Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №713/1115/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Чернівці

справа № 713/1115/26

провадження 822/1882/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 липня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Кирилюк А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 20264 року ТзОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 17 травня 2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №096225-КС-001 про надання кредиту, шляхом підписання відповідачем договору через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого ТзОВ «Бізнес Позика» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кошти у розмірі 8 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався їх повернути та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в обумовленому договором розмірі, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 07 квітня 2026 року, становить 22600 гривень, що складається з: 8 000 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 9040 гривень - суми прострочених платежів по процентах; комісії - 1600 гривень; 40000 грн- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, які відповідач у добровільному порядку не сплачує, що є підставою для їх стягнення.

На підставі наведеного, просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 22640 гривень. Вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 липня 2026 року позов ТзОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 096225-КС-001 про надання кредиту від 17 травня 2025 року, що становить 9600 гривень, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000 гривень - суми прострочених платежів за комісією - 1 600 грн, судові витрати у розмірі 1500 гривень.

В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, що підтверджується заявою позичальника та розрахунком заборгованості, користується ними, частково сплачував тіло кредиту та відсотки за користування кредитом, однак зобов`язання по поверненню кредиту в повному обсязі не виконав, а тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 9600 гривень.

Що стосується заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд врахував положення ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Також суд вказав, що боржник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України на період дії воєнного стану.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТзОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 9040 гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТзОВ «Бізнес Позика», посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково застосував до вказаних правовідносин положення ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17 травня 2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 096225-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТзОВ «Бізнес Позика» 17 травня 2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 096225-КС-001 про надання кредиту.

17 травня 2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 096225-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТзОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7424, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено.

17 травня 2025 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 096225-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит .

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000 гривень, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4601-6010- 8145-0744.

Станом на 17 травня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 22 600 гривень, що складається з: 8 000 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 9040 гривень - суми прострочених платежів по процентах; комісії - 1600 гривень; 40000 грн- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини шостої статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», у яких відповідач вказує, що він звільнений від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитом, оскільки він, як військовослужбовець, в особливий період має сплачувати лише основну суму боргу за кредитом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що Зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).

За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII.

Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням: https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi), яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо не нарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- військовий квиток або посвідчення офіцера;

- довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами);

- витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове);

- свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік).

Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року.

Отже реалізація права на вказану пільгу має заявний характер та передбачає обов`язок позичальника повідомити кредитора про наявність відповідних підстав, надавши належні докази.

Надана копія довідки військової частини за №588 від 04 травня 2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 21 жовтня 2025 року перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації, проте само по собі не свідчить про безперервне продовження ним проходження військової служби за період з 2025 по 2026 роки та не відображає вид військової служби, на якій перебуває військовослужбовець ОСОБА_1 .

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір 17 травня 2025 року, тобто до призову його на військову службу. Також, відповідач не повідомив ТзОВ «Бізнес Позика», як кредитора, про наявність відповідних підстав, надавши належні докази, для звільнення його від сплати відсотків за вказаним договором.

Крім того, відповідачем не надано довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення за зразком, що встановлена Додатком №4 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року. Тоді як, наявність лише одного статусу військовослужбовця у чоловіка відповідачки та статусу учасника бойових дій не є прямою підставою для застосування положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів.

Отже, за відсутності актуальної довідки форми № 5, яка б охоплювала період з травня 2025 року і надалі, пакет документів є неповним та таким, що не дозволяє суду встановити статус відповідача, як військовослужбовця та точний період, на який на позичальника поширюється дія пільг щодо не нарахування процентів.

Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування банком відсотків за кредитним договором є помилковим, а тому слід стягнути з відповідача на користь банку проценти за користування кредитом в розмірі 9040 гривень.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у вказаній частині про задоволення позову.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду даної справи ТзОВ «Бізнес Позика» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2662 гривні 40 коп.

Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на суму 18640 гривень, що становить 82,33% від суми заявлених вимог(18640*100/22640).

За подання до суду апеляційної скарги ТзОВ «Бізнес Позика» сплатив 3993 грн 60 коп.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем відсотків на кредитним договором.

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір: за подання до суду позовної заяви в розмірі 2191 гривні 95 копійок (2662,40*97,69/100), за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3993 гривень 60 копійок.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» слід стягнути 2191 гривню 95 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3993 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 липня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» проценти за користування кредитом в розмірі 9040 гривень.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2191 гривні 95 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3993 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанова складена - 30 вересня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.К. Височанська