Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №307/256/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/256/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Роман Олександрович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року у складі судді Гримута В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 10.03.2004 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 181/03-2004, згідно якого банк надав позичальниці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у розмірі 13500 доларів США в порядку і на умовах, визначених самим договором. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 15.5 % річних, строком на 120 місяців.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання, за вищевказаним кредитним договором, належним чином не виконувала, у зв`язку із чим, банк змушений був звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.09.2014 року позов був частково задоволений і стягнуто із відповідачки ОСОБА_1 на користь банку -1201.86 доларів США.

Разом із тим, після ухвалення вищезазначеного рішення, ОСОБА_1 звернулася із заявою до ВАТ КБ «Надра», в якій просила банк продовжити попередній кредитний договір № 181/03-2004 від 10.03.2004 року, укладений між нею і банком та надати їй новий кредит у розмірі 19200 доларів США.

11 листопада 2014 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору № 181/03-2004, згідно якого відповідачка ОСОБА_1 отримала від банку кредит у розмірі 19200 доларів США на тих фактично умовах, які були зазначені у кредитному договорі, тобто під 15.5 % річних, строком на 120 місяців. Крім цього, відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася погасити суму заборгованості за рішенням суду в розмірі та в порядку встановленому за окремим графіком.

30 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно якого до останніх перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Двадцять першого грудня дві тисячі двадцять другого року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і ОСОБА_2 , був укладений договір № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором № 181/03-2004 від 10.03.2004.

У зв`язку із вищенаведеним, відповідно до п. 4 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, позивачем на адресу боржника було надіслано письмове повідомлення про зміну кредитора, а також про необхідність погасити суму заборгованості.

Письмові листи були направлені на адресу відповідачки, наданою нею під час укладення як кредитного договору, так і додаткової угоди. Однак, зазначені листи були повернуті, не були вручені адресату, що згідно відмітки із довідки про причини повернення, адресат відсутній за вказаною адресою, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 взагалі не виконувала взяті не себе зобов`язання як за кредитним договором, так і за додатковою угодою, а тому сума заборгованості за кредитом у розмірі 19200 доларів США з врахуванням 15.5 % річних становить 34208 доларів США, з них 15008 доларів США 15.5% річних, та 19200 доларів США тіло кредиту.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов`язання щодо погашення заборгованості визначеного рішенням Тячівського районного суду від 23.09.2014 у розмірі 1201.86 доларів США, які повинна була сплачувати, протягом цього ж періоду, відповідно до встановленого окремого графіку погашення.

Заборгованість за рішенням Тячівського районного суду становить 2137 доларів США, з них: 936 доларів США відсотки, тобто 15.5% річних, та 1201.86 доларів США тіло кредиту.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, відповідачка ОСОБА_1 повинна сплатити суму боргу (як за заборгованістю за кредитом (34208 доларів США), так і за заборгованістю за рішенням суду (2137 доларів США), а разом 36345 доларів США) з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, за останні 3 роки (з 16.01.2020 по 16.01.2023), що в даному випадку становить 3274.16 доларів США.

Відповідач порушила інші умови договору, а саме, у зазначений у договорі період, не уклала договір іпотеки. Відповідно до пункту 5.3 договору, у разі порушення позичальником вимог п. п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.10., 4.3.12., 4.2.13., цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 20 % від суми кредиту (19200 доларів США) та від суми заборгованості за рішенням суду (1201.86 доларів США), тобто разом 20401.86 доларів США), що в даному випадку: 20401.86 множити на 20% та ділити на 100 і становить 4080.37 доларів США.

За вказаних обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, яка підлягає сплаті новому кредитору ОСОБА_2 , з вищезазначених сум (сума заборгованості за кредитом, сума заборгованості за рішенням суду, 20 % штрафу за неукладення договору іпотеки та 3 % річних), становить – 43699.53 доларів США.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , 41475.58 (сорок одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) доларів США та 58 центів США заборгованості по кредитному договору № 181/03-2004 від 10.03.2004 та додатковій угоді по цьому договору від 11.11.2014, яка складається з тіла кредиту в сумі 19200 доларів США, відсотках по кредиту в сумі 15008 доларів США, штрафу за не укладення договору застави в сумі 3840 доларів США та 3 відсотки річних в сумі 3427.58 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень судових витрат та 14000 (чотиринадцять тисяч) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Р.О., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що підставою для задоволення позову стала додаткова угода від 11.11.2014 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 до кредитного договору № 181/03-2004, яку вона не укладала, не підписувала та за отриманням нового кредиту до ВАТ КБ «Надра» не зверталася. Про договори відступлення прав вимог їй нічого невідомо. З ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 вона жодних правовідносин не має і ніколи не мала. Позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався у грудні 2014 року, коли мала відбутися перша сплата платежу за додатковою угодою від 11.11.2014 року, яку вона не укладала, і закінчився у грудні 2017 року, а з даним позовом позивач звернувся у січні 2023 року. Про розгляд справи вона не була повідомлена, оскільки 09.01.2018 року вона виїхала за кордон у Чеську Республіку і з того часу в Україну не поверталася, що стверджено копією її закордонного паспорту. Додаткову угоду вона не укладала і знала, що відносно неї не має і не може бути будь-яких позовів у суді.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Печунка В.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Бухтояров Р.О. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач, його представник, жодного разу в судове засідання не з`явилися. Про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що апелянта (відповідача) ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки про дату, час і місце судового засідання суду за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З огляду на допущені судом першої інстанції порушення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, а саме, що справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, і такою підставою апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу, відтак наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог, які є предметом даного апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи слідує, що 10.03.2004 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 181/03-2004, згідно якого банк надав позичальниці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у розмірі 13500 доларів США в порядку і на умовах, визначених самим договором. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 15.5 % річних, строком на 120 місяців.

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог пп. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12., 4.3.13. цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору, за кожний випадок.

Відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання, за вищевказаним кредитним договором, належним чином не виконувала.

23 вересня 2014 року Тячівським районним судом Закарпатської області ухвалено рішення від 23.09.2014 року про часткове задоволення позову та стягнуто з неї на користь банку 1201.86 доларів США.

11 листопада 2014 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору № 181/03-2004, відповідно до якої відповідачка ОСОБА_1 отримала від банку кредит у розмірі 19200 доларів США, з відсотками розміром 15.5 % річних, строком на 120 місяців.

30 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно якого до останнього перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

21 грудня 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і ОСОБА_2 , був укладений договір № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. За цим договором кредитор відступає новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі боржників.

У п.4 даного договору вказано, що новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 5 днів з дня набрання чинності цим договором у порядку передбаченому чинним законодавством або відповідним основним договором.

Згідно із п.5 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує кредитору грошові кошти у сумі 60 000 грн., що сплачується у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на розрахунковий рахунок кредитора зазначений у п.17 даного договору.

У п.6 зазначено, що новий кредитор підтверджує, що у в момент укладення цього договору отримав від кредитора усі наявні у кредитора документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що він за договором № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги набув права вимоги за кредитним договір № 181/03-2004 від 10.03.2004 та додатковою угодою 11 листопада 2014 року до кредитного договору № 181/03-2004, та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 43699.53 доларів США, що складається із суми заборгованості за кредитом, суми заборгованості за рішенням суду, 20 % штрафу за неукладення договору іпотеки та 3 % річних.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.3 п.8 ст. 175ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч.1- 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Зі змісту укладеного 21 грудня 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і ОСОБА_2 договору № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги слідує, що новий кредитор – позивач ОСОБА_2 набуває права вимоги до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначених у Додатку №1 до цього договору - боржників.

Позивачем до позовної заяви не додано Додаток № 1 до договору № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги із зазначенням договорів, за якими мало відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, та за якими позивач набув прав вимоги.

В подальшому, після закінчення підготовчого судового засідання 07.06.2023року та призначення справи до судового розгляду представник позивача 08.08.2023року подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копію витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги, однак дана копія є нечитабельна, не засвідчена в порядку, встановленому чинним законодавством, і з неї неможливо встановити факти, які входять в предмет доказування у даній справі.

Позивач у справі, його представник в судове засідання до суду апеляційної інстанції жодного разу не з`явилися, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 травня 2026 року витребувано від позивача ОСОБА_2 договору № 0812/1К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 21 грудня 2022 року та Додаток №1 до цього договору.

05 червня 2026 року ОСОБА_2 надіслав суду письмові пояснення у яких вказав, що у нього відсутні витребувані судом документи і він позбавлений можливості їх надати.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що позивачем, відповідно до ст. ст. 13,81 ЦПК України, не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували набуття прав вимоги за договорами, де боржником є відповідач ОСОБА_1 , а тому у задоволенні заявлених вимог слід відмовити за недоведеністю.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів п.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтояров Роман Олександрович,задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2023 року скасовувати.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий :

Судді: