Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №727/16141/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Чернівці

Справа № 727/16141/25

Провадження №22-ц/822/1544/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обновка»

розглянувши у письмовому провадженні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левченко Наталія Вікторівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Смотрицький В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Обновка», про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 01 жовтня 2025 року о 12.00 год. в м. Чернівцях по вулиці Небесної Сотні, 24, відповідачем на паркомісці для автомобілів, з метою знищення та пошкодження майна, було пошкоджено автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу. Як власнику зазначеного автомобіля, внаслідок хуліганських дій відповідача та умисного пошкодження, їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/13538/25 від 20 листопада 2025 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Вказувала на те, що їй було завдано моральну шкоду у сумі 50 000 грн, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням майна в результаті хуліганських дій відповідача.

Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження транспортного засобу є порушенням майнового права позивача, наслідки якого можуть бути усунуті шляхом відшкодування матеріальної шкоди. Водночас самі лише незручності, пов`язані з необхідністю організації ремонту автомобіля, витрачанням часу на вирішення питань щодо усунення пошкоджень та участю у судовому процесі, без доведення істотності моральних переживань, не можуть слугувати достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральної шкоди, її характеру, обсягу та розміру, а також наявності підстав для її відшкодування у заявленому розмірі, у зв`язку з чим вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що у даній справі відповідач не просто пошкодила майно, а пошкодження було умисним. Пошкодження було вчинене з хуліганських мотивів, відповідач свідомо посягнула на чуже майно. Вина відповідача підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. А тому моральні переживання потерпілої особи є об`єктивно передбачуваними та природними.

У даному випадку очевидним та передбачуваним наслідком умисного пошкодження автомобіля є виникнення у потерпілої особи негативних душевних переживань. Зворотний висновок фактично означає заперечення звичайної людської реакції на протиправну поведінку. Суд першої інстанції також не врахував, що цивільно-правова компенсація моральної шкоди виконує не лише компенсаційну, а й превентивну функцію.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою лише щодо факту дій та особи, яка їх вчинила, але не встановлює автоматично факту, характеру та розміру моральної шкоди.

Наголошує на відсутності належних і достатніх доказів душевних страждань ОСОБА_1 , причинного зв`язку між діями відповідачки та заявленими негативними наслідками.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Обновка» є власником автомобіля «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 29.01.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 уповноважена ТОВ «Обновка» користуватись та експлуатувати вищевказаний автомобіль на підставі довіреності від 14.11.2024 строком на 3 роки, яка дійсна до 14.11.2027.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/13538/25 від 20 листопада 2025 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

З протоколу серії ВАД №980206 від 09 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 01 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв. в м. Чернівцях по вул. Небесної Сотні, 24, на паркомісці для автомобілів, з метою знищення та пошкодження майна з хуліганських мотивів, пошкодила автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані за статтею 173 КУпАП.

В суді першої інстанції відповідач підтвердила, що саме вона притягувалось до адміністративної відповідальності за вищенаведених обставин, що виключає будь-які сумніви суду щодо особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, враховуючи, що у тексті постанови помилково зазначено ОСОБА_6 , замість правильного – ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З талону-повідомлення єдиного обліку №28507 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 27.05.2026 вбачається, що 22.05.2026 о 14:10 надійшла заява до РУ про те, що 22.05.2026 о 14:10 за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася гр-ка Канади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , про те, що її сусідка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_2 систематично погрожує фізичною розправою.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 5, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля є ТОВ «Обновка». Відповідно до довіреності від 14 листопада 2024 року ТОВ «Обновка» надавала ОСОБА_1 право користування та експлуатації транспортного засобу автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , протягом трьох років.

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Отже, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Встановивши, що ОСОБА_1 має законне право володіння майном, також має право на судовий захист у зв`язку з посяганням на майно, яким вона законно володіє і користується, зокрема на відшкодування моральної шкоди.

Схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 351/386/17, у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 128/1755/20 (провадження № 61-12145св21).

Встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/13538/25 від 20 листопада 2025 року, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП (дрібне хуліганство) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн, за те, що вона 01 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв. в м. Чернівцях по вул. Небесної Сотні, 24, на паркомісці для автомобілів з метою знищення та пошкодження майна з хуліганських мотивів, пошкодила автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 .

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18) зроблено висновок, що пошкодження транспортного засобу безумовно негативно впливає на моральний стан особи та спричиняє душевні страждання, а тому сама відсутність окремих медичних чи психологічних доказів не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

У цій справі встановлено, що пошкодження автомобіля марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується на законних підставах позивачка ОСОБА_1 , здійснено відповідачкою ОСОБА_2 з хуліганських мотивів. Такий характер правопорушення об`єктивно посилює негативне сприйняття події потерпілою особою, оскільки йдеться про свідоме посягання на майно, яким вона постійно користується, і про необхідність вживати заходів для захисту порушеного права. З огляду на характер дій відповідачки, законне та тривале користування автомобілем позивачкою, необхідність реагування на правопорушення і звернення до компетентних органів, колегія суддів вважає доведеним сам факт душевних переживань ОСОБА_1 у причинному зв`язку з діями ОСОБА_2 .

Моральна шкода може полягати, як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Отже, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З наявних в матеріалах доказів вбачається, що позивачем доведено нанесення йому моральної шкоди саме відповідачем.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд повинен враховувати ступінь моральних страждань та переживань позивача/потерпілої, яких вона зазнала у зв`язку із завданими їй тілесними ушкодженнями, лікуванням внаслідок протиправних дій з боку відповідача/ обвинуваченого.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка унаслідок протиправний дій відповідачки, факт законного користування позивачкою пошкодженим автомобілем, необхідність докладати додаткових зусиль для захисту порушеного права позивачки, а також відсутність доказів тривалих або тяжких наслідків для здоров`я чи життєвих зав`язків позивачки, колегія суддів вважає, що розумним, виваженим і справедливим є відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та дають підстави за результатом апеляційного перегляду скасувати рішення суду про відмову в позові та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору за позовної заяви з урахування коефіцієнта 0,8

Сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2059,04 грн (3028 – 968,96) є надміру сплаченим судовим збором за подачу позовної заяви та відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» така сума підлягає поверненню особі, яка її сплатила, за її клопотанням на підставі ухвали суду, до якого було подано позовну заяву та сплачено судовий збір.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4542 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1453,44 грн (3028*0,4*150%*0,8).

Сплачена апелянтом сума судового збору у розмірі 3088,56 грн (4542 – 1453,44) є надміру сплаченим судовим збором та відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» така сума підлягає поверненню особі, яка її сплатила, за її клопотанням на підставі ухвали суду.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 242, 24 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левченко Наталія Вікторівна, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 червня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обновка», про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій, в сумі 242 гривні 24 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28 вересня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Н. Лисак