Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №308/18639/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/18639/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Чепка В.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У грудні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04.03.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2023040676, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст. 526, 527 ЦК України.

12.04.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу №12/04/21, згідно з яким первісний кредитор – АТ «ОТП Банк» відступив на користь нового кредитора – ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги за кредитним договором №2023040676 від 04.03.2019, продукт (POS), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Вказує, що згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Цикл Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 12 396,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 11 527,16 грн; заборгованість по відсотках – 1,95 грн; заборгованість по комісії – 867,88 грн.

На підставі наведеного, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2023040676 від 04.03.2019 у розмірі 12 396,99 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 у розмірі 12 396,99 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 11 527,16 грн; заборгованість по відсотках – 1,95 грн; заборгованість по комісії – 867,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, яке оскаржує в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та в цій частині просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення даної вимоги.

Вказує, що позивачем додано до позовної заяви всі належні документи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, однак суд першої інстанції відмовив у стягненні даних витрат помилково вважаючи недоведеним розмір понесених витрат у зв`язку з відсутністю платіжного доручення.

Згідно чинної практики Верховного Суду, наявність платіжного доручення не є обов`язковою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Такі висновки підтверджуються, зокрема, постановою Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд першої інстанції неправильно застосував норму процесуального права, ототожнивши поняття «підтверджені витрати» та «фактично сплачені витрати», у зв`язку з чим постановив необґрунтоване рішення керуючись хибними висновками, що порушує принцип повного або часткового відшкодування судових витрат.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та таке рішення оскаржується в частині витрат на професійну правничу допомогу, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявні наступні документи, які підтверджують факт надання адвокатом Гулієвою С.А. професійної правничої допомоги ТОВ «Цикл Фінанс»: копія договору №43453613/1 від 25.08.2025 про надання правової допомоги; копія Додаткової угоди №№2023040676 до Договору №43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року; копія акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14.11.2025 на суму 3 000,00 гривень; копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієва С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 3 000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У своїх доводах апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» вказує, що у справі наявні всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги. Ненадання в суді першої інстанції квитанції про сплату витрат на правничу допомогу не є підставою для відмови у стягненні таких.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2025 провадження у справі відкрито та розгляд справи проводився у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи здійснювався з грудня 2025 року по березень 2026 року, однак адвокат Гулієва С.А. не брала участь в судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції.

Позивачем заявлено до відшкодування суму 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), виснувано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, висновано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, слід погодитись з позицією позивача, що незалежно від наявності в матеріалах справи квитанції, платіжної інструкції чи іншого документа, який підтверджує сплату коштів за фактично надані послуги професійної правничої допомоги такі витрати у разі наявності документів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт підлягають відшкодуванню незалежно від того чи такі уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Суд першої інстанції не врахував вищезазначене та відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу без посилання на норми права чи практику Верховного Суду, тобто судове рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому таке підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення витрат на професійну правничу допомогу наданих в суді першої інстанції в розмірі 3 000,00 гривень.

Заявлена представником позивача сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає принципам реальності, обґрунтованості, розумності та співмірності, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідачем ні в суді апеляційної інстанції, ні в суді першої інстанції не подано заперечень щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Розподіл судового збору згідно ст. 141 ЦПК України в даній справі не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в частині оскарження заочного рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу згідно п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», задовольнити.

Заочне рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2025 року, скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу наданих в суді першої інстанції в розмірі 3 000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: