Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №597/122/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/122/26Головуючий у 1-й інстанції Тренич А.Г.

Провадження № 22-ц/817/968/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу №597/122/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2025 року, ухваленого суддею Тренич А.Г., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

у січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» звернулось до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 15.02.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» (перейменоване на ТОВ «Іннова-Нова») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит №7100960225. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно вказаного договору, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Умовами вказаного договору позики передбачено: сума кредиту 14700 грн; тип позики - кредит; строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів; дати надання кредиту - 15.02.2025 року або наступний за ним календарний день. Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 14700 грн. Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, суму кредиту не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 30814,14 грн, з яких: 14700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16114,14 грн - заборгованість за процентами.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит за №7100960225 від 15.02.2025 у розмірі 30814,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» 2662,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясуванням судом обставин справи та не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявниця зазначає, що суд не надав належної оцінки факту сплати нею 25 578 грн та не перевірив правильність розрахунку.

Вказує, що що під час розгляду справи нею не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів.

У відзиві на позовну заяву вона зазначала, що загальна сума коштів, сплачених нею на користь позивача, становить 25 578 грн. Зазначені доводи були відомі суду першої інстанції та прямо відображені в тексті судового рішення. З метою наочного підтвердження обсягу здійснених нею оплат зазначає, що за кредитним договором № 7100960225 від 15.02.2025 у рахунок виконання зобов`язань було зараховано такі платежі:— 16.03.2025 року — 3 528 грн; 15.04.2025 року — 4 263 грн; 16.04.2025 року — 147 грн; 16.05.2025 року — 4 410 грн; 15.06.2025 року — 4 410 грн; 15.07.2025 року — 2 010 грн; 15.07.2025 року — 2 400 грн; 14.08.2025 року — 4 410 грн.

При цьому, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума отриманого кредиту становила 14 700 грн; загальна сума коштів, сплачених нею становить 25 578 грн. Однак усі сплачені кошти були зараховані позивачем виключно на проценти та комісію, а заборгованість за тілом кредиту позивач продовжує визначати у повному розмірі 14700 грн.

Відтак, вказує, що нею фактично було сплачено суму, яка майже у два рази перевищує розмір отриманого кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції під час ухвалення рішення не застосував належним чином принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтями 3, 13 та 509 ЦК України, не перевірив порядок зарахування здійснених нею платежів, не надав належної оцінки факту сплати 25 578 грн та не з`ясував, з яких підстав після таких оплат позивач продовжив заявляти до стягнення повну суму тіла кредиту і значні проценти.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до суду апеляційної інстанції не поступав.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено такі обставини.

15.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», як кредитодавцем та ОСОБА_1 , як позичальником було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 7100960225, який підписано одноразовим ідентифікатором 8364.

Відповідно до п.п. 10.6, 10.7 договору, моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони товариства є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від товариства, через особистий кабінет.

Відповідно до п. 2.2 договору, сторони погодили, що на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.п. 2.3, 2.5 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 14700,00 грн. Строк кредитування (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.

За змістом п. 3.2 договору, сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 15.02.2025 року або наступний за ним календарний день.

Сторони також погодили, що детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 2.5 договору).

Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п. 2.7 договору).

В пункті 3.1 сторони визначили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Зі змістом п. 2.6 договору, сторони узгодили нарахування процентів за користування кредитом. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 договору і становить: 1 % в день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87 % в день у період зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

У п. 4.1 договору визначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом «факт/факт».

Відповідно до п. 1.13 договору, комісія за надання кредиту грошові кошти, які позичальник зобов`язується сплатити товариству згідно з умовами цього договору, як плату за надання кредиту. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово в день надання кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту.

Згідно з п. 2.7 договору, комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

На підтвердження виконання позивачем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу інформації, яка надається до укладення договору про споживчий кредит, до позовної заяви додано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 27.04.2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 9582.

16.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів.

15.02.2025 року ТОВ ФК «Контрактовий дім» (надавач платіжних послуг) за дорученням ТОВ «Іннова Фінанс» (платник) здійснило переказ кредитних коштів ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 в розмірі 14700,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20134-1354-190249104 від 15.02.2025 року та листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 18819 від 19.12.2025 року.

У вересні 2025 ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова».

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2025 року повна назва юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 44127243 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова". Вказаний код ЄДРПОУ співпадає з кодом кредитодавця ТОВ «Іннова Фінанс» згідно з договором про надання грошових коштів у кредит № 7100960225 від 15.02.2025 року.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260325/75735-БТ від 30.03.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

Зі змісту виписки по вказаному картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 15.02.2025 року до 18.02.2025 року вбачається, що 15.02.2025 року на цей картковий рахунок здійснено зарахування коштів у розмірі 14700,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Іннова Фінанс» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, не погашала кредит та не сплачувала відсотки за користування кредитом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7100960225 від 15.02.2025 станом на 18.12.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30814,00 грн, з яких 14700,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16114,14 грн заборгованість за процентами.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідач суду не надала.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит № 7100960225 від 15.02.2025 в розмірі 30 814,14 грн, з яких 14 700 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 114,14 заборгованість за процентами.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що договір надання грошових коштів у кредит №7100960225 від 15.02.2025 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідачки, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором 8364, який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про відкриття кредитної лінії (а.с.8-19).

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, що ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов`язання перед за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 14 700 грн, про що свідчить квитанція до платіжної інструкції № 20134-1354-190249104 від 15.02.2025 року, лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 18819 від 19.12.2025 року та виписка з особового рахунку відповідачки.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування відсотків за договором надання грошових коштів у кредит № 7100960225 від 15.02.2025, то слід зазначити таке.

Відповідно до умов кредитного договору № 7100960225 від 15.02.2025 позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14 700 грн (п. 2.3 Договору); строк кредиту ( строк дії Договору) 360 днів (п. 2.5. Договору); стандартна процентна ставка: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору або до дня фактичного повернення всієї суми кредиту(п.п. 2.6.1 Договору), знижена процентна ставка 0,3 % в день (п.п. 2.6.2 Договору).

Крім того, в матеріалах справи наявний Графік платежів (а.с.25-26), який є Додатком №1 до договору надання грошових коштів у кредит № 7100960225 від 15.02.2025, підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля 8364, зі змісту якого вбачається, строк кредиту – 360 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 46 393,20 грн, реальна річна процентна ставка становить 1895,29 % річних, загальна вартість кредиту в розмірі 63 298,20 грн.

Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту ( Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля 8364 (а.с.23-24).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 15.02.2025 по 18.12.2025 нараховувалась за відсотковою ставкою 0,3 %, 1% та 0,87 %, зокрема:

- з 15.02.2025 по 16.03.2025 нараховування відсотків здійснювалося за зниженою процентною ставкою 0,3 % згідно з п.п. 2.6.2 кредитного договору, що враховуючи розмір отриманого кредиту 14 700 грн, складає: 14 700 (сума кредиту)*0,3 % = 44,10 грн (за один день користування кредитом) * 30 (днів) = 1323,00 грн;

- з 18.03.2025 по 14.08.2025 нараховування відсотків здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1,00 % згідно з п.п. 2.6.1 кредитного договору, що враховуючи розмір отриманого тіла кредиту 14 700 грн, становить: 14 700 (сума кредиту) *1,00 % = 147 грн (за один день користування кредитом) * 150 (днів) = 22 050 грн.

- з 15.08.2025 по 18.12.2025 нараховування відсотків здійснювалося за стандартною процентною ставкою 0,87 % згідно з п.п. 2.6.1 кредитного договору, що враховуючи розмір отриманого тіла кредиту 14 700 грн, становить: 14 700 (сума кредиту) *0,87 % = 127,89 грн (за один день користування кредитом) * 150 (днів) = 16 114,14 грн.

Відтак, загальна сума процентів за період з 15.02.2025 по 18.12.2025 становить 39 487,14 грн: 1323,00 грн + 22 050 грн + 16 114,14 грн.

При, цьому як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання своїх зобов`язань за договором надання грошових коштів у кредит №7100960225 від 15 лютого 2025 року сплатила заборгованість за процентами в сумі 23373 грн.

Отже, розмір нарахованих процентів за договором надання грошових коштів у кредит №7100960225 від 15 лютого 2025 року становить 16114,14 грн (39 487,14 грн — 23373 грн сплата відповідачем заборгованості за процентами), що повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що проценти нараховані всупереч умовам кредитного договору, не відповідають матеріалам справи.

Розрахунок заборгованості здійснено в межах установленого договором 360-денного строку кредитування, без нарахування процентів понад цей строк, із послідовним застосуванням саме тих процентних ставок, які визначені пунктом 2.6.1, 26.2 договору.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із ОСОБА_1 16 114,14 грн заборгованості за процентами, а доводи апеляційної скарги у цій частині висновків місцевого суду не спростовують.

Таким чином, встановивши факт укладення між та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Іннова Фінанс», заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором .

Разом з тим, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7100960225 від 15.02.2025, вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено сплату комісії за надання кредиту на суму 2205 грн.

З приводу сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 2205 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі 7100960225 від 15.02.2025, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 2 205,00 грн, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2 205,00 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що положення пункту 2.7 договору про споживчий кредит в частині щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 2.7 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемним, колегія суддів на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за надання кредиту у розмірі 2 205,00 грн.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 28609,14 грн (30 814,14 грн — 2205,00 грн).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2025 року слід змінити, зменшити розмір заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 7100960225 від 15.02.2025 із 30814,14 грн до 28 609,14 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені частково – на 92,84 %, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, а саме його необхідно провести пропорційно задоволених позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат, які поніс відповідач в апеляційній інстанції.

Так, позивачу слід компенсувати 92,84 % сплаченого при поданні позовної заяви судового збору – 2471,77 грн (2662,40 грн х 92,84 %).

Також, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 мала сплатити 3993,60 грн судового збору, за наслідками розгляду якої сума стягнутої з неї заборгованості зменшена на 7,16 %, однак ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2026 року, тому судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з ТОВ «Іннова Фінанс» в користь держави пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (7,16 %) у розмірі 285,94 грн

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит №7100960225 від 15 лютого 2025 року з 30 814 (тридцять тисяч триста вісімсот чотирнадцять) гривень 14 копійок до 28 609 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`ять) гривень 14 копійок та судового збору з 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок до 2471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 77 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» в користь держави судовий збір за суд апеляційної інстанції в розмірі 285,94 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома