Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №477/2543/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2543/26

Провадження №2-о/477/91/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Саукової А.А.,

з секретарем Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факт смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника - ОСОБА_2 звернулась з заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить встановити факт смерті.

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новобешево Старобешевського району Донецької області померла донька заявниці — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник зазначає, що заінтересованою особою йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті матері, оскільки на даний час с. Новобешеве Донецької області відповідно до Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року №1364 є тимчасово окупованою територією, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та у нього відсутній документ встановленої законодавством України форми про смерть, який дозволяє зареєструвати смерть його матері згідно з вимогами чинного законодавства.

Заявник вказує, що встановлення факту смерті необхідно для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту її смерті та отримання свідоцтва про смерть. Іншим шляхом, окрім встановлення факту смерті матері в певний час судом, неможлива реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

До заяви в якості доказу факту смерті на тимчасово окупованій території України заявником надано свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 від 23 вересня 2021 року, видане Старобешевським районним відділом РАГС ДНР, довідку про причину смерті від 21 вересня 2021 року, фотографію (портрет) на пам`ятнику доньки заявниці.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від заявника надійшла заява про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала.

Представник Миколаївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без представника відділу, щодо позовних вимог не заперечують.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VІ (далі - Закон) визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Державна реєстрація смерті, відповідно до частини 1 статті 6 Закону, відноситься до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті здійснюється відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану», від 10 листопада 2010 року №1025, Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року №1064, Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2008 року за №691/15382.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940 підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Положеннями частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий будь-якими органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VШ в межах декомунізації Старобешівський район Донецької області був перейменований у Кальміуський район.

У 2023 році набрав чинності Закон України № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України», яким категорію «селище міського типу» (смт) було скасовано. Населені пункти такого типу тепер належать до категорії «селище».

Таким чином, селище міського типу Старобешеве Кальміуського району Донецької області стало селищем Старобешеве Кальміуського району Донецької області.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого Кальміуський район Донецької області з 07.04.2014 року включений до тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Як вбачається з наданої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 02 вересня 2026 року Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 03 вересня 2026 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 після реєстрації шлюбу 14 листопада 1997 року, актовий запис №1255, взяла прізвище чоловіка і змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 23 вересня 2021 року, виданого Старобешевським районним відділом ЗАГС МЮ ДНР, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті село Новобешеве. Старобешівского району Донецької області (тимчасово окупована територія Донецької області).

Відповідно до довідки від 21 вересня 2021 року причиною смерті є набряк головного мозку.

Окрім цього, представником заявника додано фотографію (портрет) на пам`ятнику доньки заявниці.

Положеннями ст.3, ст.8, ст.9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Разом з тим, при вирішення питання щодо оцінки доказів у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. MoldovaandRussia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), ), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки медичних документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Пунктами 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Враховуючи той факт, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявниця має на меті встановити факт смерті ОСОБА_3 , для отримання свідоцтва про смерть та для подальшого його використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України, суд вважає, що вимоги заявниці підлягають задоволенню.

Обставини, які спростовують заяву ОСОБА_1 , в процесі судового розгляду не встановлені.

Згідно положень частини 4 статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р., затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Таким чином, в державі діє воєнний стан до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» заявник звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факт смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_3 , встановивши дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та місце смерті – село Новобешеве Старобешівського району (Старобешівська громада Кальміуського району) Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повне найменування сторін:

Заявник – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа - Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Миколаїв, пров. Кур`єрський, буд.7.

Суддя А.А. Саукова