Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №204/9854/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4811/26 Справа № 204/9854/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/9854/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Пелих Яни Миколаївни на додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Самсонової В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Красногрвадійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, в якій просила зняти (скасувати) арешт (реєстраційний номер обтяження 9375601) з нерухомого майна, а саме квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 16423201) розташованої за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №16519446 від 23 грудня 2009 року винесеної Красногвардійським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна внесений 23 грудня 2009 року за номером 9375601, реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішенням Красногрвадійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту- задоволено повністю. Знято (скасовано) арешт (реєстраційний номер обтяження 9375601) з нерухомого майна, а саме квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 16423201) розташованої за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 16519446 від 23 грудня 2009 року винесеної Красногвардійським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна внесений 23 грудня 2009 року за номером 9375601, реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

04 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Додатковим рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Пелих Я.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що при ухваленні рішення порушені норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, і ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано співмірність заявленого розміру витрат на правову допомогу та підтвердження судових витрат. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, неспівмірним із обсягом наданої правової допомоги.

Зазначає, що на адресу відповідача не надходила заява представника позивача із доказами надання правничої допомоги (договір, акт виконаних робіт, квитанція про оплату та інші документи). Таким чином відповідач, як сторона цивільного процесу був позбавлений можливості висловити свою правову позицію по заявленій сумі витрат на правничу допомогу, надати оцінку наданим доказам, тобто порушено принцип змагальності сторін в даному випадку.

Звертає увагу, що рішення суду по суті спору судом першої інстанції ухвалено 19 березня 2025 року, додаткове рішення судом першої інстанції ухвалено 15 січня 2026 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подано з пропуском процесуального строку.

Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що представником позивача взагалі було подано заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з чим просила додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпро від 15 січня 2026 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що сплата винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги, передбачено безпосередньо у договорі про надання правничої допомоги №41/24 від 16 вересня 2024 року, що укладений між Адвокатським об`єднанням «ЕКВІТА» та ОСОБА_1 .

Відповідно до додатку до договору про надання професійної допомоги від 16 вересня 2024 року №1, визначено, що сторони домовились, що вартість наданої професійної допомоги за договором визначається у розмірі 15000 грн., в разі досягнення мети представництва, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що визначений позивачем розмір витрат є завищеним, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважав, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 15000 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно зі ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві сторона позивача зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на витрати на правничу допомогу складають 20000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви було додано: договір про надання правничої допомоги №41/24 від 16 вересня 2024 року, що укладений між Адвокатським об`єднанням «ЕКВІТА» та ОСОБА_1 ; додаток №1 до договору про надання професійної допомоги від 16 вересня 2024 року, в якому визначено, що сторони домовились, що вартість наданої професійної допомоги за договором визначається у розмірі 15000 грн., в разі досягнення мети представництва, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.; докази сплати позивачем витрат на правничу допомогу.

19 березня 2025 року Красногрвадійським районним судом м.Дніпропетровська ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.

При цьому, судом першої інстанції не було вирішено питання судових витрат на правову допомогу, про які сторона позивача заявила разом з позовною заявою, вказала їх орієнтовний розмір та надала відповідні докази понесення таких витрат у заявленому розмірі.

04 вересня 2025 року представник позивача - адвокат Бочкарь Р.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним, неспівмірним із обсягом наданої правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи предмет спору, обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та вважає, що наявні підстави для зміни розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, зменшивши їх з 15000 грн. до 10000 грн.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Пелих Яни Миколаївни — задовольнити частково.

Додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року у цивільній справі №204/9854/24 — змінити, виклавши перший абзац резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Судді: