Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №629/5275/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5275/26

Номер провадження 2/629/2138/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Уваренко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено Договір №3232307071-183664, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн. Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 21.01.2022, дата повернення кредиту 10.02.2022 (включно), термін користування кредитом 20 діб, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 0.50 % за кожен день користування Кредитом. 15.01.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір № 2856380, відповідно до умов якого сума кредиту становить 20000,00 грн., проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 07.03.2023 було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3232307071-183664. 10.03.2026 було укладено договір № 10-03/26 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3232307071-183664. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3232307071-183664. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2856380. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2856380. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44271,00 грн., з яких: 23500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 18771.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн. - заборгованість за комісіями. Зазначену заборгованість представник позивача просить стягнути з відповідача, поклавши також на останнього судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у наданій відповіді на відзив просила судовий розгляд провести за її відсутності, позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором № 3232307071-183664 відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. У розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Звертає увагу суду, що відповідач засвідчив особистим електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, що беззаперечно підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма умовами та Правилами отримання та користування кредитними коштами. Відповідно до відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору та його часткове виконання. Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткові погашення за договором, як плату за пролонгацію дії договору, кредитування, оскільки продовжував користуватися кредитними коштами. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. Також, звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем, відповідно до погоджених умов договору. Крім того, ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також за кредитним договором № 3232307071-183664 сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З даних умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо нарахування комісії за надання кредиту, то Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, від представника надійшов відзив на позовну заяву, в якому адвокат Гарманчук О.Р. просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначила, що згідно розрахунків заборгованості позивача за договорами №2856380 від 15.01.2022 та № 3232307071-183664 від 21.01.2022 нарахування відсотків відбувалося після спливу строків кредитування, тобто після 14.02.2022 та 10.02.2022 відповідно. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитних договорів про продовження строку кредитування після 14.02.2022 та 10.02.2022 відповідно матеріали справи не містять. Тобто, право ТОВ «Факторинг Партнерс» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договорів. При цьому позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Вважає, що до стягнення підлягають проценти за кредитним договором №2856380 від 15.01.2022 нараховані з 15.01.2022 по 14.02.2022 у сумі 7500,00 грн. та за кредитними договором № 3232307071-183664 від 21.01.2022 з 21.01.2022 по 10.02.2022 у сумі 360,00 грн. Крім того, вказує, що положення кредитного договору № 2856380 від 15.01.2022 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також зауважує, що витрати на правову допомогу є завищеними, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також, до суду не було надано квитанцію про оплату наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено Договір №3232307071-183664, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 21.01.2022, дата повернення кредиту 10.02.2022 (включно), термін користування кредитом 20 діб, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 0.50 % за кожен день користування Кредитом.

07.03.2023 було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3232307071-183664.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3232307071-183664 від 21.01.2022 в сумі 3860,00 грн., з яких: 3500,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 360,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

10.03.2026 було укладено договір № 10-03/26 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3232307071-183664.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3232307071-183664 від 21.01.2022 в сумі 5771,00 грн., з яких: 3500,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2271,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

15.01.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір № 2856380, відповідно до умов якого сума кредиту становить 20000,00 грн., проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2856380.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2856380 від 15.01.2022 в сумі 38500,00 грн., з яких: 20000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 16500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2000,00 грн. – сума заборгованості за комісіями.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаними кредитними договорами становить 44271,00 грн., з яких: 23500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 18771.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаних договорів в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказані договори, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за договорами №3232307071-183664 від 21.01.2022 та №2856380 від 15.01.2022.

Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту суд вважає, що позовні вимоги за договорами №3232307071-183664 від 21.01.2022 та №2856380 від 15.01.2022 в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в сумі 23500,00 грн. законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором №3232307071-183664 від 21.01.2022 у розмірі 2271,00 грн, суд зазначає на таке.

З доданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» вбачається, що за період з 21.01.2022 по 23.03.2023 нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 360,00 грн.

В свою чергу ТОВ «Коллект Центр», до якого перейшло від ТОВ «Інкасо Фіанас» право вимоги до ОСОБА_1 , нараховано відсотків з 10.02.2022 по 23.02.2022 у сумі 1911,00 грн., що разом складає 2271,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаним розрахунком виходячи з наступного.

В п.2.3. Договору позики №3232307071-183664 від 21.01.2022 та в Графіку розрахунків сторони погодили строк користування кредитом 20 календарних днів та процентну ставку 0,50% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Інкасо Фінанс» нарахування проценті у сумі 360,00 грн здійснено в передбачений договором строк та розмір відсоткової ставки.

Однак, ТОВ «Коллект Центр» здійснив перерахування відсотків з 10.02.2022 по 23.02.2022 за процентною ставкою 3,9% денних, посилаючись на п. 5.4. Договору про відступлення прав вимоги №07/03/23.

В п.5.4. Договору про відступлення прав вимоги №07/03/23 ТОВ «Інкасо Фінанс» (Кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (Новий Кредитор) погодили, що з моменту відступлення (передачі) Кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та чи процентів, прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових, зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договору позики.

Отже, як вбачається з вказаного пункту ТОВ «Коллект Центр» має право здійснити перерахунок процентів за період, що передував відступленню права вимоги тільки у разі, якщо нарахування відсотків не здійснювалося первісним кредитором.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інкасо Фінанс» здіснено нарахування відсотків у відповідності до умов Договору позики №3232307071-183664 від 21.01.2022, а отже у ТОВ «Коллект Центр» відсутнє право здійснювати перерахування вже нарахованих відсотків.

Крім того, суд звертає увагу, що строк нарахування ТОВ «Коллект Центр» відсотків (з 10.02.2022 по 23.02.2022) та процентна ставка (3,9% денна) нічим не обґрунтовані та не зрозумілі, оскільки строк кредитування, згідно Договору позики №3232307071-183664 від 21.01.2022, з 21.01.2022 по 10.02.2022 (п.2.3. Договору), а відсоткова ставка становить 0,50% в день.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відсотків за Договором позики №3232307071-183664 від 21.01.2022 у сумі 2271,00 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 необґрунтований та такий, що нарахований безпідставно, а отже, сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 360,00 грн, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Інкасо Фінанс» у відповідності до умов Договору позики.

Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором №2856380 від 15.01.2022 у розмірі 16500,00 грн, суд зазначає на таке.

Так, відповідно до п.1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 15.01.2022 (строк кредитування).

За змістом пп. 1.5.2. та п. 1.6. Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді процентів за користування кредитом: 2000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартної процентної ставки, яка становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до п.2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, наданого позивачем, відповідач жодних платежів з погашення кредиту та сплати відсотків не здійснював.

Однак, як вбачається з вищезазначеного розрахунку позикодавцем продовжувалися нараховуватися позичальнику проценти за користування кредитом за період з 15.02.2022 по 04.03.2022 за стандартною процентною ставкою 5% по 1000 грн в день.

Між тим, належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №2856380 від 15.01.2022 матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази про продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника.

Враховуючи наведене, суд вважає недоведеним позивачем факт продовження строку кредитування понад 30 днів, який було визначено у п.п. 2.3.1.2 договору №2856380 від 15.01.2022.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти, нараховані у межах строку дії договору, а саме у період з 15.01.2022 по 14.02.2022 за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 7500,00 грн. Відсотки в сумі 9000,00 грн., які нараховані після спливу строку кредитування, не підлягають стягненню з відповідача.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

До того ж, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування статей 1048 та 625 ЦК України. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісіями за кредитним договором №2856380 від 15.01.2022 в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає на таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом /стаття 215 ЦК України/.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції /пункти 17, 23 статті 1/.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у розмірі 31360 грн. 00 коп.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн., суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні докази.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 31360 грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 1885 грн. 95 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Олексій ПОПОВ