Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №645/7240/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №645/7240/26

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 645/7240/26

провадження № 22-ц/818/5880/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії –Маміна О.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

заявник – Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2026 року у складі судді Сілантьєвої Е.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ПАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду с заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію з ОСОБА_1 , за період з 01.02.2026 року до 01.07.2026 року на загальну суму в розмірі 16143,52 грн. за адресою: АДРЕСА_1 , а також витрати з сплати судового збору в розмірі 332,80 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що заява подається до Немишлянського районного суду м. Харкова відповідно до ч.9 ст.28 ЦПК України, оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання є адреса : АДРЕСА_1 .

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2026 року відмовлено у задоволені заяви ПрАТ «Харківенергозбут» про видачу судового наказу.

Ухвала мотивована тим, що будинок АДРЕСА_1 , за яким виникла заборгованість за спожиту електроенергію, знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Немишлянського районного суду міста Харкова, а саме в Новобаварському районі.

Не погодившись з рішенням суду Мироненко О.О., який діє в інтересах ПАТ «Харківенергозбут» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади від 28.05.2026, місце проживання Боржника зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації Єдиного реєстру назв урбанонімів та Єдиного адресного реєстру міста Харкова вул. Базарна в Новобаварському районі міста Харкова відсутня. Дана справа № 645/7240/26 не пов`язана із вирішенням спору щодо правового статусу саме нерухомого майна, чи будь-яких прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном, а тому посилання Немишлянського районного суду міста Харкова на норми виключної підсудності щодо справ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію є помилковим

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Позови, що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України (положення вказаної частини статті тотожні положенням частини 1 статті 30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Такі висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів щодо нерухомого майна викладені у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Правила виключної підсудності, що застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, тощо.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11, провадження № 61-18680св19.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні місце проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Єдиного адресного реєстру міста Харкова вул. Базарна знаходиться в межах територіальної юрисдикції Немишлянського районного суду міста Харкова.

Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду справи Новобаварським районним судом міста Харкова є необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, як така що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»- задовольнити.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2026 року – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її уухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua