Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №953/7666/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7666/26

Провадження № 2/953/4449/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каленська Наталія Володимирівна до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2026 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каленська Наталія Володимирівна до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», в якій позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2025 по 29.10.2025 в розмірі 90 101,80 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позиача зазначила, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» з 11.05.2005 року по 30.04.2025. 30.04.2025 року була звільнена, при звільненні їй нарахована але не виплачена заробітна плата склала 30091,87 грн, яку стягнуто на підставі судового наказу 05.05.2026 року. В день звільнення заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити відповідачці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Отже за період з 30.04.2025 по 29.10.2025 середній заробіток за час затримки виплат при звільненні складає 90101,80 грн з розрахунку середнього заробітку за лютий, березень 2025 року, а отже середньо денна заробітна плата складає 687,80 грн.

У зв`язку із цим, вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток.

Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача до суду подано клопотання про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся тричі у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції яка повернулась до суду з відміткою адресат відсутній за місце реєстрації. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що У період з 11.05.2005 по 30.04.2025 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Державний інститут проектування підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «Гипрококс»).

30.04.2025 року ОСОБА_1 наказом № 35/К від звільнено з займаної посади за власним бажанням ст.38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Під час перебування ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 30091,87 грн.

Судовим наказом Київського районного суду м.Харкова від 05.05.2026 р. по справі № 953/5144/26 ухвалено стягнути з Державного підприємствам «Державний інститут проектування підприємств коксохімічної промисловості» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі у розмірі 30091,87 грн.

На день розгляду справи заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за шість місяців.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№100 (далі Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З роздруківки ДП «ГИПРОКОКС» про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що позивач у березні 2025 працювала 21 день та їй нараховано за березень 2025 заробітна плата у розмірі 11700 грн 00 коп., у квітні 2025 працювала 22 днів та нарахована заробітна плата за квітень 2025 - 11700 грн. 00 коп.

Отже, сума середньоденної плати складає - 544 грн. 18 коп. ((23400 грн. 00 коп.(11700 грн. 00 коп. за березень 2025 + 11700 грн. 00 коп. за квітень) : 43 дні (21 день у березні 2025 +22 дні у квітні 2025)).

Період затримки розрахунку при звільнені позивача з 01 травня 2025 року по 29 жовтня 2025 року складає 131 робочих дні.

Отже, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 01 травня 2025 року по 29 жовтня 2025 року складає 71 288,37 грн, яка є доведеною та підлягає до стягнення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог відповідно до розрахунку проведенного судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна ) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст. 430 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265,280, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП`ГИПРОКОКС») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП`ГИПРОКОКС») на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 71 288 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп., а також судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: до Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП`ГИПРОКОКС»), 61002, вул.Сумька,20, ЄДРПОУ 00188334.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна