Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №629/1657/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1657/26

Номер провадження 2/629/2305/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Уваренко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованості у сумі 30051,72 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн та судові витрати в розмірі 2662,40 грн Зазначає, що 21.08.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір №CCNG-630719079. Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 200000.00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 21.08.2020 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,99 %. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, однак відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором. Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». 17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079. 18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №CCNG-630719079. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №CCNG-630719079 від 21.08.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30051,72 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 23052,35 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 2096,29 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами – 3060,73 грн, інфляційні збитки – 1465,31 грн, нараховані 3% річних – 377,04 грн. На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Відповідач та його представник – адвокат Смірнова Н.А. у судове засідання не з`явилися, у наданому відзиві на позовну заяву представник просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності відповідача; в задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Зазначає, що відповідач категорично не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки він здійснений без урахування вимог чинного законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тому вважає, що на підставі п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати відсотків та інших штрафних санкцій за кредитним договором. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували безперервний перехід права вимоги за кредитним договором №CCNG-630719079 від первісного кредитора АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Коллект Центр». Так, матеріали справи містять документи щодо відступлення права вимоги між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», а також окремі документи, пов`язані з договором факторингу №18-05/21 від 18.05.2021. Разом з тим, позивачем не надано договору факторингу №1 від 17.05.2021, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», а також реєстру (витягу з реєстру) боржників чи іншого документа, який би підтверджував передачу права вимоги саме за кредитним договором № CCNG-630719079 від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Флексіс». За відсутності зазначених документів неможливо перевірити безперервність переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до наступних кредиторів, а відтак і належним чином встановити набуття позивачем права вимоги саме за кредитним договором відповідача. Також, зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували фактичне надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі та правильність визначення розміру заборгованості. Долучені до позовної заяви документи не містять первинних документів банку, які б підтверджували здійснення кредитної операції, зокрема меморіального ордера або іншого розрахункового документа, що підтверджує перерахування кредитних коштів відповідачу. Крім того, позивачем не надано детального документального підтвердження руху коштів за кредитним рахунком, яке б давало можливість перевірити правильність визначення залишку основної суми боргу, нарахування процентів, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 10.01.2023, підписаний генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» не може вважатися достатнім доказом на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки складений позивачем в односторонньому порядку та не підтверджений належними первинними документами. Також, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , які б підтверджували факт зарахування кредитних коштів на користь останнього за вказаним кредитним договором. Крім того, розрахунок заборгованості станом на 10.01.2023, долучений позивачем до позовної заяви, містить нарахування процентів за період з 18 березня 2021 року по 08 серпня 2021 року, трьох відсотків річних за період з 19 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року та інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по лютий 2022 року. Водночас відповідно до умов кредитного договору № CCNG-630719079 строк кредитування встановлено з 21 серпня 2017 року по 21 серпня 2020 року. Відтак, вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 21.08.2020 року по лютий 2022 року не охоплюються умовами Договору. А тому вказаний розрахунок не є належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № CCNG-630719079 від 21 серпня 2017 року. Поряд з цим, відсутні правові підстави стягнення заборгованості за відсотками, передбаченими умовами вказаного договору, після 21.08.2020 закінчення строку дії договору № СCNG-630719079 від 21 серпня 2017 року. Також, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить односторонню інформацію позивача про наявність заборгованості. Такий розрахунок підписаний тільки директором ТОВ «Вердикт Капітал» Будь-якого розрахунку заборгованості від первісного або останнього кредитора щодо заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять. Щодо вимоги про стягнення суми на правничу допомогу зазначає, що заявлена сума є не підтвердженою, завищеною та необґрунтованою, оскільки вартість послуг адвоката у розмірі 13000,00 грн не відповідає дійсному та фактичному обсягу роботи адвоката, характеру його роботи та зусиль, які були витрачені на написання позову, складності справи. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів, які свідчать про фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх конкретного розміру. Разом з тим, матеріали справи не містять жодного належного доказу фактичної оплати зазначених послуг. Зокрема, позивачем не надано рахунку на оплату, платіжного доручення, банківської виписки, квитанції або іншого платіжного документа, який би підтверджував виконання клієнтом обов`язку щодо оплати правничої допомоги відповідно до умов пункту 4.2 Договору. Крім того, з наданих документів неможливо встановити, що правнича допомога надавалася саме у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. У документах відсутня конкретизація боржника, номера кредитного договору, предмета спору та інших відомостей, які б дозоляли однозначно ідентифікувати, що заявлені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом саме цієї справи. За таких обставин вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною та не підлягає задоволенню. Щодо поважності пропуску строку на подання відзиву зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу і не мав змоги раніше звернутися за правничою допомогою, тому тривалий час перебував в пошуку адвоката. Самостійно ОСОБА_1 не мав змоги захиститися та належним чином підготувати свої заперечення проти позову, з огляду на відсутність необхідних знань та відсутності технічних засобів. З огляду на те, що тільки в зазначений час ОСОБА_1 зміг реалізувати своє право на правничу допомогу аби захисти свої права та інтереси, враховуючи складність справи та основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожному учаснику процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, ураховуючи значення розгляду справи для нього, як пересічного і незахищеного громадянина, вважає за необхідне звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву на позов. Вважає, що ці обставини є суттєвими і мають важливе значення при вирішенні судом питання про поновлення строку для подання відзиву, долучення його до матеріалів справи та врахування при постановленні рішення.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у наданому відзиві на позовну заяву просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що в якості додатків до позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 21.08.2017 по 12.10.2023. Аналіз руху коштів у виписці свідчить про те, що відповідач фактично прийняв умови кредитування та активно користувався грошовими коштами. Систематичне здійснення розрахункових операцій та користування кредитним лімітом повністю спростовують будь-які твердження про неотримання кредитних коштів відповідачем. Таким чином, надана банком виписка повністю відображає динаміку рахунку та підтверджує реальність правовідносин, факт отримання кредиту та його активне використання відповідачем. Як вбачається з матеріалів справи та детальної виписки по рахунку, Відповідач після закінчення початкового терміну кредитування не припинив правовідносини з Банком, а навпаки - продовжував активно користуватися наданою кредитною лінією та здійснювати рух коштів по рахунку. За таких обставин, відповідно до визначених у Паспорті споживчого кредиту умов, строк кредитування щоразу правомірно продовжувався на наступні 12 місяців, а позивні вимоги Банку в межах цього строку є повністю обґрунтованими. Оскільки первісний кредитор виконав всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, то згідно розрахунку АТ «Сенс Банк» станом на 21.04.2021 виникла заборгованість у сумі 26113,08 грн. 17.05.2021 було укладено договір факторингу №2 відповідно до якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Угодою № CCNG-630719079 від 21.08.2017 у сумі 26113,08 грн. 18.05.2021 було укладено договір факторингу №18-05/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Угодою № CCNG-630719079 від 21.08.2017 року у сумі 26113,08 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Вердикт Капітал», за Угодою № CCNG-630719079 від 21.08.2017 року за період з 18.05.2021 року (дати відступлення права вимоги) по 08.08.2021 року (до закінчення строку дії договору) нараховано відсотки у сумі 2096,29 грн., а в період з 09.08.2021 року по 23.02.2022 року (введення в дію воєнного стану) нараховано3% відсотки річних в сумі 377,04 грн. та інфляційні збитки в сумі 1465,31 грн. Отже, ТОВ «Вердикт Капітал», як новий кредитор, правомірно нарахував 3% річних та інфляційні збитки на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Якщо додати суму заборгованості в розмірі 26113,08 грн. та нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» відсотки в сумі 2096,29 грн., 3% річних в сумі 377,04 грн. та інфляційні збитки в сумі 1465,31 грн., то сума заборгованості за Угодою CCNG630719079 від 21.08.2017 року становить 30051,72 грн. 10.01.2023 року було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Угодою CCNG-630719079 від 21.08.2017. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за Угодою CCNG-630719079 від 21.08.2017 року. Позивачем, який набув право вимоги за договором про відступлення прав вимоги, жодних нарахувань за Угодою CCNG-630719079 від 21.08.2017 року не проводилося. Зважаючи на вищезазначене, просимо суд звернути увагу на те, що на противагу наданим нами доказам, які підтверджують зазначені нами обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування розміру заборгованості. Щодо наявності у відповідача пільги, передбаченої частиною 15 статті 14 Закону України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що відповідачем не було надано повного переліку документів, а саме: посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця) та витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду, які згідно норм діючого законодавства підтверджують право відповідача на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, відповідачем не надано доказів того, що він у належний спосіб (письмово з наданням копій документів, які підтверджують право на пільгу) повідомляв первісних кредиторів або позивача про свій статус. Неповідомлення кредитора про право на пільгу позбавляє кредитора можливості вчасно припинити нарахування, а отже, нарахування здійснювалося правомірно на основі умов підписаного відповідачем договору. Щодо правомірності набуття позивачем ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача за кредитним договором вказує, що дані договори з додатками до них не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договорів щодо виконання їх умов. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача, що підтверджується належними доказами. Всі документи щодо вимог за договором про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 були надані правонаступнику та відображені в матеріалах позовної заяви. Щодо суми витрат на оплату правової допомоги позивача зазначає, що заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. У свою чергу, позивачем до матеріалів позовної заяви було належним чином долучено документи, які підтверджують обсяг, характер наданих юридичних послуг, а також їхню вартість.

Представник відповідача – адвокат Смірнова Н.А. надала до суду заперечення, в яких зазначає, що твердження позивача про те, що виписка по рахунку повністю підтверджує реальність кредитних правовідносин, с помилковим. виписка є лише документом бухгалтерського обліку руху коштів за рахунком і сама по собі не підтверджує: факту встановлення Відповідачу кредитного ліміту у конкретному розмірі; дату та розмір фактичного використання кредитних коштів; порядку формування заборгованості; правильність нарахування процентів, комісій та інших платежів; розміру непогашеної заборгованості на момент звернення до суду. Посилання позивача на те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту та був ознайомлений з умовами кредитування, саме по собі не підтверджує ані факту отримання кредитних коштів у заявленому розмірі, ані правильності визначення розміру заборгованості. Паспорт споживчого кредиту має інформаційний характер і містить відомості про орієнтовні умови кредитування, але не є документом, який підтверджує фактичне надання кредитних коштів, їх використання чи розмір заборгованості. Вказує, що не заслуговують на увагу й твердження позивача про те, що строк кредитування автоматично продовжувався кожні дванадцять місяців лише з тієї підстави, що відповідач здійснював операції за картковим рахунком. Такі висновки є припущеннями позивача та не підтверджені жодними належними доказами. позивач не надав суду доказів пролонгації кредитної лінії відповідно до умов договору, не зазначив підстав, порядку та дати такого продовження, а також не надав документів, які б підтверджували прийняття банком рішення про пролонгацію кредитного ліміту на кожний наступний строк. Надана виписка лише відображає рух коштів по рахунку та не містить відомостей про те, які саме операції здійснювалися за рахунок кредитних коштів, а які - за рахунок власних коштів відповідача. Крім того, виписка не містить відомостей про порядок формування заборгованості, правильність нарахування процентів, комісій та інших платежів, а тому сама по собі не є достатнім доказом наявності заборгованості у заявленому розмірі. Необґрунтованими є і посилання Позивача на розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Вердикт Капітал». Зазначений розрахунок є одностороннім документом, складеним Позивачем (його правопопередником), та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, які б дозволяли перевірити правильність нарахування процентів, 3% річних, інфляційних втрат та інших складових заборгованості. Посилання позивача на необхідність подання військового квитка, посвідчення офіцера або витягу з наказу по особовому складу про призначення на посаду є необґрунтованими. Позивач не зазначає жодної норми закону, яка б визначала саме ці документи як обов`язкові або єдині належні докази для підтвердження права на застосування пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Надані Позивачем договори факторингу, договори про відступлення права вимоги, акти приймання-передачі реєстрів боржників, витяги з реєстрів та платіжні доручення можуть підтверджувати лише факт укладення відповідних правочинів між юридичними особами. Водночас зазначені документи не підтверджують наявності у відповідача заборгованості саме в заявленому розмірі, не доводять правильності її розрахунку та не спростовують доводів відповідача щодо недоведеності позовних вимог. Посилання позивача на платіжні доручення як на доказ правомірності переходу права вимоги також є необґрунтованим, оскільки такі документи лише підтверджують виконання фінансових зобов`язань між сторонами договорів факторингу, але не є доказами існування чи розміру заборгованості відповідача. Надані Позивачем договір про надання правничої допомоги, заявка, прайс-лист, акт наданих послуг та інші документи підтверджують лише наявність договірних відносин між позивачем та адвокатським об`єднанням, однак вказані документи не є безумовним підтвердженням того, що всі заявлені до відшкодування витрати є необхідними, фактично понесеними та співмірними зі складністю справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2017 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладений договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк».

Оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 21.08.2017 по суті є кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно з Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 просив банк відкрити йому поточний рахунок у валюті гривня, з лімітом відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн з доступною сумою для відповідача на момент укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з встановленого Договором та вказаного в цій Оферті на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 15000 грн. Процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонує встановити у розмірі 39,99% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковим мінімальним платежем пропонує встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінію, але не менше 50 грн.

Згідно з пунктом 5 Анкети-заяви відповідач підтвердив, що зі змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» та укладення Договору між ним та ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, а також підтвердив, що отримав примірник Договору та додатків до нього.

Також, 21.08.2017 відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування, а саме: сума кредиту – 15000,00 грн строком на 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору. Процентна ставка 39,99%, тип - фіксована. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення: щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального планету 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується Випискою по рахунку з кредитної картки World Debit Mastercard за період з 21.08.2017 по 12.10.2023, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами для особистих потреб, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом.

Відповідно до протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування банку на АТ «Сенс Банк».

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 630719079 від 21.08.2017 загальний розмір заборгованості станом на 17.05.2021 становить 26113,08 грн.

17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079.

18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 загальна заборгованість відповідача становить 30051,72 грн, з яких: 23052,35 грн – заборгованість по основній сумі кредиту, 2096,29 грн – нараховані відсотки за кредитним договором, 3060,73 грн – заборгованість з пені, 1465,31 грн - інфляційні збитки, 377,04 грн - 3% річних за період з 09.08.2021 по 23.02.2022.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630719079.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №CCNG-630719079.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» встановлено, що загальна сума заборгованості за договором № 630719079 від 21.08.2017 станом на 13.02.2026 становить 30051,72 грн, з яких: 23052,35 грн – заборгованість по основній сумі кредиту, 2096,29 грн – нараховані відсотки за кредитним договором, 3060,73 грн – заборгованість з пені, 1465,31 грн - інфляційні збитки, 377,04 грн - 3% річних за період з 09.08.2021 по 23.02.2022.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Коллект Центр» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-630719079 від 21.08.2017.

Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Посилання представника відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують виконання первісними кредиторами умов кредитних договорів щодо перерахунку коштів на банківський рахунок саме ОСОБА_1 судом не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що 21.08.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № CCNG-630719079.

Згідно паспорту споживчого кредиту встановлено, що сума / ліміт кредиту становить 15000,00 грн, максимальна сума кредиту – 200000,00 грн строком на 12 місяців, проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,99 %.

Факт виконання АТ «Альфа-Банк» свого обов`язку в частині надання відповідачу кредитних коштів та часткове погашення кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 21.08.2017 по 12.10.2023, наданою АТ «Сенс банк».

Крім того, з Анкети-заяви вбачається, що відповідачем вказано номер рахунку, на який буде здійснено переказ грошових коштів № НОМЕР_2 , що також вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 21.08.2017 по 12.10.2023, наданою АТ «Сенс банк», згідно якої відповідачу 21.08.2017 було встановлено кредитний ліміт на суму 15000,00 грн, а потім неодноразово кредитний ліміт було збільшено. Також, вбачається, що відповідачем було неодноразово поповнено картковий рахунок № НОМЕР_2 .

За таких обставин, відсутні підстави для сумніву, що відповідачу ОСОБА_1 не перераховані, визначені умовами договору, кредитні кошти, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано стороною відповідача.

Більш того, внесення відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за договором, що, в свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження всіх умов договору.

Поряд з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами у їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини надання послуг.

Разом з тим, розрахунок заборгованості відповідача за договором № CCNG-630719079 від 21.08.2017, складений ТОВ «Вердикт Капітал», не відповідає умовам договору в частині нарахування процентів поза межами строку, визначеного договором.

Також, з наданого ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку за кредитним договором № CCNG-630719079 від 21.08.2017 суд вбачає, що відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2096,29 грн нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» з 18.05.2021 по 08.08.2021, тобто поза межами строку кредитування, тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Таким чином, за вказаним кредитним договором вимога про стягнення заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню в сумі 23052,35 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договром за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 23052,35 грн, заборгованості за нарахованими процентами – 2096,29 грн., законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3060,73 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України (в редакції на час нарахування неустойки) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України, в редакції на час нарахування неустойки).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що підписані відповідачем оферта на укладання угоди про надання кредиту №500824257 та акцепт пропозиції від 20.11.2019 не містять умов про нарахування пені.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення неустойки у вигляді пені відсутні.

Крім того, оскільки розмір основного зобов`язання відповідачем не був погашений, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Нарахування 3% річних та інфляційних збитків проведено з 09.08.2021 та до 23.02.2022 (до початку введення в Україні воєнного стану), що є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Водночас відповідач належним чином не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надав власного розрахунку з деталізацією кожного платежу (дата, сума, призначення) на спростування доводів і розрахунку позивача або доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, щодо тверджень представника відповідача про те, що ОСОБА_1 з 29.03.2022 по теперішній час є військовослужбовцем, а тому звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Водночас суд звертає увагу на те, що положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яке посилається представник відповідача, як на підставу звільнення його від сплати відсотків за кредитним договором, не може бути застосовано до нього, оскільки з розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування відсотків було здійснено станом на 17.05.2021, тобто до 24.02.2022, тобто до дати, з якої було оголошено воєнний стан.

Згідно з довідкою форми 5 від 29.07.2026 № 1571/22941, яка є встановленим документом на підтвердження наявного статуса військовослужбовця, вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 29.03.2022 по теперішній час.

Отже, дія норми ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджується на відповідача, оскільки на момент укладання договору та нарахування процентів за договором, відповідного статусу військовослужбовця відповідач не мав.

Водночас з розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування відсотків було здійснено до 24.02.2022, тобто до дати, з якої було оголошено воєнний стан та до 29.03.2022, тобто до дати, з якої відповідач ОСОБА_1 набув відповідний статус військовослужбовця, призваного за мобілізацією.

Нарахування 3% річних та інфляційних збитків проведено за період з 18.05.2021 до 23.02.2022, що також виключає нарахування за період військової служби відповідача.

За таких обставин, позивачем не допущено жодних порушень спеціальних прав та пільг, передбачених чинним законодавством для військовослужбовців, а заперечення відповідача в цій частині, на переконання суду, є безпідставною спробою уникнути виконання договірних зобов`язань, що виникли значно раніше.

Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 24894,70 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні докази.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 24894 грн 70 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2205 грн 52 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: м. Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Олексій ПОПОВ