Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №629/2262/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/2262/25 Головуючий суддя І інстанції ХАРАБАДЗЕ К. Ш.

Провадження № 22-ц/818/2966/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Здєльника Сергія Івановича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року, у цивільній справі №629/2262/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач з серпня 2022 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу. З січня 2023 року вони почали проживати разом, однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, несли спільні витрати, купували майно для спільного користування, займалися благоустроєм квартири, приймали участь у витратах на утримання житла, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. ОСОБА_3 приймав активну участь у вихованні та утриманні дитини позивача від першого шлюбу. 25.03.2022 року ОСОБА_3 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 у Збройні Сили України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначений на посаду стрільця 2 стрілецької роти. Після його мобілізації вони кожного дня спілкувалися по телефону, в смс-повідомленнях намагалися підтримувати один одного емоційно.

У січні 2023 року ОСОБА_3 отримав відпустку за сімейними обставинами, яку провів за адресою: АДРЕСА_1 , разом з позивачем. В цей час позивач завагітніла, про що повідомила ОСОБА_3 . Вони разом обирали ім`я дитини, мріяли про майбутнє. В двадцятих числах травня 2023 року позивачу зателефонували з військової частини та повідомили, що стрілець 3 відділення, 3 взводу, 2 роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримав тяжке поранення при виконанні бойового завдання, під час захисту Батьківщини, і знаходиться в клінічній лікарні м.Дніпро ім. І.I. Мечникова. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач народила сина ОСОБА_4 , відомості про батька якого було записано на підставі ст. 135 СК України. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 ОСОБА_3 було визнано батьком малолітнього ОСОБА_4 , внесено зміни до актового запису про народження дитини.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2023 року до дня смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 21 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здєльник Сергій Іванович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд не неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, але й проігнорував докази, надані позивачем, не надавши їм правової оцінки, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам, при цьому порушив норми процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є беззаперечною підставою для скасування судового рішення (п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України), створив передумови для обмеження права особи у доступі до правосуддя, недотримався принципу пропорційності та змагальності, не забезпечив розумний баланс між інтересами позивача, відповідача та загальними інтересами, проігнорував рішення Лозівського міськрайонного суду від 22.02.2024 у справі 629/7122/23, яким встановлені обставини, що входять у предмет доказування.

Вказав, що суд не взяв до уваги надані позивачем скріншоти переписки з ОСОБА_5 , свідчення свідків, які на думку суду носять узагальнений характер, стосуються їхніх любовних відносин, обставин щодо обговорення і варіантів вирішення ситуації у зв`язку з незапланованою вагітністю позивачки, повідомлення нею ОСОБА_3 свого рішення про залишення дитини, підтримання ОСОБА_6 позивачки, в тому числі матеріально, та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.

Спростовуючи факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд виходив з недоведеності позивачем обставин, на які та посилалася як на підставу своїх вимог, при цьому не послався на жодний доказ, яким би доводилися висновки суду.

Суд не вмотивував у рішенні, чому ним залишені без уваги наступні свідчення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 : Так свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 23.04.2025 р. у суді повідомили, що з січня 2023 року ОСОБА_10 переїхав до позивача, і вони почали проживати разом, разом вирішували побутові питання. ОСОБА_11 двічі на тиждень приїжджав зі служби близько 10:00 вечора, залишався на ночівлю, і наступного ранку повертався на службу. Повідомили суду про відомі їм факти спільного ведення господарства, а саме придбання офісної меблі (комп`ютерного столу) та встановлення вхідних дверей у квартиру позивача, на кошти ОСОБА_12 , їх спільні поїздки у м. Павлоград, Дніпропетровської області за обручками. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що у ОСОБА_13 з матір`ю були напружені відносини, оскільки мати намагалася домінувати у його житті, диктувала свої правила, ОСОБА_10 натомість не сприймав таку поведінку, бажав самостійно будувати своє життя. Зауважили, що ОСОБА_10 тривалий час не повідомляв матір про те, що він з вересня 2022 року зустрічається з ОСОБА_1 , про її вагітність, бажання зареєструвати з нею шлюб за першої нагоди, вмотивовуючи це тим, що матір не зможе сприйняти його вибір одружитися на жінці з дитиною, спричинятиме на ОСОБА_1 , психологічний тиск. Оскільки його рідна сестра - ОСОБА_14 проживає разом з матір`ю, з тих самих причин ОСОБА_10 також не повідомляв її про свою жінку, про її вагітність та бажання зареєструвати з нею шлюб. Свідок ОСОБА_15 повідомила, що коли ОСОБА_10 перебував на війні, наприкінці лютого – початку березня 2023 року, вони вирішили передати йому передачу, але не знали, як краще це зробити, так як з ОСОБА_16 не спілкуються, і передали на її маму. Мама зателефонувала і повідомила, що передачу прийде забирати ОСОБА_17 . Вона зателефонувала ОСОБА_12 і запитала, хто така ОСОБА_17 , на що він сказав, що його дівчина, з нею живе. З розмови з ОСОБА_12 вона зрозуміла, що з ОСОБА_18 він проживає 5-6 місяців. ОСОБА_10 телефонував як чоловіку, так і їй, надсилав світлини, на яких від був зображений з ОСОБА_18 і її донькою ОСОБА_19 . У березні ОСОБА_10 їм подзвонив і повідомив, що ОСОБА_17 вагітна, але просив, щоб не говорили матері. ОСОБА_10 був відповідальним. У розмові ОСОБА_10 говорив, про ОСОБА_20 , говорив, що хоче дитину, хоче одружитися, планував з нею майбутнє. Вказала, що на її думку ОСОБА_10 не хотів нічого говорити матері про дитину, щоб відтягнути час і підготувати матір до цієї новини. Вважає, що матір постійно хотіла контролювати його особисте життя, тому і не все їй розповідав.

Суд також проігнорував досліджену 09.12.2025р. у суді переписку у 2023 році між ОСОБА_3 та рідним дядьком - ОСОБА_21 (а.с.90-93, т.1), з якої вбачається, що ОСОБА_11 повідомляє його про жінку, з якою у нього буде спільна дитина, і що він планує на ній одружитися. Вказує, що ОСОБА_22 перший, кого він повідомив про свою дівчину, просить його не повідомляти про ці обставини свою матір – ОСОБА_2 . На зауваження ОСОБА_22 що можливо не він батько дитини, і в них замість почуттів «холодец» (так у повідомленні), та застерігає від поспіху, ОСОБА_11 пояснює, що «…просто зараз війна, і для нього не важливо в принципі, що ОСОБА_22 думає з цього приводу». Так на 53 хвилині 36 секунді аудіо запису судового засідання зафіксовано, як ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_21 (дослівно): «…Ну как, мы живем вместе, типа, скоро распишемся… как то так…». Суд уточнює у свідка ОСОБА_14 , коли відбулася ця розмова, на що свідок повідомляє:«…двадцять шосте перше», тобто 26.01.2023 року. Це безпосереднє свідчення загиблого військовослужбовця ОСОБА_13 щодо проживання його разом з позивачем та наміри одружитися, яке судом проігноровано.

Спростовуючи факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з відсутністю доказів постійного фактичного мешкання ОСОБА_3 та позивачки за однією адресою: АДРЕСА_1 суд також не зауважив на особливий характер військової служби ОСОБА_3 , відсутність у нього можливості постійно перебувати у помешканні позивача, у зв`язку з проходженням військової служби під час військового стану.

Зауважує, що з наданих банківських довідок Приватбанку (а. с. 28-44 т.1) про рух коштів на особовому рахунку позивача, вбачається надходження від ОСОБА_13 коштів на особовий рахунок № НОМЕР_2 позивача за першу половину 2023 року, у сумі 90 000 грн., та списання коштів з особового рахунку позивача, за період з січня 2023 року по червень 2023 року на оплату нею комунальних послуг (отримувач ПРАТ Харківенергозбут, ГК Нафтогаз України, ДП Лозоваводсервіс, КП «ТЕПЛОЕНЕРГО») оплату послуг інтернет PNFP22044, Lozova, Вектор ТВ, придбання товарів для дому в магазині АВРОРА 454, засобів гігієни та санітарного призначення, ліків в «Першій соціальній аптеці» м.Лозова, 1-й м-н, аптечний пункт с.Катеринівка (лікарня), аптека 911, м.Лозова, одягу в магазині Конфіскат, м.Лозова та магазині Andi, м.Лозова, харчів в магазині АДРЕСА_2 , переказ 02.04.2023 на картку ОСОБА_23 , у сумі 241, 21 грн. та 29.04.2023 у сумі 2010,05 грн., перерахування 30.03.2023 року коштів у сумі 8844грн. постачальнику у смт. Краснопавлівка, Лозівського району за виготовлення вхідних дверей. З наведеної роздруківки по особовому рахунку позивача інших надходжень на особовий рахунок позивача коштів (доходів) від інших осіб, будь-яких соціальних виплат, виплат по безробіттю, заробітку, пенсій, тощо, не вбачається. Таким чином кошти, які ОСОБА_24 отримувала від ОСОБА_23 , були єдиним джерелом доходів позивача у 2023 році.

Суд не зауважив, що надавши заяву про виклик свідків за межами процесуальних строків, відповідач (його представник) не зверталися до суду з клопотання про поновлення процесуальних строків, а тому рішення суду про задоволення такої заяви виглядає юридично невизначеним та невмотивованим.

Судом порушений принцип пропорційності, розумного балансу між інтересами позивача, відповідача та загальними інтересами, оскільки суд не взяв до уваги докази, надані 28.04.2025 року о 11:26 представником позивача, в системі ЕСІТ, про що свідчить картка руху заяви, не надав їм у рішенні правову оцінку, не вмотивував, чому не взяв вказані докази до уваги. Так представником позивача були надані наступні докази: аудіозапис переказу Олегу коштів.mp4., аудіозапис про переказ коштів від ОСОБА_12 на подарунок.mp4., аудіозапис, який містить інформацію про ведення ОСОБА_25 та ОСОБА_26 спільного сімейного бюджету. mp4. 5., відео подарунків від ОСОБА_27 на 8 березня, та День закоханих. mp4., світлини з зображенням замінених вхідних дверей за рахунок ОСОБА_27 . ОСОБА_28 ; звернення ОСОБА_27 до кума про вибір ім`я дитини.jpg;, скріншоти про переказ коштів від ОСОБА_27 для БАБАК Любові. ОСОБА_28 , переказ ОСОБА_29 від ОСОБА_26 коштів на придбання ним автомобіля.jpg., переказ коштів ОСОБА_30 від ОСОБА_26 на харчування.jpg., повідомлення куми від ОСОБА_27 про подарунок для ОСОБА_31 , прохання ОСОБА_27 до ОСОБА_26 про переказ йому коштів.jpg., тощо. Вказані докази свідчать про піклування ОСОБА_27 та ОСОБА_32 одне про одного, вказує на тісні та усталені стосунки, які між ними склалися, притаманні подружжю, придбання майна для спільного використання, облаштування помешкання позивача за кошти ОСОБА_27 . Також звертає увагу апеляційної інстанції, що вказане клопотання від 28.04.2025 року та докази, додані до нього, взагалі не долучені судом до справи №629/2262/25 в системі ЕСІТС. Вказане свідчить про упередженість суду, надання ним переваги іншій стороні процесу.

У письмовому відзиві представник ОСОБА_2 -адвокат Остапуля Н.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що викликані за клопотанням сторони позивача свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 наполягали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом. При цьому свідок ОСОБА_7 стверджував, що ОСОБА_17 з ОСОБА_12 почали проживати з лютого 2023 року. ОСОБА_10 планував одружитися з позивачкою в червні 2023 року. Між тим, він не зміг пригадати скільки разів і по скільки днів приїжджав ОСОБА_3 , але сказав, що це було, коли ОСОБА_10 дізнався про вагітність і ще пару разів (тобто всього три рази). Ночував ОСОБА_10 і у позивачки, і у матері.

Свідок ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_33 почали жити разом з січня 2023 року. При цьому з її розповіді не зрозуміло як часто з січня по травень 2023 року ОСОБА_10 приїжджав та скільки часу проводив у позивачки, а отже, невідомо що свідок вкладає в поняття «проживали разом», враховуючи, що ОСОБА_3 ще й перебував на військовій службі в зоні бойових дій. Свідок сказала, що ОСОБА_10 купував речі ОСОБА_34 та її дитині, але фактично розказала лише про купівлю квітів, іграшкового ведмедя та цукерок, як подарунків на свята, а також про те, що ОСОБА_10 радився з нею щодо комп`ютерного стола та висловлював бажання купити комп`ютерний стіл. Повідомила, що вона була присутня, коли ОСОБА_10 купляв ноутбук, але на запитання матері ОСОБА_12 (відповідачки ОСОБА_2 ), де знаходиться цей ноутбук, і що він подарований ОСОБА_12 їй (матері), свідок не заперечила повідомлені відповідачкою ОСОБА_2 обставини. Також ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_10 хотів купити обручки та влітку 2023 року укласти шлюб з

ОСОБА_35 пояснень свідка ОСОБА_9 слідує, що з початку війни і до смерті ОСОБА_3 вона перебувала за кордоном, спілкувалась з ОСОБА_12 тільки по телефону, тобто особисто сама стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не бачила. Пояснила, що з цих розмов по телефону та з надісланих ОСОБА_12 їй та її чоловіку світлин (фотографії), на яких останній був зображений з позивачкою і її дитиною, вона зробила висновок про спільне проживання ОСОБА_12 і ОСОБА_36 з вересня-жовтня 2022 року. Але в ході подальших пояснень цього свідка з`ясувалось, що вона бачила лише одну фотографію (яка є в матеріалах справи і на якій зображені ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які лежать на одному дивані і кожний займається своїми справами).

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та, зокрема, зазначила, що її син , ОСОБА_11 пішов воювати з березня 2022 року. Перші пів року він знаходився в м. Лозова, додому приїжджав часто. В кінці листопада на початку грудня 2022 року його направили на донецький напрямок, він виходив на бойові завдання, приїжджав додому набагато менше. У 2023 році офіційної відпустки у ОСОБА_12 не було, приїжджав 1-2 рази на місяць, в основному ввечері або в обід, а уїжджав вранці. Коли їхав додому, дзвонив завчасно та повідомляв, що приїде, казав, що треба купити. Бюджет у них із сином був спільний. Ще в 2022 році ОСОБА_10 віддав їй свою банківську картку, а сам розплачувався за допомогою телефона. За свої і його кошти вона купляла йому продукти , одяг, засоби гігієни. Також на його прохання знімала з його карти кошти та переводила в долари, оскільки він збирав на автомобіль. Ці гроші зберігались у них дома. ОСОБА_10 з ОСОБА_18 зустрічалися, свої речі ОСОБА_10 до позивачки не перевозив. В кінці квітня – на початку травня 2023 року вона сама, без дозволу ОСОБА_12 , передала позивачці два невеликих пакета, в які склала з його речі: пару штанів, футболок, спортивку, носки, труси, щоб він міг переодягнутись так, як до цього він прийшов від ОСОБА_37 в чужому костюмі і пояснив, що у ОСОБА_36 вдома не має його речей. Коли син про це дізнався, то розсердився на неї, сказав, що вона поспішила. Про те, що ОСОБА_10 зустрічається з позивачкою вона дізналась 26.03.2023 року від своєї куми, яка повідомила, що ОСОБА_10 ходить до ОСОБА_38 , яка вагітна і має дитину від попередніх відносин. В цей день вона з донькою ОСОБА_39 приходили до позивачки познайомитись і дізнатись, чи дійсно остання вагітна від її сина. Вони поговорили, жодних скандалів не було. До того, поки Міністерство оборони не відмовило ОСОБА_1 у виплатах, у них були добрі відносини, вона допомагала онуку ОСОБА_40 і матеріально, і продуктами, купувала речі.

Свідок ОСОБА_41 , яка є рідною сестрою ОСОБА_42 , вказала, що на прохання ОСОБА_12 змінювала його паролі від сторінок у соціальних мережах, і ці паролі він їй залишив, також у неї є його емейл, тому вона має доступ до його переписки. 21 березня 2023 року на день народження її сестри, ОСОБА_10 їй повідомив, що у нього є дівчина, яка вагітна. Про ОСОБА_43 до цього він нічого не розповідав, а коли запитували чи є у нього дівчина, казав: «так є, заїжджаю». У 2023 році відпустку брату не давали, приїжджав приблизно 5 разів, залишав дома свої речі, купався, їв, і йшов гуляти, повертався пізно вночі, а якщо залишався десь ночувати, казав про це. ОСОБА_44 вранці або в обід. ОСОБА_10 та її чоловік служили разом з березня 2023 року, тому вона отримувала інформацію про кожного від їх обох. Всі невійськові і частина військових речей брата знаходились вдома, а також його ноутбук і комп`ютер. Вдома у нього було спальне місце, зубна щітка, рушник. Також свідок підтвердила, що на початки травня 2023 року, це в останній приїзд ОСОБА_12 , він прийшов додому у чужому костюмі, і коли мама почала розпитувати, сказав, що це ОСОБА_17 дала, бо йому не було що одягнути. Після того, також в травні 2023 року, мама склала в пакет і передала ОСОБА_34 , коли вона зайшла до них, пару футболок, штанів, носки, труси, щоб ОСОБА_10 міг переодягнуся.

Свідок ОСОБА_45 показала, що ОСОБА_42 знає з 2014 року, зустрічалась з ним з 2015 року до середини 2020 року. Є хрещеною дитини його сестри. У 2023 році він приїжджав разів 5, на 1-2 дні, або лише переночувати. Вони зідзвонювались, і він казав, що їде до дому до мами. Коли вона була у ОСОБА_12 вдома, бачила, як його мати діставала з шафи його речі, збирала йому сумку.

Свідок ОСОБА_46 , яка з ОСОБА_2 є сусідками по будинках, суду повідомила, що ОСОБА_11 і ОСОБА_47 ставили машину під її вікнами, щоб вона могла за нею приглядати. У 2023році ОСОБА_10 приїжджав 4-5 разів, з яких вона бачила його 3 рази, спілкувалась з ним. Він заносив свій баул до матері. Вона бачила, як ОСОБА_48 збирала ОСОБА_12 ручі, діставала з шафи і складала в баул. ОСОБА_10 говорив, що покупається, поїть і піде гуляти. Чула, як він казав , щоб мати взяла кошти і купила продукти для дому і для нього, щоб він взяв із собою. ОСОБА_10 жив у матері, свої речі не вивозив, там був його ноутбук і комп`ютер. Їй відомо, що ОСОБА_10 збирав гроші на автомобіль, в її присутності він казав матері, щоб вона взяла гроші і обміняла їх на долари. ОСОБА_49 на службу він також від матері. Їй відомо, що банківська картка ОСОБА_12 була у його матері.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_50 повідомила, що є знайомою ОСОБА_2 , останні 5 років вони бачаться майже кожен день. ОСОБА_42 у 2023 році вона бачила 3 рази, коли він приїжджав додому до своєї матері. Коли вона була у ОСОБА_2 , бачила, як остання прала ОСОБА_12 речі, готувала їжу, складала сумки. ОСОБА_10 зайшов з речами, покупався, переодягнувся, поїв і пішов гуляти. В шафі у ОСОБА_12 була своя поличка з речами, він мав свій комп`ютер, спав на дивані. Зазначила, що коли ОСОБА_10 телефонував і казав, що приїде, ОСОБА_2 купувала продукти та готувала для нього.

Свідок ОСОБА_51 , пояснив, що є зятем ОСОБА_2 , ОСОБА_52 – рідний брат його дружини. З 25 березня 2022 року вони разом з ОСОБА_12 пішли служити, служать в одній роті, в одному підрозділі і в одному відділенні весь час, поки ОСОБА_10 не загинув. Вони завжди приїжджали додому і повертались разом, крім одного разу: ОСОБА_10 їздив забирати автомобіль. У 2023 році вони з ОСОБА_12 приїжджали додому 2 рази на місяць, ввечері, а повертались зранку або до обіду. ОСОБА_10 приїжджав додому туди, де живе його мати, там були його речі. Там він купався, стірався, переодягався. ОСОБА_10 залишав вдома ті речі, які йому не потрібні, а що треба брав. Поки він ( ОСОБА_51 ) служить в цій квартирі також живе його дружина з донькою, яких він по приїзду забирає до себе додому. ОСОБА_10 на службу брав їжу, яку готувала ОСОБА_2 та його (свідка) дружина. Щоб якісь передачі передавала ОСОБА_33 йому не відомо. Банківська картка ОСОБА_12 була у його матері, яка знімала звідти кошти, на прохання ОСОБА_12 переводила гроші в долари, які ОСОБА_10 збирав на автомобіль. Ці гроші зберігались у матері ОСОБА_12 . Приблизно березні 2023 року ОСОБА_10 розказав йому про те, що зустрічається з ОСОБА_53 і вона від нього вагітна. Коли ОСОБА_10 приїжджав, дома ночував рідко, постійно гуляв з друзями, але їхав на службу від своєї матері майже не ночував додому. ОСОБА_10 допомагав ОСОБА_34 фінансово, як дівчині, яка носить його дитину, а не як цивільній дружині.

Вказала, що позивачкою у позовній заяві зазначено викривлені фактичні обставини про те, що вона з ОСОБА_3 спілкувалась по телефону кожного дня після його мобілізації 23.03.2022 року, та перебування з серпня 2022 року з ним у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та спільних витрат, оскільки сама ж судовому засіданні ці факти спростувала, вказавши, що познайомилась з ним лише в середині вересня 2022 року, у 2023 році вони зустрічались, а проживати однією сім`єю стали з січня 2023 року.

Крім того, суду не було надано доказів на підтвердження позиції позивачки про те, що ОСОБА_11 в період часу з січня 2023 року по 31.05.2023 року приїздив і проживав у неї щотижня по 1-2 рази протягом по 1,5 доби, що в січні 2023 року ОСОБА_3 отримав відпустку, яку провів з нею за її адресою проживання, а також що він мав ключі від її квартири. Дані твердження позивачки щодо часу проживання ОСОБА_42 у неї самі по собі, враховуючи, що ОСОБА_10 був військовослужбовцем, і у вказаний період перебував на військовій службі, в тому числі в зоні бойових дій, викликають об`єктивні сумніви щодо їх ймовірності.

Разом з тим, з пояснень свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_54 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 слідує, що ОСОБА_11 перебував на військовій службі, приїжджав в м. Лозову не частіше 2-х разів на місяць. Відповідно до цих пояснень (крім свідка ОСОБА_7 ) ОСОБА_3 приїжджав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає його мати. Приїжджав ввечері, а уїжджав в основному зранку, рідше – в обід. ОСОБА_10 проживав у матері, оскільки його речі знаходились саме в цьому житлі, тут було його спальне місце, його цивільний одяг, його комп`ютер ноутбук, ноутбук. В цю квартиру він привозив свої військові речі, частину яких залишав, а частину забирав. В цій квартирі його мати або його сестра прали його військову одежу, вони готували йому їжу, яку він забирав із собою, коли повертався на військову службу. У ОСОБА_2 знаходилась банківська картка ОСОБА_12 , якою вона користувалась.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що ОСОБА_11 до неї свої речі з квартири матері не перевозив бо «не було коли». Одноразова передача незначної кількості речей (одежі) ОСОБА_42 його матір`ю позивачці один раз (в період часу з кінця квітня - на початку травня 2023 року) для переодягання, за власної ініціативи без відома ОСОБА_12 , свідчить, по-перше, що останній не навіть за місяць до свого поранення і смерті, не мав вдома у ОСОБА_1 своїх речей, в які б він мав можливість переодягнутися, а по-друге, що ОСОБА_2 не перешкоджала синові віднести свої речі до позивачки, але він цього не робив. Жодний із опитаних свідків не підтвердив, що в квартирі у ОСОБА_1 в січні- травні 2023 року були особисті речі і одежа ОСОБА_42 , або що останній придбавав собі особисті речі, одежу, взуття тощо, саме для користування у позивачки вдома.

Покази свідка ОСОБА_9 про те, що після похорон вона бачила в квартирі позивачки куртку і кросівки ОСОБА_12 , і речі, які вони з чоловіком йому пересилали, не підтверджують, що ці речі знаходились там за життя ОСОБА_42 .

Що стосується наданих сторонами аудіозаписів розмов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , скриншотів їх переписок, то з них слідує, що позивачка і ОСОБА_11 зустрічалися, мали між собою любовні відносини, обговорювали незаплановану вагітність ОСОБА_1 та батьківство ОСОБА_3 , рішення позивачки залишити дитину, і у зв`язку цим рішенням наміри ОСОБА_3 підтримувати останню, в тому числі матеріально, а також, що ОСОБА_3 надавав вагітній позивачці матеріальну допомогу.

Звертає увагу суду, що відповідно до скриншоту переписки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не сприймав квартиру позивачки, як свій дім. Зокрема, він писав позивачці:

1. 15.02.2023 року:

- о 00.17 год. «Я поднялся домой, скоро буду»

- о 01.06 год. «Всё выезжаю к тебе»;

2) 20.02.2023 року:

- 18.16 год. «А я жду пацанов. В 7 с копеечкой и будем выезжать»…

- 22.58 год «К близнецам подлетаем. Надо быстренько машину забрать, домой

переодеться. Может сполоснусь быстро. А то после больницы»

21.02.2023 року:

- о 00.05 год. «Домой поднялся. Щас справлюсь и к тебе»;

- о 00.22 год «Одеваюсь».

Посилання апелянта на аудіозапис судового засідання, де на 53 хвилині 36 секунд зафіксовано, як ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_55 : «… Ну как, мы живем вместе, типа, скоро распишимся …как та так…». Суд уточнює у ОСОБА_14 , коли відбулася ця розмова, на що свідок повідомляє: «двадцять шосте перше», тобто 26.01.2023 року, як на безспірне підтвердження самим ОСОБА_3 факту проживання з позивачкою, є необгрунтованим з огляду на таке. По-перше, російське слово «типа» - це розмовний жаргонізм, слов-паразит, і означає «ніби» або «начебто». В свою чергу слова «ніби» і «начебто» — це сполучник або частка, що означає неповноту достовірності, сумнів, непевність. Відтак, ОСОБА_11 в цій розмові був не впевнений, про що казав.

По-друге, враховуючи, що в особистих поясненнях суду позивачка зазначала, що вони з ОСОБА_12 у 2022 році зустрічались, а почали проживати разом з січня 2023 року, а в січні 2023 року він приїжджав до неї 7, 13 або 14 числа і в кінці місяця. Таким чином, до 26.01.2023 року було всього 2 його приїзда, що абсурдно вважати спільним проживанням однією сім`єю.

На аудіозаписах та в переписці ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , як у спілкуванні між собою, так і з іншими особами, не використовували до відносин між собою таких понять як «наша сім`я», «наша родина», «наш дім», «наше майно», вони не називали себе чоловіком і дружиною, не обговорювали їх спільні комунальні витрати, спільні фінансові вкладення чи накопичення тощо, з які б могли свідчити про сприйняття своїх відносин, як сімейних.

Пересилання ОСОБА_3 коштів на рахунок позивачки, дарування подарунків (квітів, цукерок і іграшок) на 14 лютого і 8 березня, покупка стола та роутера, встановлення вхідних дверей в квартирі позивачки, приїзди до її помешкання, періодичне проведення часу з нею і друзями самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з січня 2023 по 31.05.2023 однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, зокрема, що позивачка з ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, несли спільні витрати на купівлю майна, спільно ним користувалися, брали участь в утриманні спільного житла та ремонті, вважали себе чоловіком та дружиною, зберігали у спільному житлі переважну більшість своїх речей, сприймали це житло як своє основне, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин позивача з ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 10.11.2020 №7583.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 10.04.2019 №162987781.

Позивачка має доньку ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, сформованого 24.04.2019 №0002270997.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження задоволено. Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; внесено зміни до актового запису про народження №282 від 19.10.2023 року, складеного Лозівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: в графі «Прізвище» батька дитини змінено з « ОСОБА_57 » на « ОСОБА_48 », залишено без змін ім`я та по батькові батька дитини, як « ОСОБА_58 », доповнено відсутніми відомостями про батька: в графі «Дата народження» зазначити – « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в графі «Громадянство», зазначити « ОСОБА_59 ».

Як вбачається з свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 06.04.2024, малолітній ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками записано: батько - ОСОБА_3 , матір – ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.07.2024 року.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2024 року №1576/3492, ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Сіверської міської громади с. Горлівка.

Відповідно до довідки №143 від 21.10.2024 Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та право на пільги передбачені ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 показав, що з позивачкою ОСОБА_1 познайомився у 2021 року, коли почав зустрічатися з ОСОБА_8 . У вересні 2022 року він з ОСОБА_60 познайомив ОСОБА_1 з ОСОБА_61 . ОСОБА_10 є його другом дитинства. ОСОБА_17 і ОСОБА_10 спочатку зустрічалися, проживати почали в 2023 році. В лютому 2023 року ОСОБА_10 повідомив, що буде батьком, після чого він з ОСОБА_18 почав проживати разом. Коли ОСОБА_10 приїжджав, то проживав у ОСОБА_36 , приділяв увагу як ОСОБА_34 , так і її доньці ОСОБА_62 . Свідок з ОСОБА_63 ОСОБА_64 приходили до них у гості. ОСОБА_10 запропонував свідку бути кумом їхньої з ОСОБА_18 дитини. Від ОСОБА_12 йому відомо, що він виділяв кошти ОСОБА_34 , а саме на придбання вхідних дверей, купував комп`ютерний стіл, одяг та взуття для ОСОБА_36 та ОСОБА_62 . Також йому відомо, що ОСОБА_10 планував у червні бути у відпустці і одружитися з ОСОБА_18 . Чому ОСОБА_10 не повідомив матері про те, що планує одружитися з ОСОБА_18 , йому не відомо. Але як говорив ОСОБА_10 , що якщо він розповість матері, що у них з ОСОБА_18 буде дитина, то вона буде проти. ОСОБА_65 разів ОСОБА_10 приїжджав в м. Лозова до своєї загибелі свідок не пам`ятає, знає точно, що один раз після того як дізнався про вагітність, і можливо потім ще декілька разів. Коли ОСОБА_10 зустрічався з ОСОБА_18 , то ночував у своєї матері, а згодом коли приїжджав, то ночував і у матері, і у ОСОБА_36 , але намагався частіше залишатися на ночівлю у ОСОБА_36 .

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 , показала, що на початку осені 2022 року ОСОБА_66 познайомилася з ОСОБА_5 . У 2023 році вони почали проживати разом. ОСОБА_10 добре відносився до дитини ОСОБА_36 від першого шлюбу. Вони разом їздили у м. ОСОБА_67 купувати речі, замовляли вхідні двері до ОСОБА_68 квартири, ОСОБА_10 їх оплачував. Також ОСОБА_10 купував речі як для ОСОБА_36 , так і для її дитини, купував ОСОБА_34 подарунки, квіти. Купив комп`ютерний стіл. Коли він приїжджав, вони збиралися у ОСОБА_36 в квартирі. Вказала, що ОСОБА_10 і ОСОБА_17 проживали як сім`я, кохали один одного, піклувалися. ОСОБА_17 їздила до ОСОБА_12 у м. Слов`янськ, на його прохання привозила йому готівку. Вказала, що ОСОБА_10 матеріально забезпечував ОСОБА_20 , коли приїздив, проживав у ОСОБА_36 , вона готувала йому їжу. Вказала, що був випадок, коли свідку потрібні були гроші, вона зателефонувала ОСОБА_12 і попросила у борг 2000 грн. Він надіслав відео повідомлення, в якому сказав, що не заперечує дати їй гроші в борг і щоб вона зайшла до ОСОБА_36 і взяла їх, так як гроші знаходяться у ОСОБА_36 . З приводу весілля, пояснила, що ОСОБА_10 хотів зареєструвати шлюб влітку 2023 року, навіть просив її допомогти вибрати обручки.

Свідок ОСОБА_41 , показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_42 . Коли ОСОБА_10 ще служив у армії у нього часто зламували сторінки у соцмеражах і він залишив їй всі паролі від цих сторінок, в неї навіть є його емайл. Коли зламували пароль, то ОСОБА_10 просив, щоб вона змінювала пароль на сторінці, яку зламали. З 2019 року по 2021 рік вона заходила на його сторінки в соцмережах і лише на його прохання. Вказала, що з переписки ОСОБА_12 з ОСОБА_18 вбачається, що з ОСОБА_18 з січня 2023 року ОСОБА_10 не проживав, так як 29 січня 2023 року ОСОБА_17 йому тільки повідомила, що вагітна, а у лютому повідомила, що вона вирішила залишити дитину, бо до цього хотіла зробити аборт. Про те, що ОСОБА_17 вагітна свідок особисто дізналася 21 березня 2023 року на день народження своєї сестри, а її мама дізналася пізніше. Пояснила, що у меншої їхньої рідної сестри було день народження, і вона з ОСОБА_12 та мамою їздили у м. Павлоград їй за подарунком. Коли вони з ОСОБА_12 пили каву, а мама була у магазині, ОСОБА_10 розповів, що у нього є дівчина, яка вагітна. Вона у нього запитала, чому вони так довго це приховували, на що він сказав, що вирішували що робити, спочатку хотіли зробити аборт, а потім передумали. Вона йому сказала, що дає тиждень, щоб він приїхав і розказав мамі про ці обставини. З братом свідок спілкувалася кожен день. З ним також в одному батальйоні воював її чоловік ОСОБА_69 , тому вона дзвонила брату дізнавалася про нього і про чоловіка, і навпаки дзвонила чоловіку і дізнавалася про нього і брата. Брат з чоловіком воюють з 25 березня 2022 року. Вказала, що брат саме про ОСОБА_20 жодного разу не розповідав. Коли вони у нього запитували чи є у нього дівчина, він відповідав: «так є, заїжджаю». Коли брат приїжджав з війни додому, то вдома залишав свої речі, купався, їв та йшов гуляти, повертався пізно вночі, а коли не приходив, то дзвонив і говорив, де ночує. Вказала, що у брата було багато дівчат, він активно проводив дозвілля, і він знайомив їх зі своїми дівчатами, приводив додому. Одружуватися він взагалі не планував, говорив: «на вулиці війна, яке може бути одруження». Відносини між ОСОБА_12 та мамою були нормальні, він їй розповідав про своє особисте життя. Чому брат не знайомив маму з ОСОБА_18 їй не відомо. Всі особисті речі ОСОБА_12 , окрім військових, були вдома. Коли брат на початку травня 2023 року останній раз приїжджав додому, то на ньому був чужий костюм, у нього мама запитала, що у нього за костюм, на що він сказав, що йому його дала ОСОБА_17 , бо у нього не було, що одягнути. Після чого мама в пакет поклала пару його футболок, штанів і передала ОСОБА_34 . Вказала, що за період з 2022 року по травень 2023 року брат приїжджав додому приблизно п`ять разів, приїжджав у ввечері і вранці виїжджав. Вперше брат привів ОСОБА_20 додому в кінці березня - на початку квітня 2023 року, на той час ОСОБА_17 вже була вагітною. Про те, що ОСОБА_17 вагітна, вони дізналися від її хрещеної. ОСОБА_70 зателефонувала ОСОБА_12 і запитала, чи це правда, на що він сказав, що так. Потім мама запитала, чому він їй нічого про це не говорив, на що він сказав, що хотів повідомити, як приїде у відпустку.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 , показала, що ОСОБА_11 є племінником її чоловіка ОСОБА_22 , а ОСОБА_2 сестра її чоловіка. Коли почалася війна вони з сім`єю виїхали за кордон, після чого ОСОБА_48 ОСОБА_71 перестала з ними спілкуватися. Коли ОСОБА_10 перебував на війні, наприкінці лютого – початку березня 2023 року вони вирішили передати йому передачу, але не знали, як краще це зробити, так як з ОСОБА_16 не спілкуються, і передали на її маму. Мама зателефонувала і повідомила, що передачу прийде забирати ОСОБА_17 . Вона зателефонувала ОСОБА_12 і запитала, хто така ОСОБА_17 , на що він сказав, що його дівчина, з нею живе. З розмови з ОСОБА_12 вона зрозуміла, що з ОСОБА_18 він проживає 5-6 місяців. ОСОБА_10 телефонував як чоловіку, так і їй, надсилав світлини, на яких від був зображений з ОСОБА_18 і її донькою ОСОБА_19 . У березні ОСОБА_10 їм подзвонив і повідомив, що ОСОБА_17 вагітна, але просив, щоб не говорили матері. ОСОБА_10 був відповідальним. У розмові ОСОБА_10 говорив, про ОСОБА_20 , говорив, що хоче дитину, хоче одружитися, планував з нею майбутнє. Вказала, що на її думку ОСОБА_10 не хотів нічого говорити матері про дитину, щоб відтягнути час і підготувати матір до цієї новини. Вважає, що матір постійно хотіла контролювати його особисте життя, тому і не все їй розповідав. Вказала, що після похорон ОСОБА_12 , вона заходила до ОСОБА_36 і бачила у неї вдома особисті речі ОСОБА_12 : куртку, кросівки, а також фотокартки, речі, які вони йому передавали. Після похорон до квартири ОСОБА_2 не заходила.

Свідок ОСОБА_45 , показала, що ОСОБА_42 знає з 2014 року, зустрічалася з ним з 2015 року до середини 2020 року. Також вони разом хрестили дитину у його сестри. У 2022 році, коли ОСОБА_10 пішов воювати, спілкувалася з ним в телефонному режимі майже кожного дня, переписувалися в соцмережах. Коли він приїжджав, вони разом гуляли в компанії. У 2023 році бачилися рідше, бо він приїжджав лише п`ять разів. Перед тим, як приїхати, він їй телефонував і говорив, що приїде. Приїжджав ненадовго на 1-2 дні, або лише переночувати, візьме речі, мама йому приготує їжу і виїжджав. В телефонному режимі він завжди говорив, що їде додому до мами. Наприкінці зими 2023 року він розповів, що познайомився з ОСОБА_18 , з якою у нього був інтимний зв`язок . Потім він повідомив, що ОСОБА_17 вагітна. Вона у нього запитала про його відношення до дитини, на що він сказав, що поки дитину не хоче, бо воює. Але потім він змирився, сказав, що після нього хоч щось залишиться. Про ОСОБА_20 він розповів, що вона старше нього, має дитину від першого шлюбу. Коли вона була вдома у ОСОБА_12 , то бачила як ОСОБА_72 збирала йому сумку і діставала з шафи його особисті речі.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_73 , показала, що з ОСОБА_2 вони сусіди по будинкам. Коли приїжджали ОСОБА_11 і ОСОБА_47 – зять ОСОБА_2 , то ставили машину під її вікнами, так як вона проживає на першому поверсі, щоб за нею приглядати. У 2023 році ОСОБА_10 приїжджав 4-5 разів, з них вона бачила його тричі і спілкувалася з ним. Запитувала, як у нього справи, передавала йому та хлопцям часник, теплі носки. Коли ОСОБА_10 приїжджав, то свій баул заносив додому до матері. Сумки йому збирала мама. Коли вона була у них вдома, то бачила, що ОСОБА_2 збирала ОСОБА_12 речі, речі брала з шафи і клала до баулу. Під час розмови, ОСОБА_10 говорив, що покупається, поїсть і піде гуляти. Відносини у ОСОБА_12 з сім`єю були добрі, зі сестрою ОСОБА_14 вони були як близнята. Чула як ОСОБА_10 говорив, щоб його мати взяла гроші для купівлі продуктів для дому та для нього, які потрібні на передову. ОСОБА_10 постійно жив у матері, особисті свої речі не вивозив. ОСОБА_10 мав комп`ютер, ноутбук. Їй відомо, що він збирав гроші на автомобіль, в її присутності він говорив матері, щоб вона зняла гроші і обміняла на долари. На службу він також виїжджав від матері. Вказала, що його банківська карточка постійно була у ОСОБА_2 . Також їй відомо, що у квітні 2023 року ОСОБА_10 купив додому диван, який вибирав разом з мамою, і холодильник. Від ОСОБА_2 їй відомо, що у ОСОБА_12 є дівчина і вона вагітна. Свідок запитувала у ОСОБА_13 , чи правдиві ці слухи, на що він сказав, що правда. Говорив, що дитину визнає, але одружуватися не збирається. Похоронами ОСОБА_12 і поминками займалася ОСОБА_2 . Перший раз ОСОБА_20 вона побачила на похоронах, оскільки запитала у ОСОБА_74 , де дівчина ОСОБА_12 , і їй показали.

Так, свідок ОСОБА_75 , показав, що ОСОБА_13 знає зі школи, разом навчалися, дружили. В період перебування ОСОБА_12 на війні дзвонили один одному 1-2 рази на тиждень, бачилися коли він приїжджав. За період з лютого 2022 року по день його загибелі бачились близько 10 разів. У 2023 році бачились один раз, так як ОСОБА_10 був у «гарячих точках», приїжджав дуже рідко, дзвонив також рідно, так як не було зв`язку. Приїжджав зазвичай на один день, вони мали зустрітися, випити кави. У 2022 році він продав ОСОБА_12 автомобіль Жигулі, потім ОСОБА_10 купив собі Ланос сірого кольору, коли вже перебував на війні. ОСОБА_10 часто приганяв йому автомобіль на ремонт. У 2023 році ОСОБА_10 купив автомобіль Ауді темно синього кольору, він допомагав у його виборі. По телефону вони розмовляли про життя ОСОБА_12 на війні. ОСОБА_33 свідок бачив один раз взимку 2023 року, коли ОСОБА_10 випивав в компанії, та попросив забрати його автомобіль, ключі від якого були у ОСОБА_76 . У 2022 році коли ОСОБА_10 приїжджав, то приїжджав додому до матері, бачив як ОСОБА_10 діставав з машини брудні речі і відносив до матері, а потім загружав чисті речі, продукти харчування, які приготувала мама і які він купував. Він допомагав йому закупляти продукти для себе і для своїх товаришів по службі. Вказав, що у ОСОБА_12 з мамою були нормальні відносини, але між ними він говорив, що бувають суперечки, що все мамі не так. Взимку 2022-2023 року, точно не пам`ятає йому зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що буде батьком. Він у нього запитав, що ти з цього думаєш, на що він сказав, що в шоці, поки що не може це прийняти, буде думати. Через тиждень після цієї розмови, він йому подзвонив і сказав, що прийме дитину, буде допомагати, сказав, що після нього залишиться слід. Вказав, що ОСОБА_10 планував створити сім`ю, але як він говорив, це буде після війни.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_50 , показала, що сім`ю ОСОБА_48 знає більше 10 років. Останні п`ять років з ОСОБА_48 ОСОБА_77 бачиться майже кожен день. Їй відомо, що в кінці березня 2022 року ОСОБА_11 пішов воювати. Спочатку ОСОБА_10 здійснював патрулювання по м. Лозова. З квітня 2022 року був переведений на Донецький напрямок. З квітня 2022 року по день загибелі, бачила, що ОСОБА_10 в м. Лозова приїжджав 4-5 разів. Разів три бачила у 2023 році, як він приїжджав додому до ОСОБА_2 , викладав сумки з машини, баул і ніс до матері в квартиру. ОСОБА_71 прала йому речі, готувала їжу, складала сумки. Вказала, що бачила ОСОБА_12 , тоді коли була у гостях у ОСОБА_78 , остання запросила її на каву і в розмові вона повідомила, що зараз приїде ОСОБА_10 . Вона дочекалась ОСОБА_12 , він зайшов з речами, покупався, передягся, поїв і пішов гуляти. Вказала, що у нього в шафі була своя поличка з речами, також він мав комп`ютер, диван, на якому він спав. Зазначала, що коли ОСОБА_10 телефонував і говорив, що приїде, то ОСОБА_71 ходила купувати продукти, щоб для нього щось приготувати, інколи і вона з нею ходила, допомагала готувати. ОСОБА_79 сам або з зятем ОСОБА_80 , з яким разом служив. Зі слів ОСОБА_78 відомо, що від ОСОБА_12 була вагітна дівчина. Вказала, що вона з ОСОБА_77 приходили до ОСОБА_76 , ОСОБА_71 говорила, що буде допомагати дитині. ОСОБА_71 допомагала дитині: купувала речі, продукти, ОСОБА_81 - сестра ОСОБА_12 віддала коляску. ОСОБА_71 їй про те, що ОСОБА_10 зустрічається з дівчиною, нічого не говорила.

Свідок ОСОБА_51 , показав, що є зятем ОСОБА_2 , а ОСОБА_52 рідний брат дружини. Вказав, що 25 березня 2022 року він разом з ОСОБА_12 пішли служити. Служили разом в одній роті, в одному взводі і навіть в одному відділенні, поки він не загинув. У 2023 році вони з ОСОБА_12 приїжджали додому не частіше 2 рази на місяць, тому що були на бойових завданнях на Бахмутському напрямку. Відпускали їх неофіційно. Приїжджали коли на ніч, коли на добу, але не більше. Більшість разів вони приїжджали у двох, у двох і поверталися. ОСОБА_10 приїжджав додому один лише один раз, коли їздив купувати машину. Приїжджали то на машині ОСОБА_12 , то на його. ОСОБА_10 приїжджав завжди до себе додому - до матері, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , він там купався, переодягався, так як приїжджав брудний у військовій одежі. В цій квартирі також проживає його дружина з донькою, яких після приїзду він забирав звідти до нього додому. В квартирі також проживають брат ОСОБА_82 і сестра ОСОБА_83 . Їжу на службу їм готували і ОСОБА_2 , і дружина ОСОБА_84 . Банківська картка ОСОБА_12 знаходилась у його матері, вона знімала гроші. Від ОСОБА_12 йому відомо, що він просив матір переводити ці кошти у долари. За ці гроші ОСОБА_10 купив машину ОСОБА_85 . У березні 2023 року ОСОБА_10 йому розповів, що зустрічається з ОСОБА_53 , вона від нього вагітна, але дитину вони не планували. Розповідав, що пару разів ночував у ОСОБА_36 , вирішили залишити дитину, говорив, що буде матеріально забезпечувати дитину. ОСОБА_86 саме ходив ОСОБА_10 коли приїжджав додому, йому не відомо, знає, що майже вдома не ночував, ходив гуляти з друзями. Коли виїжджали на позиції, то ОСОБА_10 виходив з дому де мешкав з матір`ю, постійно був невиспаним. Серед друзів ОСОБА_12 знає таких: ОСОБА_87 , ОСОБА_12 . Також ОСОБА_10 товаришував з ОСОБА_88 наприкінці 2022 року - на початку 2023 року. З його телефонних розмов з ОСОБА_19 можна було зрозуміти, що вони зустрічалися. Особисто ОСОБА_89 він не знає, тому знає лише те, що розповідав ОСОБА_10 . Коли його доньці ОСОБА_90 був рік, то ОСОБА_10 вже був у лікарні з тяжким пораненням, тому чи збирався він у відпустку сказати не може. Пояснив, що за місяць до поранення ОСОБА_12 , їх взагалі додому не відпускали, тоді був контрнаступ і вони більше місяця перебували на позиціях і нікуди не їздили. Про те, чи збирається одружитися ОСОБА_10 , не говорив. ОСОБА_91 ОСОБА_10 до матері, як до себе додому, там були його особисті речі, до ОСОБА_36 він не переїжджав. Про ОСОБА_20 свідок взагалі мало, що знає. ОСОБА_10 його особисто з нею не знайомив. ОСОБА_10 матеріально допомагав ОСОБА_34 , як дівчині, яка носить його дитину. Вказав, що коли ОСОБА_10 приїжджав, то постійно розважався з друзями ОСОБА_64 , ОСОБА_12 , вживав алкоголь. З приводу вагітності ОСОБА_36 , ОСОБА_10 розповідав, що спочатку він не хотів, щоб вона народжувала дитину, умовляв її зробити аборт, навіть для цього він брав у нього машину, щоб з`їздити до м. Харкова. Потім коли він приїхав з дому, то повідомив, що вони передумали і вирішили залишити дитину. В подальшому він дуже чекав на дитину. З дому ОСОБА_36 свідок жодного разу не забирав ОСОБА_92 ОСОБА_12 . Речі їм прала ОСОБА_2 , або його дружина ОСОБА_41 , їжу також вони їм готували. Проте, що ОСОБА_17 збирала речі чи готувала їжу ОСОБА_12 до місця їх дислокації, йому нічого не відомо. Про те, що речі ОСОБА_12 знаходилися у матері, йому відомо від ОСОБА_12 , так як перед тим як їхати, вони зідзвонювалися і він говорив, що збирає речі у матері. Чи приїжджала ОСОБА_17 до ОСОБА_12 у ОСОБА_93 , йому не відомо. Вказав, що коли вони приїжджали з позиції, то ОСОБА_10 з собою привозив баул з брудними речами і відносив матері для прання, коли їхали назад то брав, ті речі, які йому потрібні.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21) вказано, що «становлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі

№ 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц)».

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що вони разом проживали в її квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно купували меблі, відкладали кошти на придбання власного будинку, мали намір одружитися, вона має від ОСОБА_3 дитину.

Позивачем на підтвердження своїх доводів щодо спільного проживання з ОСОБА_3 та її матеріального забезпечення останнім, надано: аудіозаписи розмов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , скріншоти переписок, спільної фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та доньки позивачки ОСОБА_62 , ОСОБА_3 з друзями, квитанцій за придбання роутеру та комп`ютерного столу та їх фотографії, УЗД вагітності ОСОБА_1 , а також виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2023-31.12.2023, відповідно до якої 07.02.2023 на рахунок ОСОБА_1 ОСОБА_3 , було перераховано кошти у розмірі 4000 грн та 3000 грн, 15.02.2023 – 5000 грн, 02.03.2023 – 5000 грн, 03.03.2023 – 5000 грн, 23.03.2023 – 10000 грн, 24.03.2023 – 4000 грн, 30.03.2023 – 1000 грн, 31.03.2023 – 998,98 грн, 11.04.2023 – 6000 грн, 25.04.2023 – 40000 грн, 12.05.2023 – 5000 грн та виписку по витратам по картці ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023.

Відповідачем на підтвердження доводів щодо заперечення спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 було надано скріншоти переписок ОСОБА_3 з ОСОБА_21 – рідний дядько ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також аудіоповідомлення з переписки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за період з 30.09.2022 по 31.05.2023, яка міститься на сторінці ОСОБА_3 в соціальній мережі Інстаграм.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19) зазначено, що:

«проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно – правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що: «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. При цьому факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 363/3231/18 (провадження № 61-2801св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року в справі № 143/520/24 (провадження № 61-13384св25) вказано, що: «положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 з лютого 2023 року і по день загибелі приїжджав до ОСОБА_1 кожен тиждень, не підтверджено відповідними доказами, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Твердження скарги про те, що ОСОБА_3 надсилав кошти на рахунок позивачки, дарування подарунків на 14 лютого та 8 березня, покупка стола та роутера, встановлення вхідних дверей в квартирі позивачки, приїзди ОСОБА_3 до помешкання позивачки, відвідання її, періодичне проведення часу з нею і друзями самі по собі окремо, колегія суддів не приймає з огляду на те, що не є доведенням факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склались та мали місце саме усталені відносини, які притаманні подружжю.

Доводи апеляційної скарги про те, що окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_3 матеріально утримував позивачку та її доньку ОСОБА_94 , надсилав коши, з яких вона сплачувала комунальні послуги по її квартирі, оскільки вона не працювала, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів про матеріальний стан позивачки, зокрема довідки про доходи, також позивачем не надано доказів наявності спільного побуту позивачки та ОСОБА_3 , спільної участі в утриманні спільного в користуванні майна.

Твердження скарги про те, що судом проігноровано рішення Лозівського міськрайонного суду від 22.02.2024 у справі №629/7122/23, колегія суддів відхиляє, зазначена справа 629/7122/23 стосувалась встановлення батьківства і відповідач визнала позов, а у даній справі спір стосується встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, і відповідач заперечує проти позовних вимог.

Суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази, надавши їм належну оцінку, дійшов висновку, що надані позивачем докази, а саме: три фотознімки не свідчать про спільні права і обов`язки між позивачкою та ОСОБА_3 , є ситуативними з повсякденного життя і не є сімейними фотознімками та не свідчать про сімейні відносини. Надані докази не доводять факту спільного проживання позивача з ОСОБА_3 та ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою судом наданих позивачем доказів, а також звертає увагу на те, що близькі стосунки як чоловіка та жінки за відсутності належних та безспірних доказів існування відносин, притаманних сім`ї, до зазначеної дати, не дають правових підстав для визнання їх чоловіком та дружиною.

Аргументи скарги ОСОБА_1 про те, що покази свідків підтверджують їх сімейні відносини, колегій суддів не приймає, бо у контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також врахувати те, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).

Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування між ним та відповідачем відносин, притаманних подружжю у період з січня 2023 року по 31 травня 2023року, а саме: наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, ОСОБА_1 суду не надала.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки із ОСОБА_3 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків, не надала інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, у період з січня 2023 року до 31 травня 2023 року, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленої вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України), під час перегляду справи колегією суддів було встановлено наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Частиною 5 статті 274 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 02 квітня 2025 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23 квітня 2025 року о 09-00 годині.

Суд першої інстанції не врахував вимоги ч.4 ст.274 ЦПК України та в порушення процесуального закону не перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та не виніс відповідну ухвалу.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зазначене положення є імперативним для суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , які доводами скарги не спростовані, та з якими суд апеляційної інстанції погоджується, однак при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Харківський апеляційний суд

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Здєльника Сергія Івановича –задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2026 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.