Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №308/14151/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/14151/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року у складі судді Шепетко І.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 липня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту №103817115. Дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті.

На підставі зазначеної заявки 06 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103817115, шляхом направлення відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразового ідентифікатора, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору.

Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 15000 грн.

Взяті на себе кредитні зобов`язання відповідач не виконувала належним чином у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість яка становить 64312,50 грн.

30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 09Т, за умовами якого, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №103817115 від 06.07.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», яке відповідно набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед Новим кредитором становить 64 312,50 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 47 812,50 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1500,00 грн.

ТОВ «Діджи Фінанс» направлялося на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Однак, відповідач свої зобов`язання не виконала та не повернула наданий їй кредит у строки та у розмірі передбачені Договором споживчого кредиту.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №103817115 від 06.07.2021 у розмірі 64 312,50 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №103817115 від 06.07.2021 у розмірі 64 312,50 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 47 812,50 грн., заборгованість за комісією у розмірі 1500,00 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Сікорська Ірина Станіславівна просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до невизнання відповідачем факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Вказує, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам закону, а також первинних документів на підтвердження факту часткових оплат відповідачем по кредитному договору. Крім того, судом не надано правової оцінки тому факту що в матеріалах справи відсутній договір підписаний цифровим підписом та відсутні докази генерування цифрового підпису та його введення відповідачем. Анкета-заява також не містить інформації про її підписання відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. Крім того, вказує на те, що нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. Позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими. Також вважає, що вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підтвердженими і не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» також просить стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн., понесені за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 06 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103817115 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Згідно умов Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн. та надається строком на 15 днів з 06.07.2021 по 21.07.2021.

Пунктом 1.5.1. Договору передбачена комісія за надання кредиту: 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом: 2812,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 Договору також визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.3.1 передбачено, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Згідно пункту 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Тобто, за умовами договору про споживчий кредит № 103817115 від 06.07.2021 протягом 15 днів нараховуються передбачені пунктом 1.5.2 договору проценти за ставкою 1,25% відповідно, за наступні 60 днів передбачені пунктом 1.6, 2.2.3 договору за ставкою 5%, якщо позичальник протягом строку до 21.07.2021 року не виконає свої зобов`язання перед кредитором по поверненню кредиту та сплати всіх його складових (продовжить користуватися кредитними коштами). Якщо ж позичальник вчинить дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатить частку заборгованості по кредиту, тим самим здійснить пролонгацію на пільгових умовах і тоді проценти нараховуються за ставкою 1,25% протягом періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно з пунктом 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору (у даному випадку - 21.07.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до пункту 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами в цілому.

Згідно платіжного доручення № 29592274 від 06.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» перерахувало на картку (№535528XXXXXX8046) ОСОБА_1 15000,00 грн., згідно договору № 103817115.

Факт надходження коштів у сумі 15000 грн. на картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується наданою АТ «Пумб» випискою по зазначеному рахунку (а.с.62-69).

30 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 09Т згідно умов якого, товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 103817115 від 06.07.2021 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», що підтверджується також витягом з Додатку до Договору факторингу № 09Т, згідно якого сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 64312,50 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 47812,50 грн., заборгованість за комісією становить 1500,00 грн.

25 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про сплату заборгованості за Договором №103817115 від 06.07.2021 та одночасно її повідомлено про відступлення прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Таким чином, встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_2 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 103817115 від 06.07.2021, з одноразовим ідентифікатором V88284, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов договору.

Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Факт надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 15000 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 29592274 від 06.07.2021 та випискою по рахунку № НОМЕР_3 наданою АТ «Пумб» на вимогу суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено виникнення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які були прийняті відповідачем, доведено факт надання відповідачу кредиту (позики).

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що у ОСОБА_1 , станом на 19.09.2021 наявна заборгованість у розмірі 64 312,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 47 812,50 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1500,00 грн.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відсотки нараховувалися у період з 06.07.2021 по 21.07.2021 (15 днів) у розмірі по 187,50 грн. щоденно, що становить 1,25 % як і передбачено п. 1.5.2 Договору, а з 22.07.2021 по 19.09.2021 у розмірі по 750 грн. щоденно, тобто 5% які є стандартною (базовою) процентною ставкою згідно п. 1.6 Договору.

Таким чином, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися в межах строку кредитування з врахуванням пролонгації, яка передбачена умовами договору та у межах погоджених сторонами відсоткових ставок.

Відтак, доводи апеляційної скарги про неналежність доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості саме у заявленому розмірі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо не співмірності нарахованих відсотків з сумою основного боргу колегія суддів відхиляє, так як суд не може самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом.

Згідно позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23 оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Оскільки договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Що стосується нарахованої позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 1500 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 вищевказаного кредитного договору визначено, що до загальних витрат позичальника за кредитом, включено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 1500,00 гривень.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Враховуючи принцип свободи договору, позивач мала можливість не вступати у кредитні відносини з відповідачем. Підписавши договір кредиту, позичальниця засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення умов договору з боку кредитодавця відсутнє та правомірно стягнув з відповідача суму нарахованої комісії у розмірі 1500 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надано повну, всебічну і об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у відзиві на апеляційну скаргу просило Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн., понесені за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. представником позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги №42649746-АБ укладеного між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс», копію додаткової угоди №103817115 до Договору №42649746-АБ про надання правової допомоги від 05 січня 2026 року, детальний опис та розрахунок наданих послуг на суму 2000 грн., копію Акта про підтвердження факту надання (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 21 квітня 2026 року.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума 2000 грн. витрат на правничу допомогу є співмірною складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 2000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: