Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №448/680/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/680/26 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 33/811/1530/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Приймака Володимира Олександровича на постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 17 серпня 2026 року,

встановив:

цією постановою, справи на ОСОБА_1 № 448/678/26 (441/1492/26), пров. № 3/441/454/2026 та справа № 448/680/26, пров. № 3/441/453/2026 об`єднано в одне провадження й об`єднаній справі присвоєно № 448/680/26, пров. № 3/441/453/2026.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривні 60 копійок судового збору.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 04.04.2026, о 01 год 24 хв, на вул. Грушевського, 56 у м. Мостиська, Львівського району, Львівської області, в порушення вимог пункту 2.9 а ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, тест № 123 із результатом 1,60 проміле, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Дії водія ОСОБА_1 , інспектором СРПП ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Козак М.Є. кваліфіковано за ознаками ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , 04.04.2026, о 02 год 15 хв, на вул. Менцинського, 1 у м. Мостиська, Львівського району, Львівської області, в порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, і зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, був зупинений інспектором ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Пелех В.І., від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Дії водія ОСОБА_1 , інспектором ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Пелех В.І. кваліфіковано за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову захисник адвокат Приймак В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права, та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відтак така підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Звертає увагу на те, що про передання справи на розгляд до Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_1 не було відомо, а суд першої інстанції в свою чергу належним чином не повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце проведення судового засідання. Вказана обставина призвела до порушення прав ОСОБА_1 , останній був позбавлений можливості навести свої аргументи, заперечення, надати відповідні докази на підтримку своєї позиції щодо спірних обставин справи.

Вказує, що ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених в протоколах про адміністративне правопорушення, оскільки його транспортний засіб на момент прибуття працівників поліції був нерухомим.

Стверджує, що на долучених відеозаписах не зафіксовано ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні його зупинення працівниками поліції, а тому ОСОБА_1 не може вважатися особою, яка керувала ним, адже він не виконував жодних функцій водія на час приїзду працівників поліції та пропозиції останніх пройти огляд на стан сп`яніння.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом 04.04.2026 за обставин вказаних в протоколах про адміністративне правопорушення від 04.04.2026.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисник адвокат Приймак В.О., захисник адвокат Сухарин В.С., будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи від таких не надходило.

Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасники справи не скористались. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у їх відсутності.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Пункт 2.5 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631510 від 04.04.2026(а.с.5); протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631486 від 04.04.2026(а.с.5); актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с.5,5); роздруківкою з приладу “Alkotest Drager 6820”, результат тесту 1,60 ‰(а.с.5); направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.04.2026 (а.с.6,6); рапортом інспектора СРПП ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції В.Пелеха від 04.04.2026 (а.с.7); рапортом старшого інспектора СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції М.Козак від 04.04.2026 (а.с.7); рапортом інспектора СКОЗ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції Р.Грінченко від 04.04.2026 (а.с.8); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6962168 від 04.04.2026 (а.с.9); відеозаписами події (а.с.9) та іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631486 від 04.04.2026, ОСОБА_1 , 04.04.2026, о 01 год 24 хв, на вул. Грушевського, 56 у м. Мостиська, Львівського району, Львівської області, в порушення вимог пункту 2.9 а ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, тест № 123 із результатом 1,60 проміле, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Дії водія ОСОБА_1 , інспектором СРПП ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Козак М.Є. кваліфіковано за ознаками ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.6, п.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 1,60 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, вбачається, як ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу. За результатом проходження тесту поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що такий знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, та зазначив, що останній відсторонений від керування транспортним засобом.

Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820».

При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу “Драгер”, чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Крім цього, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631510 від 04.04.2026, ОСОБА_1 , 04.04.2026, о 02 год 15 хв, на вул. Менцинського, 1 у м. Мостиська, Львівського району, Львівської області, в порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, керував автомобілем «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, і зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, був зупинений інспектором ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Пелех В.І., від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Дії водія ОСОБА_1 , інспектором ВП №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Пелех В.І. кваліфіковано за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події та у медичному закладі, на що останній ствердно відмовився від проходження такого огляду.

Така поведінка ОСОБА_1 була вірно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, апеляційний суд не бере до уваги та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення останнім відповідальності за скоєне, оскільки як вбачається з відеозапису події, ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом, вказавши, що їде додому.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан сп`яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631486 від 04.04.2026, серії ЕПР1 № 631510 від 04.04.2026 складені відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки їх форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеними та підписаними уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначених протоколів узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такі є належними та допустимими доказами у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також не встановлено факту допущення судом першої інстанції і інших істотних порушень законодавства, які б тягнули за собою скасування постанови.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права, та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені ст. 268 КУпАП права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, ОСОБА_1 та його захисником не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчинених адміністративних правопорушень знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Суддя місцевого суду відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 , адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 , відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Приймака Володимира Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 17 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук