Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/29283/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29283/26

Провадження № 3/127/5705/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739897 від 07.08.2026 року: «07.08.2026 об 15 год 01 хв у місті Вінниця, вулиця Київська, 68, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року, постанова (ЕНА 5752565 від 18.09.2025), чим ОСОБА_1 порушив п.2.1(а) ПДР.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився по невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки та повістки за адресою місця проживання.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Тому, поліцейський в протоколі про адміністративне правопорушення зобов`язаний чітко описати обставини справи, які безпосередньо впливають на кваліфікацію діяння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто суть адміністративного правопорушення (ст. 256 КУпАП).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739897 від 07.08.2026 року, зазначається, що 07.08.2026 об 15 год 01 хв у місті Вінниця, вулиця Київська, 68, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року, постанова (ЕНА 5752565 від 18.09.2025), чим ОСОБА_1 порушив п.2.1(а) ПДР.

Однак, в описі установлених даних (суть адміністративного правопорушення) протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739897 від 07.08.2026 не зазначено конкретний транспортний засіб (його марку, модель, реєстраційний номер або технічні характеристики), яким керував ОСОБА_1 , а вказано лише загальну фразу: «керував ТЗ». Аналогічна інформація про керування ТЗ міститься і в доданої до протоколу інформації з Адмінпрактики.

Пункт 1.10 ПДР передбачає різноманітну кількість видів транспортних засобів (немеханічних, механічних та інших), на одні з яких, відповідно до положень пункту 2.13 ПДР, потребується отримання особою права керування, а на інші – ні.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення, в описі суті адміністративного правопорушення, не містить жодної інформації, що «ТЗ, яким керував ОСОБА_1 » потребує наявності посвідчення водія відповідної категорії відповідно до положень п. 2.13 ПДР.

Згідно з Правилами дорожнього руху України, обов`язок мати при собі посвідчення водія виникає виключно у разі керування механічними транспортними засобами певних категорій.

Пункт 1.10 ПДР України, дає чітке розмежування, що таке «механічний транспортний засіб» (потребує прав) і що таке звичайний «транспортний засіб» (наприклад, велосипед, електросамокат малої потужності тощо, які прав не потребують).

Відсутність зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення в описі установлених даних (суть правопорушення) відомостей про марку, модель та реєстраційні дані об`єкта керування та не вказано, що означений транспортний засіб підпадає під категорію механічних транспортних засобів, для керування якими закон вимагає наявність посвідчення водія, вказує на недоведеність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелів проти росії»: суд не може редагувати неповну фабулу адміністративного обвинувачення чи самостійно відшукувати докази на користь сторони обвинувачення, оскільки цим порушуються право на захист і принцип рівності сторін.

Згідно з ч .2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Матеріали справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, взагалі не містять жодних доказів факту керування 07.08.2026 року ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом: відеозапис події у матеріалах справи відсутній; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – відсутні; пояснення свідків – відсутні.

Наявний рапорт працівника поліції не може слугувати самостійним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки рапорт – це службовий документ, який містить суб`єктивно викладену поліцейським інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи факт, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, то в силу положень ст. 126 КУпАП в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 126, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: