Окрема думка від 29 вересня 2026 р. у справі №127/2-6351/10 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2-6351/10

Провадження № 22-ц/801/2406/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ОКРЕМА ДУМКА

30 вересня 2026 рокуСправа № 127/2-6351/10м. Вінниця

23.04.2026 року ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. Вказав, що рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 07.10.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406 484,89 грн.

24.04.2013 року ВАТ «Надра» були видані виконавчі листи № 2-6351/10 відносно ОСОБА_1 про стягнення 406 484, 89 грн. і 1820 грн., які були пред`явлені до примусового виконання до ВДВС (ВП 48684242 та 50099389).

22.09.2017 року постановами державного виконавця у ВП 48684242, ВП 50099389, вищевказані виконавчі листи про стягнення 406 484,89 грн. та 1 820 грн. були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» із вказівкою про повторне пред`явлення до виконання в строк до 22.09.2020 року. Виконавчі листи повторно до виконання не пред`являлись.

13.08.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070Ur4 за кредитним договором від 26.02.2008 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс». На підставі договору № GL48N718070Ur4 від 13.08.2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набув статусу кредитора за заборгованістю у сумі 406 484,89 грн.

05.09.2024 року новий кредитор звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-6351/10 від 24.04.2013 року щодо боржника ОСОБА_1 і поновлення строку на пред`явлення його до виконання, проте ухвалою суду Вінницького міського суду від 15.10.2024 року у справі № 127/2-6351/10 в задоволенні заяви відмовлено.

Також не відбулось заміни стягувача у виконавчих листах від 24.04.2013 року у встановлений законом спосіб. Із заявами про заміну сторони у виконавчому провадженні і у справі № 127/2-6351/10 новий кредитор ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не звертався. Таким чином, обов`язок ОСОБА_1 примусово виконати рішення суду саме перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відсутній.

На підставі ст. 432 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» і в зв`язку з тим, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив 22.09.2020 року, а 15.10.2024 року судом відмовлено в його поновленні, тобто право кредитора на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення припинена, заявник ОСОБА_1 просив: -визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі Вінницької філії коштів в розмірі 406 484,89 грн. таким , що не підлягає виконанню; -визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі Вінницької філії коштів в розмірі 1 820 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду від 24.07.2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів від 24.04.2013 року такими, що не підлягають виконанню у справі № 127/2-6351/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПП «ОСВ-Будсервіс» про стягнення боргу, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказану ухвалу скасувати, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню задовольнити та визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом міста Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі філії Вінницьке Регіональне управління коштів в розмірі 406 484,89 грн., таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом міста Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі філії Вінницьке Регіональне управління коштів в розмірі 1820 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Вказав, що суд фактично підмінив предмет заяви, оскільки замість вирішення питання, передбаченого статтею 432 ЦПК України, щодо можливості примусового виконання виконавчих листів після спливу строку їх пред`явлення, відмови у його поновленні та видачі дубліката, безпідставно зосередився на існуванні матеріального зобов`язання, яке заявником не оспорювалося, при тому що наявні як матеріально – правові так і процесуальні – правові підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Суд визнавши перелік підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України, невичерпним, фактично застосував цю норму як таку, що містить закритий перелік, дослідивши лише припинення матеріального зобов`язання та залишивши поза увагою прямо передбачену законом підставу «з інших причин», на якій ґрунтувалася заява. Висновок про те, що виконавчі листи залишаються такими, що можуть бути пред`явлені до примусового виконання, суперечать як матеріалам справи, так і встановленим судом обставинам та є не мотивованим припущенням суду. Фактично суд визнав існування всіх обставин, які свідчать про припинення можливості примусового виконання рішення, однак без будь якого належного мотивування відмовив у застосуванні ст. 432 ЦПК України, чим допустив непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та право на юридичну визначеність. Суд першої інстанції, пославшись на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22, не врахував її висновок про те, що ст. 432 ЦПК України охоплює не лише припинення матеріального обов`язку, а й інші процесуально-правові підстави, що унеможливлюють виконання виконавчого документа. Водночас суд залишив поза увагою наведені заявником правові висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.03.2026 у справі № 639/469/24, відповідно до яких після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови у його поновленні право на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а вимога позбавляється примусового захисту, що забезпечує принцип правової визначеності.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд виходив із того, що при визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню підлягають встановленню обставини і факти, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, що виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Суд виходив із того, що у справі не було встановлено обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку (самого боргу) ОСОБА_1 , які виникли після ухвалення рішення, і обставин, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчих листів або про пред`явлення виконавчих листів до виконання ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" вже після закінчення строку. Фактична відсутність оригіналів виконавчих листів, відмова у видачі дублікатів і відмова в поновленні строку на пред`явлення їх до примусового виконання не є підставами, визначеними ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Заслухавши представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи , з висновком суду першої інстанції погодитися не можу ,виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи ,рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» загальну суму заборгованості за договорами №52/МК/2008/ЦВ-980 та №143/КА/2008/ЦВ-980 в розмірі 406 484,89 гривень. (т.1 а.с.72)

На підставі вказаного рішення Ленінським районним судом м. Вінниці 24.04.2013 року видано виконавчий лист № 2-6351/10, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі філії Вінницьке регіональне управління коштів в розмірі 406 484,89 грн., а також виконавчий лист № 2-6351/10, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі філії Вінницьке регіональне управління коштів в розмірі 1820 грн.(т.2 а.с.61)

Вказані виконавчі листи були пред`явлені до виконання до Центрального відділу ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19.03.2025 року у даній справі ,ухваленого за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову було встановлено, що 22.09.2017 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ КБ «Надра» у виконавчих провадженнях ВП №50099389 та ВП №48684242 на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, в постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 22.09.2020 року.(т.4 а.с.222-225).

Проте, у зазначений строк виконавчий лист ПАТ КБ «Надра» повторно пред`явлений до виконання не був.

13.08.2020 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» за договором № СL48Н718070_Ur_4 про відступлення прав вимоги, відступило ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як новому кредитору, належні банку права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів за кредитним договором №52/МК/2008/ЦВ-980від 26.02.2008року, укладеним між ПП «ОСВ-Будсервіс» та ПАТ«КБ «Надра», та кредитним договором №143/КА/2008/ЦВ- 980від 27.06.2008року, укладеним між ПП «ОСВ - Будсервіс» та ПАТ«КБ «Надра», в тому числі, ОСОБА_1 (а.с.163-166, т. 3).».

Таким чином, на підставі вказаного договору про відступлення права вимоги первісний кредитор був замінений новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за заборгованістю в сумі 406 484,89 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2021 року у справі № 127/2-6351/10, замінено стягувача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» лише у виконавчих провадженнях №39225054 та №39225097 з примусового виконання виконавчих листів відносно боржника ПП «ОСВ-Будсервіс».(т.3 а.с.117-118)

В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про заміну сторони виконавчого провадження чи про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у виконавчому провадженні № 48684242 відносно ОСОБА_1

05.09.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-6351/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 406 484,89 грн. та поновлення пропущеного строку пред`явлення його до виконання. При цьому посилалось на те, що виконавчий лист був втрачений.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2024 року у справі № 127/2-6351/10 , що не оскаржувалась і набрала законної сили, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі №127/2-6351/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» в особі філії - Вінницьке регіональне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» про стягнення заборгованості відмовлено.(а.с. )

Таким чином , станом на дату розгляду судом питання про скасування заходів забезпечення позову (січень 2025 року) ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не набуло статусу стягувача відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2026 року у справі №639/469/24 дійшов висновку про те, що « можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.»

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 824/2/22 дійшов висновку, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

У постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 Верховний Суд дійшов висновку, що серед підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, окреслених законодавцем в частині другій статті 432 ЦПК України, звертає на себе увагу вжите парламентом словосполучення «з інших причин». Наведене свідчить, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, а не лише ті, які прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки апелянт обґрунтовано посилається на обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про можливість подальшого примусового виконання виконавчих листів щодо ОСОБА_1 , які, як пояснив у судовому засіданні його представник були втрачені ,проте можуть віднайтись .

Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 19.03.2025 року було встановлено ,що вищевказані виконавчі листи щодо ОСОБА_1 були пред`явлені первісним кредитором- ПАТ «КБ Надра» до виконання, однак 22.09.2017 року постановою державного виконавця їх було повернуто стягувачу і прямо зазначено, що вони можуть бути повторно пред`явлені до примусового виконання до 22.09.2020 року, проте у встановлений строк виконавчі листи повторно первісним кредитором вони пред`явлені не були.

Вже після спливу зазначеного строку, 05.09.2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку його пред`явлення до виконання.

Проте ухвалою Вінницького міського суду від 15.10.2024 року , що не оскаржувалась і набрала законної сили, у задоволенні цієї заяви було відмовлено. Отже, пропущений кредиторами строк пред`явлення виконавчих листів до виконання поновлений не був, як і втрачена можливість отримання дублікату виконавчого листа для пред`явлення його до примусового виконання .

Крім того, у 2020 році між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги, однак суд ухвалою від 11.01.2021 року здійснив заміну стягувача лише у виконавчих провадженнях щодо боржника ПП «ОСВ-Будсервіс». Щодо виконавчого провадження № 48684242, у якому боржником був ОСОБА_1 , відомості про заміну сторони виконавчого провадження або поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання відсутні.

За таких обставин доводи скарги про те, що суд першої інстанції фактично зосередився на встановленні існування матеріального обов`язку ОСОБА_1 , хоча заявник не обгрунтовував свої вимоги цією обставиною , і не перевірив посилання заявника на наявність «інших причин » визнання виконавчого документу таким ,що не підлягає виконанню, до яких відноситься сама можливість реалізації права на примусове виконання судового рішення після спливу строку пред`явлення виконавчих листів, відмови у поновленні такого строку та відмови у видачі дубліката.

Такий підхід має значення і з огляду на положення ч.2 ст. 432 ЦПК України, яка передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не лише у випадку його помилкової видачі або припинення обов`язку боржника, а й «з інших причин». Таким чином, суд першої інстанції мав оцінити не лише факт існування заборгованості, а й правові наслідки спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності його поновлення.

Вважаю , що зазначені обставини у своїй сукупності є тими «іншими причинами» у розумінні ч.2 ст. 432 ЦПК України, що являються підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки закон не обмежує перелік таких підстав виключно припиненням матеріального обов`язку боржника. У цій справі такими іншими причинами є сплив строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, відсутність їх повторного пред`явлення у визначений строк, відмова суду у поновленні пропущеного строку та у видачі дубліката виконавчого листа, а також відсутність встановленої заміни стягувача саме у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене ,вважаю, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягала б скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів у даній справі № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом м. Вінниці та № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 року Ленінським районним судом м. Вінниці щодо нього такими, що не підлягають виконанню.

Головуючий (суддя-доповідач) Копаничук С.Г.