Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №761/29066/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29066/24

Провадження № 2/761/1149/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишина А.О.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяна Миколаївна про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2024 року позивачка ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просить:

-визнати за ОСОБА_3 право власності на частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов`язковоїчастки у спадщині померлої матері ОСОБА_6 ;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями таспорудами,який розташований за адресою: АДРЕСА_2 впорядку спадкування обов`язкової частки у спадщині померлої матері ОСОБА_7 ;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий номер:3221888801:36:005:6003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині померлоїматері ОСОБА_6 .

Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. у вигляді витрат на професійну правову допомогу та 12 112 грн. у вигляді витрат зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є рідною дочкою спадкодавці ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Приватним нотаріусом Київського міського нотаріальногоокругу (надалі по тексту - КМНО) Любенко Т.М. було відкрито спадкову справу №21/2023 щодо майна померлої ОСОБА_6 . Згідно довідки №19/02-14 від 19.01.2024 позивачка є спадкоємцем померлої матері ОСОБА_6 , зокрема спадкоємцем за законом як рідна донька. Окрім позивачки, іншим спадкоємцем першої черги є її рідний брат ОСОБА_5 , який на даний час отримує пенсію за віком.

Після відкриття спадкової справи було встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишено заповіт від 30.09.2015, яким передано у спадок ОСОБА_4 (надалі по тексту - відповідач) належне їй на праві власності вищевказане нерухоме майно. Також, заповітом було розподілено між іншими спадкоємцями грошові вклади в АТ «Ощадбанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» щодо яких наразі між сторонами спір відсутній.

Крім того, у позові позивачка зазначила, що вона з 15.08.2005отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи, а тому, як непрацездатна повнолітня дитина спадкодавця, має право на обов`язкову частину у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України у розмірі 1/4 частки нерухомого майна, залишеного у спадок за заповітом відповідачу.

З метою реалізації зазначеного права, позивачка звернулась до приватного нотаріуса КМНО Любенко Т.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частину майна, однак у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено, про що видано постанову від18.07.2024. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стала відсутність у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно спадкодавця. Ці документи перебувають у відповідача, який відмовляється надати їх позивачці або передати нотаріусу для оформлення спадщини. Оскільки нотаріус не має можливості самостійно витребувати вказані документи чи вчинити нотаріальну дію без них, позивачка позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку.

Позивачка вважає, що вказані дії відповідача перешкоджають реалізації належного їй за законом права на спадкування, оскільки прямо позбавляють можливості успадкувати належну їй за законом обов`язкову частину у спадщині матері. При цьому, відповідач на контакт не виходять, до приватного нотаріуса, який веде спадкову справу померлої, не з`являється, документи не подає, інших дій для завершення оформлення спадщини не вживає.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2025 задоволено клопотання представника позивачки про витребування у приватного нотаріуса КМНО Любенко Т.В. належним чином завіреної копії спадкової справи №21/2023, відкритої щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Відповідач своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, третя особа приватний нотаріус КМНО Любенко Т.М. направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, третя особа ОСОБА_5 про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 25.10.2023.

ОСОБА_6 є матір`ю позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043212766 від 20.01.2024, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00043212724 від 20.01.2024 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00043212832 від 20.01.2024 (звор. а.с. 172, а.с.177-182 т. 1).

Також судом встановлено, що при житті ОСОБА_6 на праві власності належало наступне нерухоме майно:

-квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням (наказом) відділу приватизації державного житлового фонду Печерського району від 14.09.1995 №1675 (а.с. 25 т.1);

-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами,який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеного 14.02.1997 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Голуб Л.А. за реєстровим №572 (а.с. 26-27 т.1);

-земельна ділянка, кадастровий номер: 3221888801:36:005:6003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим Хотянівськю сільською радою 16.08.2000 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №106 (а.с. 28 т.1).

Відомості щодо житлового будинку та земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується інформаційними довідками №38880538 від 30.07.2024 та №389688515 від 05.08.2024, які знаходя ться в матеріалах справи (а.с. 30-31 т. 1).

Інформація по спадковій квартирі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (а.с. 32 т. 1).

Разом з цим, листом від 08.01.2026 №062/14-478 Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на адвокатський запит представника позивачки - адвоката Бабіної К.О. повідомило, що за даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району 14.09.1995, розпорядження №1678 (а.с. 36 т. 2).

Також, судом встановлено, що відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В. 30.09.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №11-319, ОСОБА_6 заповідала вищевказане нерухоме майно ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №21/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , заведеної 27.12.2023 приватним нотаріусом КМНО Любенко Т.М., 23.12.2023 відповідач ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

19.01.2024 позивачкою ОСОБА_3 до приватного нотаріуса КМНО Любенко Т.М. подано заяву про прийняття спадщини за законом відповідно до ст. 1241 ЦК України, як особою, яка має право на обов`язкову частку спадкового майна, незалежно від змісту заповіту, так як вона є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 15.08.2005 Пенсійним Фондом України.

05.03.2024 третьою особою ОСОБА_5 до приватного нотаріуса КМНО Любенко Т.М. подано заяву про прийняття спадщини за законом відповідно до ст. 1241 ЦК України, як особою, яка має право на обов`язкову частку спадкового майна, незалежно від змісту заповіту, оскільки він є особою, яка отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 07.02.2024 Пенсійним Фондом України.

Постановою приватного нотаріуса КМНО Любенко Т.М. від 18.07.2024 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку на частку квартири АДРЕСА_1 ; частку житлового будинку АДРЕСА_2 , та частку земельної ділянки, площею 0,1743 га, кадастровий номер 3221888801:36:005:6003, після смерті її матері - ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_3 не надала оригіналів документів, які підтверджують право власності померлої на вищезазначене нерухоме майно.

У позові позивачка зазначила, що в неї відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно, оскільки знаходяться у відповідача, який відмовляє їх надати, як і не надає ці документи нотаріусу для оформлення спадщини за заповітом, а нотаріус в свою чергу не має можливості самостійно отримати такі документи, або здійснити нотаріальну дію без них. Відповідач, шляхом обмеження доступу до документів на нерухоме майно та ненадання їх для оформлення спадщини, чинить перешкоди у реалізації позивачкою законних прав та інтересів, а також не визнає її права власності на частку у спадковому майні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Рішенням Конституційного Суду України від 11.02.2014№ 1-рп/2014 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу з відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №707/2877/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що позивачка має право на обов`язкову частку спадкового майна (1/4 частину), незалежно від змісту заповіту, так як вона є особою з інвалідністю 3 групи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

Враховуючи, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає позивачці отримати свідоцтво про право на спадщину, суд вважає, що позивачка довела законність та обґрунтованість своїх вимог щодо предмета позову, підтвердивши наявність усіх правових підстав для визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування.

Твердження представника відповідача в судовому засіданні, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем суд вважає безпідставними, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №280/4/18.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 по визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч. 3 ст.133 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01.02.2023).

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_4 є неспівмірним, розмір витрат є значно завищеним, відповідно до наявних у справі матеріалів, кількості підготовлених процесуальних документів, а тому суд доходить висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню в розмірі 10 000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 112 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 386, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1241, 1268, 1296, 1297 ЦК України,ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяна Миколаївна про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705866932218) в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку земельної ділянки (Кадастровий номер:3221888801:36:005:6003, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705893732218) в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 12112,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяна Миколаївна, адреса: 02021, м. Київ, вул. Братства,3, оф.310. Повний текст складений 25.09.2026.

Суддя: