Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №144/1050/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1050/26

Провадження № 2/144/782/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

за участі секретаря – Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування пред`явлених позовнох вимог позивач послався на те, що позивач є матір`ю неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачкою та знаходиться на її утриманні та вихованні. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає окремо від сім`ї. Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 04 листопада 2020 року і до її повноліття. На даний час відповідач перебуває на військовій службі і отримує доходи в розмірі 30000 грн щомісячно. Таким чином, матеріальне становище платника аліментів покращилося. Позивач вказала, що не працює і доходів не має. Позивач, як матір дитини забезпечує належні умови для всебічного її розвитку. На підставі викладеного, позивач просить суд збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тобто стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу, але не менше ніж по 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття.

Позивач ОСОБА_1 разом з матеріалами позовної заяви подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Хоча повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд ухвалив винести по даній справі заочне рішення і позивач проти цього не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , Серії НОМЕР_1 , її батьками є сторони по справі (а .с. 6).

Позивач є матір`ю неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачкою та знаходиться на її утриманні та вихованні, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а. с. 8).

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року у справі № 144/1422/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з 04 листопада 2020 року і до повноліття дитини (а. с. 8).

Позивач вказала, що на даний час відповідач перебуває на військовій службі і отримує доходи в розмірі 30000 грн щомісячно.

Таким чином, матеріальне становище платника аліментів покращилося. Позивач вказала, що не працює і доходів не має. Позивач, як матір дитини забезпечує належні умови для всебічного її розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України - сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України - батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України - способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України - визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України - встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно п. п. 3п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05. 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про право дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 ( 78912) від 27 лютого 1991 року на набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів обгрунтованими та приходить до висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку із тим, що майнове становище відповідача покращилося, так як він перебуває на даний час перебуває на військовій службі і отримує доходи в розмірі 30000 грн щомісячно. Тому суд вважає за доцільне змінити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1500 грн. зомісячно на частки від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде спрямовано на належне забезпечення дитини.

Керуючись ст.4 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 183, ч.1 ст. 192 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити. Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти з 1500 грн. щомісячно на 1/4 частки від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 284 ЦПК України, рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за його письмовою заявою, складеною відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя