Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №629/9310/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 629/9310/25

провадження № 22-ц/818/3753/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря – Шнайдер Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Калафута Дарії Володимирівни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2026 року, постановлене під головуванням судді Ткаченко Н.В.,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради (далі КП «ЖУК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просило стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2020 року по 31 жовтня 2025 року в сумі 54517.57 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422.40 грн..

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2026 року позов Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги – задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 75759 гривень 77 копійок.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області витрати по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Калафута Дарія Володимирівна, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на та не дав належної оцінки запереченням відповідача, наданих в судових засіданнях, щодо наявності в матеріалах справи акту щодо демонтажу у 20112 році опалювальних приладів у їх квартирі та системним актам-претензіям щодо неналежного фактичного надання теплопостачання, оскільки факт підключення об`єкта до мережі сам по собі не доводить факту отримання послуги і її обсягу та її належної якості, а тому, не може бути покладений в основу висновку про наявність заборгованості. Зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо механізму, застосованого при визначенні та розподілі теплової енергії, чи відповідав він Методиці і яким первинними документами підтверджені нарахування. Вважає, що сам по собі факт створення комунального підприємства не є доказом, що воно є належним виконавцем з послуги постачання теплової енергії та не підтверджує його право здійснювати нарахування та звертатись з відповідними вимогами до споживача. На думку апелянта, судом не встановлено, за якими тарифами здійснювалось нарахування та якими рішеннями вони затверджені, а також не досліджено жодного документа, який би підтверджував правильність та обґрунтованість розрахунку. Вважає, що суд зобов`язаний встановити межі позовної давності, шляхом чіткого розрахунку щодо кожного періоду нарахування, оскільки не зрозуміло, чому саме квітень 2017 року визначено як межу стягнення. А тому вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки не містить належного мотивування та не дає можливості перевірити правильність застосування позовної давності. Крім того, зазначає, що апелянтом понесені витрати на правничу допомоги у розмірі 25 000 грн, що підтверджено належними доказами: договором, актом приймання-передачі виконаних робіт, яким зафіксовано обсяг, зміст та тривалість наданих послуг, а також квитанцією касового ордера, яка підтверджує фактичну оплату гонорару. У зв`язку з цим, просить стягнути з позивача вказану суму, сплачену відповідачем за послуги з правової допомоги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення, оскільки позивач виконав взяті на себе договірні зобов`язання перед відповідачами, здійснив постачання теплової енергії та надав послуги з централізованого опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, відповідачі своїх зобов`язань не виконали та не оплатили вартість наданих послуг у повному обсязі, чим порушили вимоги Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, судом застосовано строк позовної давності щодо платежів за період з 01.11.2013 року по березень 2017 року, включно, виходячи з встановлених судом обставин, а саме, дати звернення КП «ЖУК» із даною позовною заявою та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.11.2013 року по 30.08.2025 року, суд вважав, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.11.2013 року по березень 2017 року, включно.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі: ОСОБА_1 – власник та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі приватної форми власності, яка розташована адресою: АДРЕСА_1 і одночасно є абонентами Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджується особовим рахунком.

Відповідачі користуються та споживають всі види комунальних послуг, при цьому оплату за спожиті житлово-комунальні послуги здійснюють не в повному обсязі, в зв`язку з чим за період з 01.11.2013 року по 30.08.2025 року виникла заборгованість з централізованого опалення у розмірі 100090,73 грн., що підтверджується наданою розрахунковою заборгованістю.

Рішенням Лозівської міської ради Харківської області за №140 від 31.01.2011 вирішено створити на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Лозова комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області.

Оплата за житлово-комунальні послуги здійснювалась відповідачами не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як на підставу позовних вимог, КП «ЖУК» посилалось на те, що відповідачі регулярно користувались послугами з централізованого опалення, однак оплату не проводили, у зв`язку з чим, утворився борг за період з 01.11.2013 року по 30.08.2025 року, який складає 100090,73 грн. Для укладання договору реструктуризації заборгованості відповідачі не зверталися, оплату заборгованості не здійснювали, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідачів на користь КП «ЖУК» Лозівської міської ради Харківської області заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 100090 гривні 73 копійки, також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно із ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2,3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання комунальних послуг.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 67 Житлового кодексу України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст.64, 68 Житлового кодексу УРСР, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно із частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі приватної форми власності, яка розташована адресою: АДРЕСА_1 і одночасно є абонентами Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджується особовим рахунком, тобто, є споживачами послуг з централізованого опалення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління багатоквартирним будинком та вивезення твердих побутових за вказаною адресою та абонентом Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області.

Сторонами не заперечується те, що оплата комунальних послуг відповідачами здійснювалась не в повному обсязі.

У відповідачів за послуги з централізованого теплопостачання виникла заборгованість за період з 01.11.2013 року по 30.08.2025 року, у розмірі 100090,73 грн.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, відповідачами до суду не надано.

Відповідно із вищезазначеним споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області – відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Комунальним підприємством «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області було надано комунальні послуги відповідачам, спростовуються наявними у справі доказами. Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою та є абонентами позивача. Посилання апелянта на Акт обстеження від 29.10.2012 року щодо демонтажу опалювальних приладів у спірній квартирі, є безпідставними.

Відповідно до звернення ОСОБА_1 від 01.08.2012 до Директора КП «Теплові мережі», ОСОБА_1 , посилаючись на зафіксовані Актами-обстеження показники температури в їх квартирі, та їх невідповідності до санітарних норм, зазначає про необхідність зробити перемонтаж внутрішньо-будинкової системи опалення в кінці опалювального періоду для поліпшення умов, замінивши батареї у власному помешканні. У зв`язку з чим, просив надіслати представників обслуговуючого підприємства аби вони виконали демонтаж існуючих опалювальних приладів. При цьому, у своїй заяві ОСОБА_1 посилався на відповідь КП «ЖУК», згідно з якою, причиною відхилення температурного режиму від санітарної норми є несанкційне втручання в роботу внутрішньо-будинкової системи опалення мешканців будинку, для вирішення якого їм необхідно зробити перемонтаж внутрішньо-будинкової системи опалення та замінити батареї у власному помешканні. (а.с.40).

Відповідно до Акту обстеження від 29.11.2012, в квартирі АДРЕСА_2 , на час обстеження, в житлових кімнатах та кухні демонтовані опалювальні прибори. (а.с 41)

Доказів про встановлення в спірній квартирі автономного опалення, виготовлення Проекту на автономне опалення, суду надані не були. А отже, як вбачається з наданих відповідачами документів, ними не було вчинено дій, направлених на відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від централізованого опалення у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим, відповідачі продовжували отримувати від КП «ЖУК» послуги з централізованого опалення, але всупереч вимогам чинного законодавства від виконання зобов`язань з оплати наданих комунальних послуг в повному обсязі, відповідачі ухиляються, що призвело до утворення заборгованості за послуги теплопостачання.

Доказів на підтвердження того, що відповідачі не отримували вищевказані послуги, також суду не надано.

Посилання відповідачів на наявність актів-претензій щодо неналежної якості наданих позивачем послуг, не стосуються періоду виникнення заборгованості, оскільки позивачем пред`явлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.11.2013 року по 30.08.2025 роки.

Доводи представника відповідача про те, що КП «ЖУК» є неналежним позивачем у даній справі та про відсутність права вимоги з відповідачів заборгованості за послуги, які надавались не ним, а зовсім іншим суб`єктом господарювання, суд вважає безпідставними, оскільки між КП «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області та КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області 08.01.2025 укладено договір про надання послуг №26 та згідно п.4.5.1. Договору КП «Житлова управляюча компанія» уповноважується на подання до місцевого суду загальної юрисдикції від власного імені заяв про видачу судових наказів/позовних заяв про стягнення заборгованості за оплату послуг з централізованого опалення та послуги з постачання теплової енергії. Крім цього між КП «Лозоваводосервіс» Лозівської міської ради Харківської області та КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області 13.01.2025 укладено договір про надання послуг №54 де згідно п.3.5.1. Договору КП «Житлова управляюча компанія» уповноважується на подання до місцевого суду загальної юрисдикції від власного імені заяв про видачу судових наказів/позовних заяв (за необхідності), у межах позовної давності, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за теплопостачання, надав розрахунок заборгованості, який відповідає критеріям належності, допустимості та стосується предмету доказування у даній справі.

Посилання відповідача на некоректність розрахунку заборгованості колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.

Розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтверджують наявну заборгованість.

Власного розрахунку заборгованості відповідачі не надали.

Доказів на підтвердження сплати наявної заборгованості в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Будь-яких доказів, що відповідач не отримував житлово-комунальні послуги матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, апеляційна скарга не містить.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Калафута Дарії Володимирівни – залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук