Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №177/2581/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2536/26 Справа № 177/2581/26 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Тішуніна О.А., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 липня 2026 року о 17 годині 50 хвилин на проїзній частині біля будинку № 2-А по вул. Щастя у с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області, порушуючи вимоги п. 2.9 а) ПДР України, керував транспортним засобом Opel Vivaro, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду № 720.

На зазначену постанову захисник адвокат Тішунін О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Vivaro, а на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано ані руху автомобіля, ані перебування ОСОБА_1 за кермом під час такого руху.

Звертає увагу, що відеозапис розпочинається вже після події, а безпосередній момент руху транспортного засобу та його зупинки працівником поліції не зафіксований.

Не погоджується з оцінкою судом висловлювань ОСОБА_1 щодо вживання пива «перед тим, як їхати» та того, що він «практично не їхав, проїхав лише 20 метрів», як беззаперечного підтвердження факту керування саме автомобілем Opel Vivaro за обставин, зазначених у протоколі.

Вказує, що за відсутності належних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 не може вважатися суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зауважує, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, а в подальшому погодився поїхати до закладу охорони здоров`я.

Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи та має підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено 18 липня 2026 року щодо події, яка мала місце 07 липня 2026 року, тобто з порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП, без наведення поважних причин такого порушення.

Крім того, звертає увагу, що на відеозаписі не зафіксовано вручення ОСОБА_1 другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилається також на порушення принципу презумпції невинуватості та недоведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Тішунін О.А. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

23 вересня 2026 року захисник адвокат Тішунін О.А. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням та перебуванням на амбулаторному лікуванні, в якому, зокрема, просив не розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Надалі захисник адвокат Тішунін О.А. подав клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 та його захисника, зазначив, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити, а раніше подану заяву про відкладення розгляду справи просив не розглядати.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Тішуніна О.А. про день, час і місце судового засідання, а також подане захисником клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності та прохання не розглядати раніше подану заяву про відкладення, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Тішуніна О.А. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, безпосередньо дослідивши наявні у справі відеозаписи та оцінивши докази у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП належними та допустимими доказами мають бути встановлені як факт керування особою транспортним засобом, так і факт перебування її під час такого керування у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому встановлення стану алкогольного сп`яніння та документування результатів огляду повинні здійснюватися з дотриманням установленого законом порядку.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

На момент події 07 липня 2026 року Інструкція № 1452/735 діяла в редакції від 04 липня 2025 року.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів.

З а приписами ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи на проведення огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіряючи довід захисника про готовність ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та безпосередньо дослідивши відеозапис, що міститься у файлі «export-kobd8», апеляційний суд встановив, що працівник поліції спочатку запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній первинно відмовився.

Водночас на повторну пропозицію пройти огляд ОСОБА_1 висловив згоду, відповівши: «будем, согласен, ладно», після чого наполягав на проведенні огляду на місці із застосуванням спеціального технічного засобу.

У відповідь працівник поліції повідомив про необхідність проходження огляду «тільки на ПНД». При цьому на той момент працездатність наявного приладу Drager ще не була перевірена, а факт його перегріву встановлено лише пізніше під час спроби провести огляд на місці.

Після встановлення несправності приладу ОСОБА_1 від огляду не відмовився, а повторно підтвердив згоду пройти його за допомогою Drager та просив надати справний прилад. У подальшому він також погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Отже, первинна відмова ОСОБА_1 не може оцінюватися відокремлено від його подальшого волевиявлення. Після повторної пропозиції він прямо погодився пройти огляд, а сам працівник поліції продовжив процедуру та здійснив спробу використати спеціальний технічний засіб.

Істотним є те, що необхідність проходження огляду виключно у закладі охорони здоров`я була висловлена працівником поліції ще до встановлення несправності Drager. Відтак установлений пізніше перегрів приладу не міг бути фактичною причиною вже висловленої вимоги про проходження огляду «тільки на ПНД».

При цьому технічна несправність спеціального технічного засобу сама по собі не характеризує волевиявлення водія та не може ототожнюватися з його незгодою на проведення огляду. Результату огляду на місці отримано не було, а тому відсутня й незгода ОСОБА_1 з таким результатом.

Суд першої інстанції, пов`язавши направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з несправністю приладу, не врахував, що вимога про проходження огляду «тільки на ПНД» передувала встановленню цієї несправності, а після повторної пропозиції ОСОБА_1 погодився пройти огляд та надалі підтверджував готовність до його проходження.

Подальша згода ОСОБА_1 пройти огляд безпосередньо у закладі охорони здоров`я не усуває необхідності дотримання встановленого законом порядку проведення такого огляду та сама по собі не усуває порушення, яке передувало його проведенню.

Частиною 5 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що передбачений ст. 266 КУпАП порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння дотриманий не був, а тому проведений огляд відповідно до ч. 5 цієї статті є недійсним.

Разом із тим апеляційний суд враховує й обставини, що стосуються проведення та документального оформлення медичного огляду ОСОБА_1 і висновку щодо його результатів, який суд першої інстанції поклав в основу висновку про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Безпосередньо дослідивши зазначений медичний документ, апеляційний суд встановив, що позначення № 720 у ньому стосується акта медичного огляду, на підставі даних якого складено висновок, тоді як окремого номера самого висновку у документі не зазначено.

Відповідно до п. 14 розділу III Інструкції № 1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Згідно з п. 15 розділу III цієї Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі акта медичного огляду.

Пунктом 19 розділу III Інструкції передбачено, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається безпосередньо після огляду особи.

У зазначеному висновку датою його заповнення вказано 07 липня 2026 року, а датою та часом проведення огляду ОСОБА_1 - 07 липня 2026 року о 18 годині 45 хвилин.

Водночас у цьому ж висновку зазначено, що його складено на підставі даних, які містяться в акті медичного огляду № 720, складеному о 12 годині 40 хвилин 09 липня 2026 року.

Отже, дата проведення медичного огляду та дата заповнення висновку між собою узгоджуються, однак не узгоджуються із зазначеною у цьому ж висновку датою складання акта медичного огляду № 720, на підставі даних якого цей висновок складено.

Якщо виходити з буквального змісту документа, висновок, заповнений 07 липня 2026 року за результатами огляду, проведеного цього ж дня, складено на підставі даних акта медичного огляду № 720, який зазначений як складений лише 09 липня 2026 року, тобто пізніше самого висновку.

Така хронологічна неузгодженість не дає можливості на підставі наявних у справі матеріалів встановити фактичну послідовність документального оформлення результатів медичного огляду.

Матеріали справи не містять відомостей, які б пояснювали причину зазначеної невідповідності або давали можливість усунути її на підставі наявних доказів. Припущення про можливу технічну помилку в даті не може підміняти встановлення фактичних обставин належними доказами.

При цьому сама по собі відсутність у матеріалах справи акта медичного огляду № 720 не свідчить про порушення Інструкції, оскільки відповідно до п. 18 розділу III Інструкції акт медичного огляду складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Однак матеріали справи не містять копії такого акта чи інших документів, які б дозволяли перевірити фактичну хронологію оформлення медичного огляду та усунути встановлену суперечність у висновку.

Крім того, відповідно до п. 8 розділу III Інструкції № 1452/735 у редакції, чинній на момент події, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів, а в разі позитивного результату тесту передбачено проведення підтверджуючого дослідження.

Згідно з п. 9 розділу III цієї Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами, один з яких використовується для первинного, а другий - для підтверджуючого дослідження. Для визначення концентрації алкоголю до другого набору відбираються сеча та кров.

Безпосереднім дослідженням відеозапису, здійсненого у закладі охорони здоров`я, апеляційним судом встановлено, що під час медичного огляду ОСОБА_1 здійснив видих у спеціальний технічний засіб, після чого медичним працівником усно повідомлено результат «0,97».

Водночас показання спеціального технічного засобу на відеозаписі не відображені, а матеріали справи не містять роздруківки результату з приладу чи іншого документа, який би давав можливість безпосередньо перевірити зафіксоване приладом значення, час проведення такого дослідження та інші відомості щодо його проведення.

Із відеозапису вбачається, що після проведення дослідження ОСОБА_1 демонструється спеціальний технічний засіб, однак його екран у поле зору відеокамери не потрапляє. При цьому однозначної реакції ОСОБА_1 , яка б свідчила про його згоду чи незгоду з оголошеним результатом, на відеозаписі не зафіксовано.

Після оголошення зазначеного результату медичний працівник повідомляє ОСОБА_1 про необхідність здати сечу. Після цього ОСОБА_1 виходить із кімнати, а через певний час повертається. Його дії поза межами приміщення, в якому здійснюється відеофіксація, на відеозаписі не відображені, у зв`язку з чим встановити, куди саме він виходив, які дії вчиняв та чи було на цьому етапі фактично відібрано біологічний зразок, з відеозапису неможливо.

Після повернення ОСОБА_1 медичний працівник повідомляє про необхідність зачекати близько 15 хвилин, після чого повторно здійснити видих у спеціальний технічний засіб та знову здати сечу. Надалі ОСОБА_1 разом із працівником поліції виходять із кімнати, після чого подальший перебіг медичного огляду на наявному відеозаписі не зафіксований.

Отже, відеозапис відображає лише окремі етапи медичного огляду, однак не дає можливості встановити, чи була завершена визначена медичним працівником послідовність досліджень, чи проводилося повторне дослідження за допомогою спеціального технічного засобу, яким був його результат, а також чи здійснювалися відбір та дослідження відповідних біологічних зразків.

За таких обставин з наявних у справі доказів неможливо встановити не лише фактичне завершення повідомленої медичним працівником процедури, а й те, які саме результати окремих її етапів стали підставою для встановлення остаточного діагнозу та складання висновку щодо результатів медичного огляду.

Таким чином, у матеріалах справи наявний кінцевий висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, однак наявні докази не дають можливості простежити та перевірити всю послідовність проведеного медичного огляду, результати окремих його етапів та документальне оформлення досліджень, що передували формуванню такого висновку.

Наявність самого кінцевого висновку не може замінити належного підтвердження дотримання встановленої процедури його отримання та результатів тих етапів дослідження, на яких цей висновок ґрунтується.

Усне повідомлення медичним працівником результату «0,97» зазначених недоліків не усуває, оскільки показання приладу на відеозаписі не відображені, документального підтвердження цього результату матеріали справи не містять, а подальший перебіг та завершення медичного огляду з наявного відеозапису простежити неможливо.

Наведені обставини самі по собі не розцінюються апеляційним судом як безумовна підстава для висновку про недійсність медичного огляду. Водночас у сукупності з установленою хронологічною неузгодженістю висновку щодо результатів медичного огляду вони не дають можливості переконатися у дотриманні встановленого Інструкцією порядку проведення, завершення та документального оформлення медичного огляду ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 16 розділу III Інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у висновку.

Разом із тим у висновку щодо результатів медичного огляду відсутній підпис ОСОБА_1 у графі, передбаченій для засвідчення ознайомлення обстежуваної особи з результатами огляду, та відсутня інша відмітка, яка б дозволяла встановити факт такого ознайомлення.

Ця обставина сама по собі не свідчить про недійсність висновку, однак додатково враховується апеляційним судом у сукупності з іншими встановленими обставинами його оформлення.

Пунктом 21 розділу III Інструкції № 1452/735 встановлено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Таким чином, основною та самостійною підставою для неврахування результату медичного огляду як доказу стану алкогольного сп`яніння є встановлене апеляційним судом порушення передбаченого ст. 266 КУпАП порядку його проведення.

Водночас хронологічна неузгодженість відомостей висновку щодо результатів медичного огляду, відсутність у матеріалах справи документального підтвердження оголошеного під час огляду результату «0,97», неповнота відеофіксації подальшого перебігу медичного огляду та відсутність даних, які дозволяли б перевірити завершення визначеної медичним працівником послідовності досліджень і дотримання вимог Інструкції щодо дослідження біологічних зразків, а також відсутність у висновку відмітки, яка б підтверджувала ознайомлення ОСОБА_1 з результатами огляду, є додатковими обставинами, що підлягають врахуванню при оцінці цього доказу.

За таких обставин висновок щодо результатів медичного огляду, складений на підставі даних акта медичного огляду № 720, не може бути використаний як допустимий доказ перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Не може бути достатнім доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння і саме по собі його повідомлення про попереднє вживання алкогольного напою, оскільки факт вживання алкоголю та факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом не є тотожними обставинами.

При цьому і суд першої інстанції виходив із того, що повідомлення ОСОБА_1 про вживання алкоголю саме по собі не є достатнім доказом стану сп`яніння та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення та самостійно усувати недоліки доказування, допущені під час документування адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 лютого 2025 року у справі «Гайдашевський проти України», оцінюючи об`єктивну безсторонність суду у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, врахував, зокрема, самостійне одержання апеляційним судом доказів, які погіршували становище заявника.

Тому відсутність у матеріалах цієї справи доказів, здатних усунути встановлені суперечності або підтвердити дотримання процедури медичного огляду, не може компенсуватися припущеннями чи самостійним відшукуванням судом доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .

У процесі доказування вини належить керуватися стандартом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований, зокрема, у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».

Такий стандарт вимагає, щоб висновок про винуватість ґрунтувався на достатній сукупності переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів, а наявні сумніви щодо доведеності обов`язкових ознак правопорушення тлумачилися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, без використання висновку щодо результатів медичного огляду, складеного на підставі даних акта медичного огляду № 720, матеріали справи не містять сукупності належних та допустимих доказів, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння саме під час керування транспортним засобом.

За наведених обставин матеріалами справи не доведено належними та допустимими доказами обов`язкову ознаку інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Встановлене апеляційним судом порушення передбаченого ст. 266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння є основною та достатньою підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, тоді як установлені неузгодженості та недоліки проведення й документального оформлення медичного огляду додатково підтверджують відсутність належної та допустимої доказової основи для висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та окремої оцінки не потребують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Тішуніна О.А., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА