Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №629/8724/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/8724/25 Головуючий суддя І інстанції МИЦИК С. А.

Провадження № 22-ц/818/4528/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про позбавлення батьківських прав

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2026 року по справі за позовом представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

У провадженні суду знаходиться справа № 629/8724/25 за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: 1) вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із бабусею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у справі № 629/8724/25 законної сили; 2) заборонити відповідачці, ОСОБА_1 , та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо примусового вилучення дитини у позивачки та зміни її місця проживання до вирішення справи по суті

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що батько дитини, ОСОБА_5 загинув під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Майже з самого народження дитина постійно проживає з бабусею(позивачкою) та знаходиться на її повному утриманні і вихованні. Відповідачка (мати) тривалий час не займалася вихованням дитини, не приймала участі у його житті, однак зараз виявляє наміри всупереч інтересам дитини силоміць змінити її місце проживання та забрати її від бабусі, яку ОСОБА_6 називає “Мама”. Вжиття заходів забезпечення позову необхідне насамперед для того, щоб уникнути гострих конфліктних ситуацій між сторонами у присутності дитини та запобігти завданню тяжкої психологічної травми малолітній особі, яка нещодавно втратила батька. Раптова зміна звичного соціального та побутового оточення до остаточного рішення суду створить умови хронічного стресу для дитини та негативно вплине на її психоемоційний стан. Враховуючи емоційний стан дитини після втрати батька, через військовий стан у країні, раптова зміна місця проживання до винесення рішення суду завдасть дитині тяжкої психологічної травми. Крім того, існує реальна загроза, що відповідачка може приховати дитину, що зробить виконання майбутнього рішення суду неможливим. Окрім того, як зазначила у судовому засіданні 04.05.2026 року відповідачка, вона на даний час орендує квартиру по АДРЕСА_2 . Переїзд дитини до м. Харкова є небезпечним через постійні обстріли, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, яка окрім цього, має захворювання. Зазначила, що ухвалою суду від 04.05.2026 року саме позивача ( ОСОБА_2 ) було зобов`язано забезпечити явку дитини ОСОБА_4 - 20 травня 2026 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області у судове засідання. Перебування дитини разом з відповідачкою може завадити позивачці виконати зобов`язання суду, визначене цією ухвалою.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2026 року заяву задоволено частково.

Заборонено відповідачці ОСОБА_1 вчиняти дії щодо примусового вилучення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з позивачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та змінювати його місце проживання,- до вирішення справи по суті.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову-відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалою від 14.05.2026 року фактично обмежив мене у здійсненні батьківських прав без встановлення обставин, які б свідчили про загрозу життю, здоров`ю чи безпеці дитини.

Вказує, що є матір`ю дитини та не позбавлена батьківських прав, а тому маю законні права щодо виховання та проживання з дитиною відповідно до положень Сімейного кодексу України.

Крім того, застосований захід забезпечення позову фактично підміняє собою вирішення спору по суті, оскільки створює правовий режим постійного проживання дитини разом із позивачкою та унеможливлює реалізацію матір`ю своїх батьківських прав до ухвалення остаточного рішення у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд зазначив, що між сторонами виник спір, який перебуває на розгляді в суді, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Згідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судом встановлено, що з копій свідоцтв про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про смерть та Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є рідною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати ОСОБА_1 є відповідачкою по справі.

Відповідно до копій Акту про встановлення факту проживання/не проживання особи та Акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 05.11.2025 - ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_7 , онуком- ОСОБА_4 , 2016 року народження, та сестрою ОСОБА_8 .

Згідно копії Довідки від 12.02.2025 № 6339-5003607412 фактичне місце перебування ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

З Відповіді № 2113984 від 10.12.2025 щодо отримання інформації про ВПО з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що фактичне місце перебування ОСОБА_1 також за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.05.2026 року на виконання положень ст. 171 СК України та ст. 45 ЦПК України, враховуючи вік дитини, суд вважав доцільним опитати ОСОБА_4 в судовому засіданні для з`ясування його думки відносно спору щодо позбавлення батьківських прав його матері.

В судовому засіданні сторони(позивачка та відповідачка) не оспорювали ту обставину, що малолітній ОСОБА_9 постійно мешкає разом з бабусею ОСОБА_2 , тож вищевказаною ухвалою судом було зобов`язано позивачку ОСОБА_2 забезпечити явку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання 20 травня 2026 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.05.2026 пояснила, що зі своїм сином ОСОБА_10 вона не спілкувалася з вересня 2025 року. Наразі вона мешкає в орендованій квартирі в м. Харків, але номер цієї квартири не пам`ятає, договір оренди(чи будь-який інший документ на право проживання в цій квартирі) суду не надала.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Такі ж самі вимоги щодо необхідності забезпечення пропорційності тимчасово обмеження прав учасників справи - інтересам судочинства стосуються забезпечувальним заходам. Особливо, коли ці заходи по суті є вирішенням спору, що не спонукає сторони до його ефективного вирішення, що є основним завданням цивільного судочинство згідно вимог ст. 2 ЦПК України.

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про позбавлення батьківських прав матері дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матірью повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про позбавлення її батьківських прав проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а бабуся не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачці ОСОБА_11 вчиняти дії щодо примусового вилучення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає з позивачем ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та змінювати його місце проживання разом до вирішено справи по суті позовних вимог позбавляє мати на спілкування з дитиною, за відсутності .

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що матір, яка на час вирішення справи про позбавлення батьківських прав , проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а бабуся не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, оскільки у протилежному випадку можливий тривалий розгляд справи може призвести до втрати емоційно-психологічного зв`язку між матір`ю та її сином та по суті

У справі не доведено, що наразі існує загроза правам та інтересам дитини у разі її перебування у відповідачки, яка є її матірью, тому застосовані судом заходи забезпечення не можна вважати пропорційними. Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє підтвердження.

Тому, відповідно до ст. 379 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового – про відмову у задоволення заяви, за її недоведеності.

Керуючись ст.ст. 259, 374, ст.ст. 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2026 року скасувати

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія О.В. Маміна.

О.Ю.Тичкова.