Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №463/3012/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №463/3012/26 Головуючий у 1 інстанції:Ціпивко І.І.

Провадження №22-ц/811/1507/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова в складі судді Ціпивко І.І. від 07 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07 квітня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про винесення додаткового рішення при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, – відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

В апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 07 квітня 2026 рокута ухвалити нове рішення, яким стягнути з боржниці ОСОБА_1 на користь заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії 130 (сто тридцять) гривень витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Зазначають, що у 2025 році суди першої інстанції Львівської області у 40% випадків відмовляли Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” (далі - Львівська філія Товариства) у видачі судових наказів про стягнення із боржників заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що в свою чергу спричинило додаткові фінансові втрати для підприємства у вигляді сум судових зборів, які не підлягають поверненню. Основна причина таких судових рішень – не надання заявником до заяв про видачу судових наказів підтверджуючих правовстановлюючих документів про право власності боржників на відповідне нерухоме майно. Водночас, як убачається із листа Міністерства юстиції від 18.03.2026 №1431/19.2-16, наданої у відповідь на адвокатський запит представника заявника, відповідно до п. 9 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 у випадку, передбаченому ч. 7 ст. 34 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 №1952-IV (далі – Закон №1952-IV), за надання інформації з Державного реєстру прав щодо кожного окремого майна чи у цілому щодо суб`єкта речового права, обтяження речового права, або щодо кожного окремого документа, що міститься в реєстраційній справі в електронній формі, сплачується адміністративний збір. Звертає увагу на те, що цією нормою Закону №1952-IV встановлено, що за отримання адвокатами інформації з Державного реєстру речових прав (далі - ДРРП) у порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону, справляється адміністративний збір у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за отримання у 2026 році інформації (витягу) з ДРРП стосовно нерухомого майна боржника, заявник повинен сплатити до державного бюджету 130 гривень адміністративного збору. Між тим, звертає увагу, що сума адміністративного збору за отримання інформації з Реєстру визначена саме Законом, а не заявником. Зазначає, що за отримання такої інформації Львівська філія Товариства сплатила до державного бюджету адміністративний збір у сумі 130 гривень окремо щодо кожного боржника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Тобто, ця сума є прямими витратами підприємства, які пов`язані з забезпеченням доказів, необхідних для розгляду справи. Також звертає увагу, що закон надає право апелянту стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, як в порядку наказного провадження (судовий наказ), так і в порядку позовного провадження (позов), при цьому ЦПК України не встановлює будь-яких обмежень чи заборон стягувати заявнику витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у наказному провадженні. Не існує жодної норми ЦПК України, яка б забороняла застосовувати положення статті 141 у наказному провадженні, натомість стаття 141 міститься у розділі І “Загальні положення” ЦПК, що свідчить про те, що її норми мають універсальний характер.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що позиція заявника по суті розгляду була викладена в апеляційній скарзі, а також додатково у письмових поясненнях «про застосування судової практики».

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви, апеляційної скарги, додаткових письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.165, 259-261, 353-355 ЦПК України та відмовляючи в задоволені заяви, - виходив з того, що за приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Таким чином суд першої інстанції прийшов до переконання, що питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним. Також, суд посилався на ч. 3 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Окремо суд звернув увагу, що за приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проаналізувавши наведені норми процесуального права суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України. Також, суд зазначив, що статтею 141 ЦПК України передбачений порядок розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження. Розгляд справи в наказному провадженні є безспірним вирішенням справи, а тому, на думку суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат були відсутні. Враховуючи вищевикладене, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про винесення додаткового рішення при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими – не доведені, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося в суд із заявою про винесення додаткового рішення при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якій просило:

- ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з боржниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 45204941, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ) 130 грн. (сто тридцять гривень) витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

В обґрунтування заяви покликались на те, що 30.03.2026 Личаківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованість за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , за період з вересня 2023 року по лютий 2026 року в сумі 11 171,28 грн. та 266,24 грн. судового збору. Таким чином, під час видачі судового наказу 30.03.2026 Личаківським районним судом м. Львова не було вирішено питання про розподіл судових витрат – стягнення із боржника на користь заявника 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінкусторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У заяві (про видачу судового наказу) повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України).

До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України).

Відповідно до ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;

4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2026 року Личаківським районним судом м.Львова було видано судовий наказ, яким стягнуто з боржниці ОСОБА_1 на користь ТОВ « Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , за період з вересня 2023 року по лютий 2026 року в сумі 11 171 грн. 28 коп.

Також, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 266 грн. 24 коп. судового збору, сплаченого заявником.

Однак, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що: «Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні – це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин».

Однак суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що заявлені ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 (вимоги про стягнення із ОСОБА_1 11 171, 28 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу; 266, 24 грн. судового збору; 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме – адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) між собою взаємопов`язані, оскільки вимоги про стягнення 266, 24 грн. судового збору та згаданих вище 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору), є похідними від основної вимоги, а саме – про стягнення 11171,28 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, оскільки їх задоволення повністю залежить від задоволення основної вимоги, а тому їх окремий розгляд (зокрема – про стягнення згаданих вище 130 грн. адміністративного збору) є неможливий.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при заявлені вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, заявник має довести належними та допустимими доказами, яке саме відношення до цієї квартири або будинку має боржник (боржники), зокрема – те, що цей боржник (боржники) є власником (власниками) цієї квартири або будинку.

Одним з таких належних та допустимих доказів і є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за отримання якої належить сплатити 130 грн. адміністративного збору, що стверджується наявною у матеріалах справи копією відповіді Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України від 18.02.2026 року на адвокатський запит представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а.с.8)

Відтак, понесені заявником витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пов`язані з розглядом даної справи, оскільки цією інформацією підтверджується та обставина, якою заявник обґрунтовує свої вимоги до ОСОБА_1 , а саме: належність останній на праві власності квартири АДРЕСА_3 .

В той же час, у випадку необґрунтованості вимог стягувача (зокрема – недостовірності даних про належність згаданої квартири ОСОБА_1 ) за боржником залишається право на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу – з посиланням саме на цю обставину.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку скаргу слід задовольнити.

Оскаржувану ухвалу слід скасувати та ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 130 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» – задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 07 квітня 2026 року – скасувати та ухвалити у справі додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про винесення додаткового рішення у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»130 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра