Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №727/5355/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/5355/26

провадження 822/1858/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 липня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТзОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 16 500 гривень, яка складається із простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 62 000 гривень, що разом становить 78 500 гривень.

Посилалося на те, що 31 липня 2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою «веб - сайту», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації, з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють, як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1428-6843.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 16500 гривень, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна відсоткова ставка 1,50 % в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця.

В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 87839 гривень, який складається із : простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 16500 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 70092 гривень, комісії в розмірі 1247 гривень.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме, часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами та комісією у розмірі 9339 гривень, за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1428-6843 від 31 липня 2024 року у загальному розмірі 33 000 гривень, з яких: 16 500 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 16 500 гривень – проценти за користування кредитом.

В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, що підтверджується заявою позичальника та розрахунком заборгованості, користується ними, частково сплачував тіло кредиту та відсотки за користування кредитом, однак зобов`язання по поверненню кредиту в повному обсязі не виконав, а тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 16500 гривень.

Що стосується заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд врахував за необхідне зменшити розмір процентів за користування кредитом до 16 500 гривень, що відповідає розміру фактично отриманого відповідачем кредиту та забезпечує розумний баланс інтересів сторін. У задоволенні решти вимоги про стягнення процентів розмірі 45 500 гривень відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду першої інстанції, а саме, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1428-6843 від 31 липня 2024 року в розмірі 33 000 гривень та судовий збір у розмірі 1 119,23 гривень скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №1428-6843 від 31 липня 2024 року в розмірі 78 500 гривень.

Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нарахування відсотків за кредитним договором №1428-6843 від 31 липня 2024 року здійснювалося відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов висновку про нібито несправедливість умов користування та порушення прав споживача, визначених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

31 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1428-6843.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 16500 гривень, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна відсоткова ставка 1,50 % в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця.

У договорі визначені реквізити сторін, зокрема в даних позичальника вказаний номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 та вказаний електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем). Номер пароля А4646.

Встановлено, що відповідачем, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4646, підписано також правила відкриття кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, згідно з якими між сторонами погоджено суму кредитного ліміту (16500), строк кредитування та базовий період сплати відсотків та визначена процентна ставка.

Договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором А4646.

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1428-6843 від 31 липня 2024 року ОСОБА_1 перераховано за допомогою системи LiqPay, платіж: 2496893644 дата: 07 липня 2024 року номер платіжної карти НОМЕР_2 , загальною сумою: 16500 гивень.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитний договір № 1428-6843 підписані відповідачем електронним підписом. Вказане вбачається із зазначення в тексті договорів про підписання сторін таких договорів електронним підписом.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредиторів подав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредитів, після чого кредитори надіслали відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитні договори не були би укладені сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорювані кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо виконання умов кредитного договору № 1428-6843 від 31 липня 2024 року

Так, матеріалами справи підтверджується, що було укладено кредитний договір 1428-6843 від 31 липня 2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом надсилання, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору № 1428-6843 від 31 липня 2024 року кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 16500 гривень.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, а тому має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1428-6843 від 31 липня 2024 року за основним боргом(тілом кредиту) у розмірі 16 500 гривень.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 1428-6843 від 31 липня 2024 року, слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору 1428-6843 від 31 липня 2024 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 1,20 % в день по 27 серпня 2024 року, та стандартною відсотковою ставкою в розмірі 1,50 % в день по 26 травня 2025 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір № 6778439 укладено 16 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів1,5%.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період перших 120 днів з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період наступних 120 днів з 23 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (включно)1,5%, а з 20 серпня 2024 року1%.

Як убачається з матеріалів справи та відповідно до умов кредитного договору від 31 липня 2024 року відповідачу було надано кредит у розмірі 16500 гривень, як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем застосована знижена відсоткова ставна у розмірі 1,20 % в день по 27 серпня 2024 року, стандартна відсоткова ставка в розмірі 1,50 % в день по 26 травня 2025 року.

Проаналізувавши надані докази суд вважає, що підлягає перерахунку сума заборгованості виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», а саме:

З 31 липня 2024 січня по 20 серпня 2025 року: 16500 (сума кредиту відповідно до договору) х 1,2% (розмір процентної ставки) х 21 (кількість днів ); = 4158 гривень.

З 21 серпня 2024 січня по 26 травня 2025 року: 16500 (сума кредиту відповідно до договору) х 1% (розмір процентної ставки) х 279 (кількість днів ); = 46035 гривень.

А тому, сума відсотків за користування кредитними коштами становить = 50193 гривень.

Сума боргу за вказаним кредитом становить 66 693 гривні ( 16500- 50193).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 66693 гривень що становить 84,94 % від суми заявлених вимог(66693*100/78500).

Апеляційну скаргу задоволено в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 50193 гривень що становить 80,95 % від суми заявлених вимог (50193*100/62000)

За подання до суду позовної заяви ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатила 2662 грн 40 коп гривні.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3993 гривні 60 коп, що підтверджується квитанцією.

З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 2261 гривню 44 копійки (2662,40*84,94/100).

З урахуванням розміру задоволених вимог в результаті розгляду апеляційної скарги відшкодуванню позивачу з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3232 гривні 82 копійки (3993,6*80,95/100)

Отже, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» 3232 гривні 82 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги та 2261 гривню 44 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви..

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 липня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відсотків за користування кредитом змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 липня 2026 року в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1428-6843 від 31 липня 2024 року у розмірі 66639 гривень, з яких: 16 500 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 50193 гривень – проценти за користування кредитом.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2261 гривню 44 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» 3232 гривні 82 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанова складена – 30 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

І.М. Литвинюк