Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №718/859/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 718/859/26

провадження № 22-ц/822/1641/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Нагорний В.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТзОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №492963 від 29.01.2020 року в загальному розмірі 14324 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Посилався на те, що 29 січні 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №492963, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

За змістом позовної заяви, укладаючи кредитний договір, відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа, у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.

16 листопада 2020 року ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «КредитКапітал», уклали договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до відповідача за кредитним договором №492963 від 29 січня 2020 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 14324 гривень і складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 4000 гривень; за процентами в розмірі 9120 гривень; штрафу в розмірі 1204 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2026 року у позові ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами факту перерахування первісним кредитором коштів відповідачу за договором №492963 про надання споживчого кредиту від 29 січня 2020 року, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити повністю.

Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору, оскільки боржник, підписуючи доданий до позову кредитний договір, розумів, погодився і був ознайомлений з його умовами.

Суд першої інстанції, також, не врахував, що укладення кредитного договору, проходження відповідачем ідентифікації, зазначення платіжної картки, ініціювання переказу кредитних коштів та подальше невиконання відповідачем зобов`язань у сукупності підтверджують реальність кредитних правовідносин між сторонами.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

29 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 укладено договір №492963 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Згідно із п.1.1. договору позики, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п. 1.3 договору позики)

Відповідно до п.п.1.3.2, 1.6 договору позики, стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних). Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

В п. 2.4.1 договору позики зазначено, що клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

Договір позики підписаний ОСОБА_3 електронним підписом 29 січня 2020 року о 14:27:54.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_3 , з яким укладено договір №492963 від 29 січня 2020 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е432, відправленим позичальнику 25 грудня 2019 року на номер телефону НОМЕР_1 .

У листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 1-0701 від 07 січня 2026 року зазначено, що 29 січня 2020 року о 14:29:23 перераховано кошти на платіжну карту клієнта: № НОМЕР_2 на суму 4000 гривень, номер транзакції в системі iPay.ua 47471503, призначення платежу: зарахування 4000 гривень на карту № НОМЕР_2 .

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до суду 12 травня 2026 року лист від 29 квітня 2026 року № 20.1.0.0./7-260427-21973-БТ, в якому повідомив, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) зарахування коштів на суму 4000 гривень, за період 29 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, відсутнє.

16 листопада 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020.

Виконання договору відступлення прав вимоги № ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 16 листопада 2020 року, з якого вбачається, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора в кількості: 6700.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року вбачається, що до нового кредитора - позивача у даній справі перейшло право вимоги за кредитним договором №492963 від 29 січня 2020 року до ОСОБА_3 на суму 14324,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - залишок по тілу кредиту, 2280,00 гривень - залишок по відсотках, 6840,00 гривень - залишок по прострочених відсотках, 1204,00 гривень штрафи та, пеня.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У позовній заяві ТзОВ «ФК «КредитКапітал» вказувало на те, що кредитний договір був укладений первісним кредитором з відповідачем з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача, про що свідчить кредитний договір, адреса, реквізити та підпис сторін.

Судом першої інстанції дані обставини були належним чином враховані.

З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно був укладений кредитний договір з ТзОВ «ФК «КредитКапітал» про надання кредитних коштів.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договорів не оскаржувала.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В апеляційній скарзі ТзОВ «ФК «КредитКапітал» зауважено, що у матеріалах справи є докази на підтвердження переказу коштів відповідачці по договору, розрахунок заборгованості договору про надання фінансового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У ч. 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договорами не містять даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості.

З урахуванням того, що надані позивачем розрахунки суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.

Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові і які досліджувалися судом першої інстанції, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Доводи апеляційної скарги, що перерахування коштів на платіжну карту позичальника, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, із яких вбачається зарахування коштів на рахунок відповідача, рух коштів на його рахунку, витрачання коштів та погашення заборгованості.

Також, як встановлено судом першої інстанції, що за інформацією АТ КБ «ПриватБанк», по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) зарахування коштів на суму 4000 гривень, за період 29 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, відсутнє.

Викладення в апеляційній скарзі доводів про чинність кредитних договорів, умови яких не були оскаржені позичальником, враховуються апеляційним судом, однак висновків суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову не спростовують.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема первинного документу, який підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

У постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 сформульовано висновки про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять жодного доказу про те, що відповідач в особистому кабінеті зазначав будь-які банківські рахунки чи банківські картки.

Позивачем не доведено, що відповідач під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті зазначав номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_5 , про який повідомляє ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Оскільки жодних доказів того, що в особистому кабінеті відповідач вказував для отримання коштів за договором позики саме банківську картку НОМЕР_5 матеріали справи не містять, суд відхиляє як неналежний доказ про перерахування коштів ОСОБА_2 .

Отже, встановивши відсутність законних підстав для задоволення позову, не підтвердженого належними та допустимими доказами, суд першої інстанції правильно врахував наведені правові висновки Верховного Суду, та відмовив у задоволенні позову як недоведеного та необґрунтованого.

Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухилення суду від вирішення спору по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанова складена -30 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

О.О. Одинак