Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №303/9745/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/9745/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. в справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У грудні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.12.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №2595935-515 про надання споживчого кредиту.

У відповідності до кредитного договору АТ «ТАСКОМБАНК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 24 907,70 гривень строком на 24 місяців зі сплатою відсотків за його користування. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на відкритий у банку рахунок відповідача.

Станом на 02.09.2025 сума заборгованості за кредитним договором №2595935-515 становить 52 007,93 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 22 788,93 грн.; заборгованість по процентам – 2,29 грн.; заборгованість по комісії – 29 216,71 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №2595935-515 становить 52 007,93 гривень та сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 гривень.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №2595935-515 від 01.12.2021 року у розмірі 24 509,85 гривень та сплачену суму судового збору у розмірі 1 141,60 гривень.

В іншій частині вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На переконання сторони позивача, судове рішення ухвалено без належного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії послався на п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та помилково ототожнив комісію за обслуговування кредиту з відповідальністю передбаченою ст. 625 ЦК України.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідач не відмовився протягом 14 днів від виконання умов кредитного договору, а тому слід вважати, що такий підписуючи заяву-договір про надання споживчого кредиту №2595935-515 знав про наявність умов щодо нарахування комісії, оскільки така прямо передбачена в умовах договору та погодився з нарахуванням комісії.

Відповідач не заявляв про недійсність цієї умови договору, не скористався своїм правом на надання заперечень чи відзиву на позовну заяву, хоча був належно повідомлений про ініціювання судового процесу з боку позивача, а також йому було надіслано Повідомлення-вимогу від 10.09.2025 року, де такою була вказана заборгованість по комісії.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.12.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №2595935-515 про надання споживчого кредиту (далі, - Заява, Заява-договір).

Згідно заяви-договору, ОСОБА_1 просив АТ «Таскомбанк» надати йому споживчий кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання цієї Заяви-договору розміщена на офіційній сторінці Банку (п. 1.1. Заяви-договору).

Сума наданого кредиту становить 24 907,70 гривень, зі строком кредитування 24 місяці. Проценти за користування кредитом становлять 0,01% річних.

Згідно п. 1.4. Заяви, комісія за обслуговування кредиту становить 6,9% щомісячно.

Цією заявою-договором позичальник доручає Банку проводити договірне списання коштів з його Поточного рахунку № НОМЕР_1 на сплату комісії відповідно до п. 1.1.3. цієї Заяви-договору (п. 1.12 Заяви).

Відповідно до п. 5.1. Заяви, для виконання зобов`язань позичальника за цією Заявою-договором Банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією Заявою-договором, № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк».

Заява-договір, інформаційне повідомлення та графік платежів підписано банком та позичальником, а також саму заяву скріплено мокрою печаткою банку.

Станом на 02.09.2025 сума заборгованості за кредитним договором №2595935-515 становить 52 007,93 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 22 788,93 грн.; заборгованість по процентам – 2,29 грн.; заборгованість по комісії – 29 216,71 грн.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 по комісії становить 29 216,71 гривень і згідно Розрахунку сума по комісії була нарахована починаючи за період з 01.12.2021 року по 10.07.2023 року. За період з 01.12.2021 року по 10.01.2022 року було нараховано комісію в розмірі 1 718,63 гривень, сплачено дану суму 10.01.2022 року, а за період з 11.02.2022 року по 10.03.2022 року було нараховано комісію в розмірі 1 718,63 гривень, сплачено дану суму 17.02.2022 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За замістом ст. 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доводи апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» зводяться до непогодження із позицією суду першої інстанції щодо відмови у стягненні комісії у розмірі 29 216,71 грн., оскільки, на переконання позивача, судом помилково застосовано п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19» №4196-ІХ від 16.06.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 15.

Так, згідно п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Карантинні обмеження у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 було введено 12.03.2020 Постановою Кабінету міністрів України №211.

Постановою Кабміну від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантинні обмеження було знято.

Дані зміни в законодавстві передбачали звільнення всіх споживачів від сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафів та пені, тобто відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, АТ «Таскомбанк» не нараховувало ОСОБА_1 неустойку, штрафи та пеню.

Крім цього, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у державі введено воєнний стан у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України.

Таким чином, п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняли позичальників від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України на час дії карантину пов`язаної з COVID-19 та у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану.

Оскільки, кредитор не нараховував платежів згідно ст. 625 ЦК України, то суд першої інстанції помилково застосував вищезгадані норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу, що нарахування комісії за обслуговування кредиту повинно бути обґрунтоване та доведене належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п.31.33, 32.2-32.8 постанови) викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження №61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).

Пунктом 1.4. Заяви-договору про надання споживчого кредиту №2595935-515 від 01.12.2021 щомісячний розмір комісії за обслуговування кредиту – 6,9%.

З аналізу змісту зазначеного пункту вбачається, що супутні послуги з обслуговування кредитної заборгованості полягають у виконанні функцій банком, які пов`язані із необхідними операціями (діями) щодо кредиту, тому плата за такі послуги суперечить принципам споживчого кредитування.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

АТ «Таскомбанк» не надано суду доказів звернення відповідача до банку із вимогою щодо додаткового обслуговування чи адміністрування кредитної заборгованості та частіше, ніж раз у місяць, а також не надано доказів за які саме послуги нараховано комісію за обслуговування кредиту.

Оскільки позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення Заяви-договору від 01.12.2021 про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемним та не підлягає до задоволення вимога банку про стягнення з позичальника комісії в розмірі 29 216,71 грн.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведене та помилково застосував положення п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому апеляційний суд частково задовольняє подану АТ «Ощадбанк» апеляційну скаргу та приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в частині відмови у стягненні комісії та викласти мотивувальну частину рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року в цій частині позовної вимоги, в редакції цієї постанови.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року, змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного судового рішення, що стосується відмови у стягненні комісії за обслуговування кредиту, в редакції цієї постанови.

У решті, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: