Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №754/7874/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9299/26

Справа №754/7874/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в особі своєї представниці - адвокатки Колибаби І.О. звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу. Як зазначає позивачка в позові, що за час шлюбу виявилось, що вони з чоловіком мають різні погляди на сімейне життя і виконання подружніх обов`язків, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Між ними зникло почуття любові, поваги, взаєморозуміння, вони перестали розуміти один одного, не цікавляться справами та клопотами одне одного. У їх відносинах стався розлад, вони не можуть і не бажають порозумітися, відтак вона вимушена звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 01.05.2026 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання від 11.06.2026 року прибув відповідач не прибули позивачка та її представник, на адресу суду від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач в судовому засіданні підтримав клопотання свого представника.

Суд, згідно ухвали, постанов леної шляхом внесення до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні.

Судове засідання від 27.08.2026 року було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

В судове засідання від 30.09.2026 року позивачка за викликом суду не прибула, надіслала заяву в якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі та провести розгляд справи у відсутність її та представника.

Відповідач, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою, подав заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами.

Крім того, 27.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про часткове визнання позову, проти розірвання шлюбу не заперечував та звертає увагу суду, що його згода на розірвання шлюбу не означає визнання всіх обставин, тверджень та суб`єктивних оцінок, викладених у позовній заяві. З його боку щодо позивачки не вчинялося фізичного, психологічного, економічного чи іншого домашнього насильства. Та він не вважає припинення шлюбу наслідком будь-яких протиправних дій з його боку та просить суд врахувати це при встановленні фактичних обставин справи. Крім того зазначив свою категоричну незгоду з вимогами про стягнення з нього понесених позивачкою судових витрат та просив суд в цій частині в задоволенні вимог відмовити.

Враховуючи те, що у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав за можливе розглянути справу на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи без фіксації судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень ч. 2 ст. 36 та ст. 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами укладено шлюб, зареєстрований 10.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (а/з №1650), що підтверджується відповідною копією актового запису про шлюб.

Сторони мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з вищевказаним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що сім`я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім`ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, тому є всі наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги.

На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачкою надано суду копію Договір № 280426 про надання правничої допомоги від 28 квітня 2026 року (доданого до позовної заяви); Копії Акту №1 Договір № 280426 від 28 квітня 2026 року про надання правничої допомоги від 29.04.2026 та копії квитанцій про здійснення позивачкою оплати понесених витрат на правову допомогу у сукупному розмірі 11 500,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, той факт, що справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивачки участі у судових засіданнях не приймала про що було подано відповідні заяви, а також враховуючи категоричні заперечення відповідача щодо стягнення з нього понесених позивачкою витрат на правову допомогу, суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 750,00 грн..

Розмір витрат, визначений представником позивачки, суд вважає явно завищеним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331,20 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.24, 110-112, 114 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 81,133, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 10.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (а/з №1650) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 750,00 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 30.09.2026.

Суддя: Т.А.Зотько