Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №713/1235/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 713/1235/26

провадження № 22-ц/822/1631/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТзОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №9797374 від 08 листопада 2019 року в загальному розмірі 44227 гривень 50 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Посилався на те, що 08 листопада 2019 було укладено кредитний договір №9797374, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 14999 гривень на 30 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 лютого 2020 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, згідно якого до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач свої вимоги за договором не виконав та кредит не повернув.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором станом на 20 лютого 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» у сумі – 44227 гривень 50 копійок з яких: -заборгованість за сумою кредиту 14999 гривень, заборгованість за сумою процентів – 20229 гривень 10 копійок, заборгованість за комісією видачі кредиту – 1499 гривень 90 копійок, заборгованість по штрафам/пені – 7499 гривень 50 копійок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2026 рок позов ТзОВ «ФК «КредитКапітал» до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 44227 гривень 50 копійок.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, отримавши від ТзОВ «Мілоан» кошти за кредитним договорами, умови договору належним чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що ТзОВ «Мілоан» передало право вимоги за кредитним договорами до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача кошти за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТзОВ «Мілоан», тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2026 року в частині вирішення питання щодо стягнення відсотків, комісії та пені скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, стягнувши з відповідача відсотки, що не перевищує 50% заборгованості по тілу кредиту.

Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору, оскільки боржник, підписуючи доданий до позову кредитний договір, розумів, погодився і був ознайомлений з його умовами.

Суд першої інстанції не врахував, що умови договору про надання фінансових послуг №9797374 від 08 листопада 2019 року про те, що за користування коштами споживчого кредиту реальна річна відсоткова ставка становить 669 % (зазначено у п. 1.5 договору), що враховуючи положення п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими умовами договору, адже встановлюють вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Також вказав, що до загального розміру заборгованості включено заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1499 гривень 90 копійок. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Оскільки, відповідачу встановлено плату за послуги фінансової установи, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1499 гривень 90 копійок є нікчемним.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем 08 листопада 2019 року було укладено договір № 9797374, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 14999 гривень на 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ , згідно якого до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості станом на 20 лютого 2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у сумі – 44227,50 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 14999 гривень, за процентами в розмірі 20229,10 гривень, за комісією в розмірі 1499,90 гривень, за штрафами/пенею в розмірі 7499,50 гривень.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 11 червня 2026 року №46/12-11/81708/2026/БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та за період 08 листопада 2019 року по 15 листопада 2019 року зараховано кошти у розмірі 14999 гривень.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Щодо стягнення та нарахування відсотків за кредитним договором

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9797374 від 08 листопада 2019 року в розмірі 44227,50 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 14999 гривень, за процентами в розмірі 20229,10 гривень, за комісією в розмірі 1499,90 гривень, за штрафами/пенею в розмірі 7499,50 гривень.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 9797374 від 08 листопада 2019 року відповідач отримав кредит у розмірі 14999 гривень та зобов`язався повернути кредит до 08 грудня 2019 року (а. с. 6).

У кредитному договорі № № 9797374 від 08 листопада 2019року сторонами було погоджено розмір процентної ставки в розмірі 669 % річних.

Тобто, відповідач погодився у письмовому вигляді з усіма умовами кредитування, зокрема і щодо розміру відсотків.

Також слід зазначити, що відповідно до позовних вимог та розрахунку заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, станом на 06 лютого 2020 року, при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено після закінчення строку дії кредитного договору. Крім того, у наданому позивачем розрахунку, не зазначено за якою процентною ставкою було нараховано заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів, відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Нарахування банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору 08 грудня 2019 року є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд не звернув увагу на те, що позивач неправомірно нараховував відсотки відповідачу за користування кредитними коштами після 08 грудня 2019 року.

Як убачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості заборгованість за відсотками за кредитним договором № 9797374 від 08 листопада 2019 року, за період з 09 листопада по 08 грудня 2019 року становить 6749 гривень 70 копійок.

Щодо стягнення комісії.

Згідно з абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитних договорів про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем відповідачу комісії за надання кредиту в розмірі 1499 гривень 90 копійок.

Щодо вимоги про стягнення штрафу/пені в розмірі 7499 гривень 50 копійок за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не в змозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Також слід зазначити, що позивачем не надано належного розрахунку таких нарахувань, який би давав змогу перевірити їх розмір, період та підстави нарахування.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану неустойку (пеню, штраф) за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» процентів за користування кредитом підлягає зміні та стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» процентів за користування кредитом у розмірі 6749 гривень 70 копійок.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» комісії та пені підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 21748 гривень 70 копійок, що становить 49,17 % від суми заявлених вимог (21748,70*100/44227,5).

Апеляційну скаргу задоволено частково на частково на загальну суму 22478 гривень 80 копійок, що становить 76,90 % від суми заявлених вимог (22478,80*100/29228,5).

За подання до суду позовної заяви ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2662,40 гривні.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 4992 гривні, що підтверджується квитанцією.

З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 1309 гривень 10 копійок (2662,40*49,17/100).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в результаті апеляційного розгляду задоволено частково на 76,90 % від суми заявлених вимог.

З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню позивачем на користь відповідача підлягає судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3838 гривень 84 копійок (4992*76,90/100).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2529 гривень 74 копійок, в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» процентів за користування кредитом змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» проценти за користування кредитом у розмірі 6749 гривень 70 копійок.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» комісії та пені скасувати та у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2529 гривень 74 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанова складена – 30 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.К. Височанська