмір процентів, зазначений у Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, та в 5,8 рази перевищує суму отриманого кредиту.

Уважає, що суд не надав належної оцінки механізму нарахування процентів за ставкою 3 % на день у спеціальний період, унаслідок якого 43 200,00 грн процентів були нараховані після невиконання платежу 05.01.2021 на всю суму кредиту, а не на передбачений Графіком залишок 1,00 грн. На думку апелянта, такий порядок нарахування підлягав перевірці на відповідність принципам справедливості, добросовісності та розумності, положенням законодавства про захист прав споживачів, а також спеціальному регулюванню споживчого кредитування у період дії карантинних обмежень.

Посилається на те, що суд першої інстанції фактично обмежився встановленням наявності відповідних процентних ставок у договорі, не перевіривши правомірність та пропорційність їхнього застосування в заявленому розмірі. Також зазначає, що факторинг не може надавати новому кредитору більший обсяг прав, ніж мав первісний кредитор.

Окрім того, апелянт посилається на необґрунтованість стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що в разі зміни рішення суду в частині процентів судові витрати підлягають новому розподілу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач посилається на те, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання 8 000,00 грн кредиту та невиконання зобов`язань щодо його повернення. Уважає нарахування 46 464,00 грн процентів правомірним, оскільки вони нараховані відповідно до погоджених сторонами ставок 1,36 % та 3 % на день у межах строку кредитування, а остання ставка не є штрафною санкцією чи результатом одностороннього її підвищення кредитодавцем. Зазначає, що 4 085,40 грн, визначені в паспорті споживчого кредиту та графіку, є орієнтовною вартістю кредиту за умови належного виконання графіка, тоді як відповідач перший платіж не здійснив, у зв`язку з чим проценти нараховувалися на непогашену суму кредиту. Посилання на карантинні обмеження вважає безпідставними, оскільки штрафні санкції не нараховувалися, а договірні проценти нараховані в межах строку кредитування. Указує, що до позивача перейшло право вимоги в тому самому обсязі, що існував у первісного кредитора. Доводи апеляційної скарги вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, уже досліджених судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що 06.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4262741 (далі – Договір № 4262741) в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором PS4262741 (а.с. 22-24).

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору визначення понять і термінів, які містяться в цьому Договорі, тлумачяться відповідно до цього Договору та розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит» (далі – Правила), що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.

За Договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (пункт 2.34 Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній одиниці України – гривні (пункт 1.2 Договору № 4262741).

У пункті 1.3 Договору № 4262741 визначено суму кредиту – 8 000,00 грн.

За умовами пункту 1.4 Договору № 4262741 кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в пункті 1.3 цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (пункт 2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник (пункт 1.5 Договору № 4262741).

За змістом пункту 1.7 Договору № 4262741 та підпунктів 1.7.1-1.7.4 до нього нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в наступному порядку:

-у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80 % від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту;

-у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 06.12.2020 року до 05.01.2021 року (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36 % (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 11 264,00 грн, у тому числі основна сума кредиту – 8 000,00 грн, проценти за користування кредитом – 3 264,00 грн;

-при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 06.12.2020 року до 05.01.2021 року (включно) – 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка – п. 2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 06.01.2021 року до 04.07.2021 року (включно) – 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка – п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12 085,40 грн;

-використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що строк дії договору (пункт 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення Договору (п. 2.9 Правил) 06.12.2020 до кінцевої дати виконання Договору 04.07.2021 (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за Договором до кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (пункт 2.8. Правил).

У Додатку № 1 до Договору про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 (Графік платежів) сторони погодили періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за лояльними та загальними умовами кредитування (а.с. 24).

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, підписаного сторонами 06.12.2020 та підпис на якому вчинено відповідачем із застосовуванням одноразового ідентифікатора PS4262741, клієнту запропоновані наступні умови: тип кредиту – кредит; сума кредиту – 8 000,00 грн.; строк кредитування: за лояльними умовами кредитування – 30 днів, за загальними – 210 днів (30 днів – базовий період, 180 днів – спеціальний період); спосіб та строк надання кредиту шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника; умови щодо нарахування процентів аналогічні до тих, які наведено в Договорі. Інформація наведена у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 09.12.2020 (а.с. 35).

Із довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024, виданої ТОВ «Алекскредит» на підставі Договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», убачається, що 06.12.2020 у системі FONDY успішно проведено платіж за призначенням «transfer_funds» на суму 8 000,00 грн зі статусом «approved». Платіж здійснено на картку VISA № НОМЕР_1 , банк картки отримувача – Monobank. Наведені відомості підтверджують факт здійснення переказу 8 000,00 грн на зазначену картку (а.с. 30).

Факт зарахування зазначених коштів на платіжну картку відповідача підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» від 10.06.2026 № 12334-В, наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою 06.12.2020 на картку відповідача зараховано 8 000,00 грн (а.с. 102).

Як убачається із розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020, сформованого ТОВ «Алекскредит», станом на 29.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 становила 54 464,00 грн, із яких: 8 000,00 грн – залишок суми кредиту, 46 464,00 грн – залишок процентів за користування кредитом. При цьому із зазначеного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за період із 06.12.2020 по 03.08.2021 включно. У цей період відповідачем здійснено платежі на рахунок кредитодавця: 04.01.2021 у сумі 1 500,00 грн та 05.01.2021 у сумі 1 764,00 грн, які були зараховані в рахунок сплати процентів за користування кредитом (а.с. 16-18).

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» (клієнт) та ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 29/10-2025, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с. 25).

Згідно з пунктом 2.2 Договору факторингу № 29/10-2025 протягом 30 робочих днів з дня переходу права вимоги, клієнт зобов`язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому-передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання Акта прийому-передачі документів за формою, погодженою сторонами у Додатку 2 до Договору.

Відповідно до пункту 4.1 цього Договору факторингу № 29/10-2025 загальна сума прав вимоги, що відступаються за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична вартість визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах.

29.10.2025 на виконання пункту 2.2 Договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» склали та підписали Акт приймання-передачі документів, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв документи, що підтверджують дійсність та наявність грошових вимог до боржників, а саме: договори з боржниками за Реєстром прав вимоги № 1 від 29.10.2025 в електронному форматі (а.с. 10).

Згідно копії платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило на рахунок ТОВ «Алекскредит» 2 000 000,00 грн за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно Договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 та Реєстру прав вимоги № 1 від 29.10.2025, без ПДВ (а.с. 36).

Із витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 убачається, що ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 на суму заборгованості 54 464,00 грн, що складається з суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками – 46 464,00 грн (а.с. 14).

31.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) уклали між собою Договір факторингу № ДФ-31102025, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбаченій цим Договором спосіб (а.с. 27-28).

За змістом пунктів 2.1-2.2 указаного Договору факторингу сторони погодили, що перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається шляхом формування клієнтом та надання фактору інформації про заборгованість боржників, після погодження якої фактор формує відповідний Реєстр прав вимоги. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами Договору та відповідного Реєстру прав вимоги, після чого фактор набуває прав кредитора щодо зазначених у реєстрі боржників. Протягом 30 робочих днів з моменту переходу права вимоги клієнт зобов`язаний передати фактору документи щодо кожного боржника в електронній формі, що оформлюється відповідним Актом приймання-передачі документів.

Згідно з пунктом 4.1 Договору факторингу № ДФ-31102025 загальна сума прав вимоги, що відступаються за відповідним Реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо щодо кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах.

У матеріалах справи наявні копія Акта приймання-передачі документів за Реєстром прав вимоги № 001 від 31.10.2025, копія платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 із призначенням платежу «оплата ціни фінансування згідно з Договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, Реєстру прав вимог № 001», а також витяг з відповідного Реєстру прав вимоги, згідно з яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 на суму заборгованості 54 464,00 грн, що складається з суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками – 46 464,00 грн (а.с. 11, 37, 15).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Наведені положення законодавства в своїй сукупності свідчать про те, що укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи є належним способом його укладення та породжує для сторін відповідні цивільні права й обов`язки за умови дотримання встановленого законом порядку ідентифікації та підписання такого правочину.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Факт укладення Договору № 4262741, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн та переходу до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги за цим договором підтверджений належними та допустимими доказами та відповідачем не заперечується. Відповідно, зазначені обставини не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги стосуються виключно правильності нарахування та стягнення 46 464,00 грн процентів за користування кредитом, зокрема застосування процентної ставки 3 % на день у спеціальний період, а також розподілу судових витрат, залежно від вирішення питання щодо зазначеної суми. Отже, із урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених статтею 367 ЦПК України, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції підлягає перевірці саме в цій частині.

Перевіряючи правильність нарахування процентів за користування кредитом та висновок суду першої інстанції про їх стягнення в розмірі 46 464,00 грн, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом, сторони погодили декілька варіантів нарахування процентів залежно від умов користування кредитом. Зокрема, за лояльними умовами кредитування в разі повного повернення суми кредиту та сплати процентів протягом 30 календарних днів із 06.12.2020 до 05.01.2021 включно процентна ставка становить 1,36 % за кожен день користування кредитом. Водночас у разі використання загальних умов кредитування сторони погодили процентну ставку 1,70 % за кожен день користування кредитом у базовий період із 06.12.2020 до 05.01.2021 включно та 3 % за кожен день користування кредитом у спеціальний період з 06.01.2021 до 04.07.2021 включно. При цьому пунктом 3.1 Договору № 4262741 визначено кінцеву дату виконання договору – 04.07.2021 включно.

Отже, умови Договору № 4262741 щодо розміру процентних ставок, періодів їх застосування та кінцевої дати виконання зобов`язань сформульовані сторонами безпосередньо в тексті кредитного договору та його додатках і не містять внутрішньої суперечності чи двозначності. Зміст цих умов дає можливість однозначно визначити як розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню, так і період, протягом якого вона може нараховуватися.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про необхідність тлумачення умов Договору № 4262741 щодо нарахування процентів на користь позичальника лише з огляду на співвідношення суми фактично нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту та орієнтовною вартістю кредиту не можуть бути прийняті.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, відповідно до яких правило про тлумачення нечітких або двозначних положень договору про споживчий кредит на користь споживача підлягає застосуванню за наявності саме такої неоднозначності умов договору. Саме по собі виникнення спору щодо розміру заборгованості або незгода позичальника з економічними наслідками погодженого сторонами механізму нарахування процентів не свідчить про нечіткість чи двозначність відповідних положень договору.

У цій справі сторони чітко визначили, що у разі невикористання лояльних умов кредитування застосовуються загальні умови, за якими процентна ставка у базовий період становить 1,70 % на день, а у спеціальний період – 3 % на день. При цьому спеціальний період прямо визначений сторонами як період із 06.01.2021 до 04.07.2021 включно. Тому підстав для висновку про те, що умови Договору № 4262741 допускають різне розуміння порядку нарахування процентів, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що в паспорті споживчого кредиту та графіку платежів зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 4 085,40 грн, тоді як позивач просить стягнути 46 464,00 грн процентів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні механізму кредитування, оскільки перша сума є складовою орієнтовної загальної вартості кредиту за загальними умовами кредитування. Ураховуючи, що відповідач передбачений графіком платіж не здійснив, у спеціальному періоді залишалася заборгованість у розмірі не 1,00 грн, а 8 000,00 грн, на яку й здійснювалося нарахування процентів.

Не змінює цих висновків і посилання апелянта на положення законодавства, прийняті у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що в разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем

Таким чином, у відповідний період було передбачено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, зокрема від сплати неустойки, штрафу, пені та інших платежів, передбачених договором за таке прострочення, а також заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, не передбачених законом. Водночас сама по собі сплата процентів за користування кредитними коштами не була заборонена. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, який зазначає, що договірні проценти є платою за користування кредитом, а не штрафною санкцією за прострочення.

У цій справі позивач не заявляє до стягнення неустойку, штраф чи пеню, а заявлена до стягнення сума 46 464,00 грн складається виключно із процентів за користування кредитом. При цьому матеріали справи не містять даних про те, що після виникнення прострочення кредитодавець збільшив погоджену сторонами процентну ставку саме з причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Навпаки, ставка 3 % на день була безпосередньо погоджена сторонами в пункті 1.7 Договору № 4262741 як спеціальна ставка, що застосовується у визначений Договором спеціальний період.

Отже, саме по собі посилання апелянта на карантинні обмеження не є підставою для звільнення його від сплати договірних процентів за фактичне користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача за договорами факторингу перейшов більший обсяг прав вимог, ніж мав первісний кредитор – ТОВ «Алекскредит», не відповідають обставинам та матеріалам справи, оскільки, як убачається з розрахунку заборгованості за Договором № 4262741, вона нарахована первісним кредитором у розмірі 54 464,00 грн по 03.08.2021 до укладення в 2025 році договорів факторингу та переходу за ними прав вимоги до відповідача. При цьому сам факт переходу до позивача прав вимоги до відповідача останнім не оскаржується.

Разом із тим, наведене не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність самого розрахунку заборгованості та відповідність періоду нарахування процентів умовам Договору № 4262741.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Як зазначалося вище, пунктом 3.1 Договору № 4262741 сторони визначили строк його дії із 06.12.2020 до 04.07.2021 включно. Саме до цієї дати відповідач мав виконати свої зобов`язання за кредитним договором, а кредитодавець мав право нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом. Після закінчення визначеного сторонами строку дії Договору № 4262741 підстав для подальшого нарахування саме договірних процентів за користування кредитом за ставкою, передбаченою пунктом 1.7 Договору № 4262741, не було.

Зазначений підхід узгоджується і з висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, у якій Верховний Суд окремо звернув увагу на необхідність визначення строку, протягом якого відповідно до умов конкретного кредитного договору кредитор має право на одержання процентів за користування кредитом. При цьому нарахування процентів поза межами встановленого договором строку кредитування не може бути підставою для їх стягнення з позичальника.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Алекскредит» нарахувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період із 06.12.2020 по 03.08.2021 включно. Отже, проценти нараховані також за період із 05.07.2021 по 03.08.2021, тобто після закінчення встановленого пунктом 3.1 Договору № 4262741 строку його дії.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача всієї визначеної позивачем суми процентів у розмірі 46 464,00 грн не відповідає умовам укладеного сторонами кредитного договору, оскільки до складу цієї суми включено проценти, нараховані поза межами строку кредитування.

За таких обставин, колегія суддів уважає необхідним визначити розмір заборгованості за процентами виходячи з їхнього нарахування лише в межах строку дії Договору № 4262741, тобто по 04.07.2021 включно, із урахуванням здійснених відповідачем платежів.

Як убачається з розрахунку заборгованості, станом на 04.07.2021 загальний розмір заборгованості за Договором становив 47 264,00 грн, з яких 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 39 264,00 грн – заборгованість за процентами.

Отже, саме 39 264,00 грн процентів нараховано за період, який не виходить за межі визначеного пунктом 3.1 Договору строку його дії. Натомість нарахування процентів у подальшому, після 04.07.2021, умовами Договору № 4262741 не передбачено.

Таким чином, із визначених позивачем та стягнутих судом першої інстанції 46 464,00 грн процентів підлягають виключенню проценти, нараховані після закінчення строку дії Договору, у розмірі 7 200,00 грн (46 464,00 грн – 39 264,00 грн).

За змістом пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів, суд першої інстанції не надав належної оцінки періоду їх нарахування та його відповідності строку дії Договору № 4262741, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо їхнього розміру.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07.08.2026 – зміні в частині розміру процентів, що підлягають стягненню, шляхом зменшення їхнього розміру з 46 464,00 грн до 39 264,00 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач просив стягнути з відповідача 6 000,00 грн таких витрат. На підтвердження їх понесення позивачем надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт надання послуг та детальний опис виконаних робіт.

Водночас, ураховуючи вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, їх обсягом та ціною позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми з 6 000,00 грн до 3 000,00 грн. При цьому суд урахував критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Разом із тим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, присуджені судом першої інстанції 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 603,40 грн таких витрат (3 000,00 грн х 86,78 %).

Позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (а.с. 1), який належить стягнути пропорційно до розміру задоволених вимог (86,78%) у розмірі 2 310,55 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 992,00 грн (а.с. 127 зв.). Оскільки судовий збір сплачено без урахування коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги в електронній формі, розподілу підлягає належний розмір судового збору – 3 993,60 грн.

Із урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на користь відповідача підлягає відшкодуванню за рахунок позивача 15,50 % (7 200,00 грн : 46 464,00 грн х 100 %) належного судового збору, що становить 619,01 грн.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Змінити рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07.08.2026, зменшивши розмір стягнутих процентів за Договором про надання кредиту № 4262741 від 06.12.2020 із 46 464,00 грн до 39 264,00 грн та відповідно загальної заборгованості – із 54 464,00 грн до 47 264,00 грн, а також судового збору – із 2 662,40 грн до 2 310,55 грн та витрат на професійну правничу допомогу – із 3 000,00 грн до 2 603,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 619,01 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: А.П. Стельмах

О.Л. Шарапова