Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №629/8381/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/8381/25

Номер провадження 2/629/265/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Уваренко В.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Науменка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 205752,44 грн., а саме: матеріальну шкоду у розмірі 175752,44 грн. за заподіяння шкоди майну позивача; моральну шкоду у розмірі 30000 грн.; понесені витрати у сумі 2057,52 грн. Зазначив, що 15.12.2024 року відповідач в селищі Лиманівка Лозівського району Харківської області о 9 год. 50 хв. за адресою вул. Слобожанська (центр, поруч з магазином «Номінал»), керуючи транспортним засобом BMV 530 D, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Слобожанська в селищі Лиманівка не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Wolkswagen Transporter державний номер НОМЕР_2 , який належить на правах власності ОСОБА_1 (в подальшому Позивач), який був припаркований на парковці, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху (в подальшому ПДР), а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, порушивши п. 12.1 ПДР, відповідач вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2025 у справі №629/7788/24 визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2025 у справі №629/7786/24 призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №629/7786/24 провадження у справі відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 цього Кодексу. Під час ДТП постраждав автомобіль позивача Wolkswagen Transporter державний номер НОМЕР_2 . Даний автомобіль на праві власності належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . У відповідності до постанов ВС України, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, згідно постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 року по справі № 629/7786/24, не є реабілітуючою обставиною та не звільняє ОСОБА_3 від обов`язку відшкодування завданих збитків. Вищевказаними діями з боку відповідача, позивачу було причинено матеріальну шкоду тому він вимушений звернутися до суду з цього питання. Згідно висновку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №195/2024 від 18.01.2025 року, виконаного СОД ФОП ОСОБА_4 , сертифікат оціночної діяльності № 8/2024 від 12.12.2024 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, станом на 15.12.2024 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає: 79946,83 грн., а загальна сума на ремонт автомобіля згідно ремонтної калькуляції складає 170752,44 грн. з урахуванням загальної вартості ремонту, запчастин, вартості робіт та зношеності після відрахувань. У відповідності до довідки, доданої до протоколу про ДТП, про марку пошкодженого транспортного засобу, його належність та серія та номер полісу ОСЦПВ наземних ТЗ та назва страхової організації, яка його видала, встановлено, що автомобіль BMW 530 D належить ОСОБА_5 , який мешкає по АДРЕСА_1 . На дату вчинення ДТП не був застрахований, про що була складена постанова ЕНА № 3666637. Таким чином страхової виплати позивачу страховою організацією відповідача не проводилось. Задля визначення вартості пошкодженого майна, вартості відновлюваних робіт та для розрахунку сплати судового збору, йому необхідно було здійснити оцінку пошкодженого автомобіля, тому йому довелося звернутися до спеціаліста, для отримання відповідного висновку. Витрати на експертні послуги склали 5000 грн. Вважає за потрібне стягнути з відповідача судові витрати (сплачений судовий збір) та вартість послуг спеціаліста. Позивачу діями відповідача було завдано моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що після пошкодження автомобіля, отримав стрес, знаходився в емоційно пригніченому стані. Нормальні життєві зв`язки були порушені через неможливість продовження активного громадського життя та стосунків з оточуючими його людьми. Це пов`язано з тим, що автомобіль йому потрібен не лише для побутових потреб, а і для виконання підприємницької діяльності. Значний проміжок часу він не міг користуватися автомобілем, було порушено звичний спосіб життя, його плани на сімейний відпочинок з використанням автомобіля були зіпсовані, що несло великий дискомфорт для нього та згубно вплинуло на його стан здоров`я, що підтверджується довідкою № 356 від 06.10.2025 року КПП «Лозівського ТМО». У позивача з`явилася роздратованість, постійне хвилювання та турботи пов`язані з пошкодженням автомобіля, а також з необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. Між пошкодженням автомобіля в результаті ДТП та завданням йому моральної шкоди є прямий причинно наслідковий зв`язок. Виходячи із принципу розумності та справедливості, вважає, що компенсація моральної шкоди буде достатньою у розмірі 30000 грн.

Позивач та його представник – адвокат Остапенко С.Ю. у судовому засіданні підтримали позов з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, в якій представник зазначила наступне. Що стосується попередження (обізнаності) експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, то ЦПК України не зобов`язує замовника експертизи попереджати про кримінальну відповідальність експерта. Крім того, вважає, що тривалий термін діяльності оцінювачем дозволяє погоджуватись з обізнаністю експерта ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також, на підставі ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до ч.5 ст.102 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Щодо відсутності доказів вини відповідача вказала, що такі докази суду були надані, а саме протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП від 15.12.2024 ЕПР1 № 196913 відносно ОСОБА_3 , схема місця ДТП, висновок експерта № 4880 від 13.08.2025. Застосування ОСОБА_3 маневру, а саме з`їзду з дороги на прилеглу до дроги територію для запобігання ДТП (з технічної точки зору) слід вважати виправданим у випадках, коли водій не мав технічної можливості уникнути пригоди шляхом гальмування. В інших випадках у разі виникнення небезпеки для руху водій, відповідно до вимог ПДР України, зобов`язаний застосувати гальмування. У даному конкретному випадку, стосовно водія ОСОБА_3 , у момент виїзду автомобіля BMW 735 на проїзну частину дороги з правого узбіччя за напрямком руху автомобіля ВMW 530D, водій останнього без вжиття заходів для зниження швидкості, виконав маневр відвороту вправо з проїзної частини дороги на прилеглу територію, в наслідок чого за межами небезпечної зони стався наїзд на нерухомо стоячий автомобіль Wolkswagen Transporter. Сам факт наїзду на нерухомий автомобіль за межами смуги руху транспортного засобу вказує на те, що якби водій замість виконання маневру застосував гальмування без зміни напрямку руху, автомобіль BMW 735 вже перебував би за межами смуги руху автомобіля BMW 530 D і наїзд би на припаркований автомобіль Wolkswagen Transporter водія ОСОБА_1 не мав би місця. У відповідності до ст. 1.10 ПДР України залишення місця ДТП - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння. Адже за час повернення водія ОСОБА_3 до місця скоєння ДТП та прибуття на виклик патрульної поліції всі наявні докази скоєння ДТП були знищені іншими учасниками дорожнього руху та пішоходами (засніжений стан покриття проїзної частини дороги та прилягаючої території), а саме: трасологічні дані виконання маневру з`їзду з проїзної частини дороги та місця його виконання, гальмівного шляху, якщо гальмування відбувалось, за яким можливо встановити швидкість руху автомобіля BMW 530 D, трасологічні дані маршруту автомобіля BMW 735 і т.д. Також зазначила, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 цього Кодексу, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП. За звітом суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля марки Wolkswagen Transporter р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля з урахуванням ринкової вартості 201821,20 грн., величина відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складає 170752,44 менше ринкової вартості. Враховуючи той факт, що на час скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника автомобіля BMW 530 D р.н. НОМЕР_1 не була застрахована, то ОСОБА_3 повинен відшкодувати всю суму матеріального збитку. Що стосується факту заподіяння моральної шкоди, то він докладно наведений у позовній заяві. Протягом 1 року і 3 місяців при виході зі свого дому позивач бачить стоячий без діяльності пошкоджений автомобіль, яким ні він, ні члени його родини не мають можливості скористатися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Науменка В.В., який у судовому засіданні просив відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві, у якому зазначив про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем. Також звіт №195/2024 від 18.01.2025 року, складений СОД ФОП ОСОБА_4 , про визначення матеріального збитку власнику Wolkswagen Transporter державний номер НОМЕР_2 , не відповідає чинному законодавству та проведений з порушенням процедури, оскільки ОСОБА_4 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку. Крім того, позивачем не надано доказів про наявність вини відповідача у ДТП. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №629/7786/24, яка набрала законної сили 13.10.2025, провадження у справі відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 цього Кодексу. При цьому, у вказаній справі експертами не було встановлено вини в діях саме ОСОБА_3 . Щодо притягнення ОСОБА_3 за ст. 122-4 КУпАП, вказав, що він залишив місце ДТП з метою переслідування та встановлення особи правопорушника, який створив аварійну обстановку, в результаті чого було вчинено ДТП. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 повернувся до місця ДТП та чекав приїзду поліції. Вказаний факт підтверджується постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №629/7787/24, якою визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 5 КУпАП, та встановлено, що 15.12.2024 о 9-50 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «BMW 735» реєстраційний номер НОМЕР_4 по вул.Слобожанська с-ще Лиманівка Лозівського району, по другорядній дорозі не надав переваги в русі транспортному засобу марки «BMW 530» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.16.11 ПДР України. Щодо стягнення матеріальної шкоди зазначив про незрозумілість підстав для її стягнення саме в розмірі 170752,44 грн. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив про її недоведеність належними та допустимими доказами.

Також від представника відповідача – адвоката Науменка В.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, аналогічні за змістом з відзивом. Крім того зазначено, що згідно висновку експерта № 4880 від 13.08.2025 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи за матеріалами справи №629/7786/24 про адміністративне правопорушення по факту наїзду автомобіля BMW 530 D р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , на припаркований автомобіль Wolkswagen Transporter р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , експерт не встановив факту порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 . Те, що як вказано у відповіді на відзив, «Іншими словами, водій ОСОБА_7 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.10.1 та 12.3 ПДРУ» є лише оціночним судженням позивача, і не вказано експертом як порушення ПДР відповідачем. Вважає, що саме в діях водія ОСОБА_6 наявний прямий причинний зв`язок, внаслідок якого сталося ДТП з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і саме ця особа повинна нести цивільну-правову відповідальність.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного

Судом встановлено, що в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебували адміністративні справи №629/7788/24 за ст. 122-4 КУпАП, №629/7786/24 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 .

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2025 у справі №629/7788/24, яка набрала законної сили 27.03.2025, визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Згідно з даною постановою, 15.12.2024 о 09-50 год. ОСОБА_3 по вул. Слобожанська смт. Лиманівка м. Лозова Харківської області, керуючи автомобілем марки BMW 530 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив місце ДТП, до якої був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР України.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №629/7786/24, яка набрала законної сили 13.10.2025, провадження у справі відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 цього Кодексу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.12.2024 ЕПР1 № 196913 по даній справі, ОСОБА_3 15.12.2024 о 09-50 год. по вул. Слобожанська смт. Лиманівка м. Лозова Харківської області, керуючи автомобілем марки BMW 530 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований на парковці, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 у справі №629/7786/24 призначено судову автотехнічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 4880 від 13.08.2025 у даній дорожній ситуації водій автомобіля BMW 735 ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.2 ПДРУ.

З мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, чи мав водій ОСОБА_6 технічну можливість уникнути ДТП та чи малися в його діях невідповідності вимогам ПДРУ, які б знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з ДТП, не представляється можливим.

У даній дорожній ситуації водій автомобіля BMW 530 D ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1 та 12.3 ПДРУ.

3 мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, чи мав водій ОСОБА_3 технічну можливість уникнути ДТП та чи малися в його діях невідповідності вимогам ПДРУ, які б знаходилися, з технічної точки зору у причинному зв`язку з ДТП, не представляється можливим.

Відповідно до звіту № 195/2024 від 18.01.2025, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Volkswagen Transporter, держномер НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження в ДТП станом на 15 грудня 2024 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає: 79946,83 грн., в тому числі ПДВ на вартість складових (Сс).

28.10.2025 позивачем направлено відповідачу претензію щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для відшкодування ним шкоди, оскільки постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2025 провадження у справі відносно нього за ст. 124 КУпАП було закрито та вину у вчиненні ним ДТП судом не встановлено.

У судовому засіданні допитано експерта ОСОБА_4 , який пояснив, що 23.12.2024 до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням проведення автотоварознавчого дослідження з питанням розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Transporter станом на ДТП – 15.12.2024. 28.12.2024 ним було проведено огляд вказаного транспортного засобу за адресою: Харківська область, Лозівський район, сел. Панютине, вул. Робоча, 71. Ним зроблені фотознімки автомобіля, робились розрахунки на спеціалізованій програмі «AUDANEX», яка затверджена Міністерством юстиції України, для виконання товарознавчих досліджень по визначенню матеріального збитку. 18.01.2025 ним підготовлений звіт з висновком про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля, та переданий замовнику. Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volkswagen Transporter, без урахування величини втрати товарної вартості склав 79946,83 грн. У розрахунках зазначено про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 170752,44 грн. Ця сума враховує ремонт з новими складниками. Але оскільки автомобіль 2003 року і складові на ньому не нові, він повинен був оцінити їх з урахуванням зносу складників. Вказав, що він є суб`єктом оціночної діяльності, але у суді він приймає участь як експерт і попереджається за ст. 384, 385 КК України. В момент проведення автотоварознавчого дослідження про кримінальну відповідальність за надання неправдивого акту дослідження оцінки не попереджався, про таку відповідальність його попереджують або на слідстві або у суді.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/20412/16, суд дійшов висновку, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди, а також те, що з урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №927/623/18).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

Враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи містяться достатні та достовірні докази в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому, доводи відповідача у відзиві щодо відсутності в матеріалах справи доказів його вини у вчиненні ДТП суд відхиляє.

Суд частково погоджується з розміром відшкодування матеріальної шкоди, яке позивач просить стягнути з відповідача, а саме обґрунтовано підтвердженим матеріальним збитком, завданим власникові автомобіля Volkswagen Transporter, держномер НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження в ДТП станом на 15.12.2024, без урахування величини втрати товарної вартості, є 79946,83 грн., тому суд стягує з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 79946,83 грн., а у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 95805,61 грн. відмовляє.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн., суд зазначає наступне.

Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи. Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних категоріях справ визначена презумпція моральної шкоди: у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду).

Судом враховано, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі кримінальним правопорушенням виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, що стосуються порушених життєвих зв`язків позивача, з урахуванням негативних емоцій, яких позивач відчував у зв`язку з пошкодженням його майна, а саме транспортного засобу, яким він не міг користувались значний проміжок часу, суд вважає доведеними обставини наявності душевних страждань та завдання йому моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Так, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних х обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкжиттєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням іншиодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

У частині третій статті 12, частині першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Зважаючи на глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження його майна, тривалості моральних страждань, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 10000 грн.

Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди є розумним та пропорційним глибині душевних страждань потерпілого.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), відповідно до якого визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд враховує, що позивачем не доведено, що на відновлення отриманих ним моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду саме у розмірі 30000 грн, виходячи з обсягу душевних, емоційних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких він зазнав, а також не доведено вплив ДТП на погіршення стану його здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 899 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 79946 грн. 83 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 899 грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Олексій ПОПОВ