Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №137/1193/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1193/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в с-щі Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №R609455 від 08.07.2026 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення просив закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 08.07.2026 на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, копію якої він отримав 03.08.2026. Пояснює, що він є військовозобов`язаним та дійсно перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, має інвалідність 3-групи, що відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є визначеною законом підставою для відстрочки від призову на військову служби під час мобілізації, про що достеменно відомо в РТЦК та СП, оскільки йому надано відстрочку від призову у зв`язку з мобілізацією. Запевнив, що жодної повістки не отримував, про її існування не знав, від її отримання не відмовлявся. 02.07.2026 про вказану в постанові повістку, дізнався лише від працівника поліції, який повідомив, що він нібито не з`явився по повістці. Після цього, він сам, добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 щоб з`ясувати по якій повістці не з`явився і повідомити, що ніякої повістки не отримував, однак щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. З огляду на дані обставини йому не було відомо про необхідність явки до ТЦК та СП, а тому вважає, що в його діях відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Зауважив, що працівники РТЦК не зазначили ні у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, ні в постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані потрібно було уточнити за повісткою. Крім того, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначили в протоколі чи постанові про неможливість отримання персональних даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідно до примітки ст.210 КУпАП відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вважає, що працівники ТЦК та СП формально склали протокол та прийняли постанову, в яких не були враховані всі обставини, які мають значення для розгляду.

Рух справи в суді

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 07.08.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розгляд справи

Оскільки, відповідно до вимог ст.262 КАС України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Разом з тим, від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечують, просять відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи питання прийняття даного відзиву, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно ч.7, 9 ст.44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Разом з тим, з огляду на відсутність у позивача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судової інформаційно-комунікаційній системі, доказів направлення відзиву на адміністративний позов позивачу суду не надано.

Не надіслання відзиву позивачу позбавляє останнього права на подання відповіді на відзив, що порушує принцип змагальності сторін та рівності процесуальних прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та врахування у справі відзиву відповідача, та розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судом обставини

Позивач у справі ОСОБА_1 являється отримувачем пенсії по інвалідності 3 групи (інвалідність армії), що підтверджується пенсійними посвідченнями № НОМЕР_1 від 19.07.2023 (термін дії 31.05.2026) та № НОМЕР_1 від 17.06.2026 (термін дії 31.07.2027) (а.с.11,12).

Із витягу з електронного кабінету «Резерв+» (а.с.6), ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, має, відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з інвалідністю 3ої групи (захворювання внаслідок військової служби, служби в органах сектору безпеки і цивільного захисту). Також, у електронному кабінеті зазначено адресу проживання: АДРЕСА_1 , контактний номер телефону та електронну пошту.

Офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 02.07.2026 складено протокол №6/107 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (а.с.10).

Зі змісту протоколу, « ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме у строк 02.07.2025 вказаний у повістці №4033441 AT «Укрпошта» ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за повісткою Укрпошта. 02.07.2026 громадянин ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП».

Також у протоколі зазначено, що громадянину ОСОБА_1 роз`яснено положення ст.63 Конституції України, а також права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. “07" липня 2026 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_4 підписано графу «Заяви, клопотання» зі змістом: «прошу розглядати справу за моєї відсутності». У графі «Пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу:» зазначено, що ОСОБА_1 повістки від Укрпошти не отримував, та на момент повістки мав 3 групу інвалідності. На момент складання протоколу має 3 групу інвалідності.

08.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №R609455 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с.9).

Зі змісту постанови: «За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув (ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст 210-1 КУпАП».

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

24 лютого 2022 відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24.02.2022 і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отож, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст.2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов`язкового медичного огляду.

Відповідно до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

При цьому, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, інформація про надходження повідомлення про вручення поштового відправлення надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку (п. 73). Рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК (п.82). Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника (п.82).

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Дослідивши матеріали справи, зміст оскаржуваної постанови, судом установлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей з приводу вручення/надіслання позивачу виклику (повістки) про необхідність прибуття його у певний час, дату та місце до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також, не містять відомостей виконання п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, при спробах вручити поштове відправлення позивачу.

Як наслідок відповідачем в установленому порядку не доведено обставин з приводу невиконання позивачем обов`язку щодо не прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також, не доведено наявності діях позивача суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Отже, в порушення норм ч.2 ст.77 КАС України відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке полягає у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або для проходження обов`язкового медичного огляду, або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії, за яке настає відповідальність передбачена ст.210-1 КУпАП, і як наслідок на позивача безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови та задоволення позову.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

А сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути розцінена судом як беззаперечна підстава вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Разом з тим, з матеріалів справи та доданих до неї доказів вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв 07.07.2026, однак оскаржувана постанова винесена 08.07.2026, що свідчить про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке позбавило позивача можливості реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП.

При обґрунтуванні рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При таких обставинах та відсутності у справі бодай одного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності та допустимості, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі про адміністративні правопорушення, на виконання вимог пункту 3 ч.3 ст. 286 КАС України, що є обов`язком суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Скасувати постанову №R609455, винесену 08.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_6 , за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судових витрат 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя : Верещинська Я. С.