Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №395/1278/26 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1278/26 Провадження № 2/395/733/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року заборгованості у розмірі 68008,50 гривень звернувся представник ТОВ «Споживчий Центр».

Позивач свої зобов`язання, передбачені кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

ОСОБА_1 передбачений кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

14.07.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона позовні вимоги визнає лише частково - в межах тіла кредиту 21000 грн., в іншій частині нарахувань (комісії та відсотків після строку договору) просила відмовити повністю, просила суд прийняти даний відзив до розгляду, відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 4200 грн., провести перерахунок відсотків (32308,50 грн.), повністю скасувавши всі договірні відсотки, які були нараховані після закінчення строку дії договору - тобто після 22.03.2026 року, розгляд справи проводити за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

21.07.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив суд позовні вимоги задовольнити; розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Сторони, повідомлені у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за такими обставинами.

Судом встановлено, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.09.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 22.09.2025-100001643.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 21000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.09.2025, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 23/09/2025; 2. Сума Кредиту: 21000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 181 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.03.2026; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4034.

Відповідно до Договору № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 21000,00 грн., ОСОБА_1 23.09.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 21000,00 грн.

Отже, Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 68008,50 грн., що складається з: тіла кредиту – 21000,00 грн. процентів – 32308,50 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 4200,00 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України – 10500,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором 22.09.2025-100001643 від 22.09.2025 року, станом на 17.06.2026.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 21000,00 грн., у суду наявні правові підстави для нарахування відсотків у розмірі 32308,50 грн., що відповідає умовам кредитного договору № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року: Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 23/09/2025; 2. Сума Кредиту: 21000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 181 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.03.2026.

Відповідно до п. 7. кредитного договору № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року: комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20% від суми Кредиту та дорівнює 4200 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимог ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 4200,00 грн. з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, повязані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Разом із тим наведені положення Закону не означають, що будь-яка передбачена договором комісія за обслуговування кредиту є такою, що підлягає стягненню. Правомірність її нарахування залежить, зокрема, від змісту відповідної умови договору, суті послуг, за надання яких справляється плата, а також дотримання кредитодавцем встановлених законом гарантій прав споживача.

Частиною пятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, якщо складовою комісії за обслуговування кредитної заборгованості є плата за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до статті 11 Закону зобовязаний надавати безоплатно не частіше одного разу на місяць, умова договору про оплатність такого отримання інформації є такою, що обмежує права споживача, встановлені законом, а тому є нікчемною.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), зазначивши, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, тоді як умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

В даному випадку позивачем не доведено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалася саме за надання відповідачу конкретних додаткових або супутніх послуг, відмінних від безоплатного надання інформації, яку кредитодавець зобовязаний надавати споживачу відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Також позивачем не наведено належного переліку таких послуг та не надано доказів їх фактичного надання відповідачу.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачена договором умова про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості не може бути належною правовою підставою для стягнення з відповідача відповідної суми.

Відтак вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Щодо заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України у розмірі 10500,00 за договором № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 згідно із Законом N 2120-IX від 15 березня 2022 року: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Між тим, доводи позивача про те, що на підставі змін, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань судом відхиляються, оскільки між вказаними нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування» не виникає жодних колізій. Так, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від сплати неустойки, нарахованої з 24 лютого 2022 року. Закон України «Про споживче кредитування», в свою чергу, передбачає звільнення боржника від сплати неустойки за період з 1 березня 2020 року по 24 січня 2024 року, при цьому не вказуючи, що після 24 січня 2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» лише розширює період, за який боржник звільняється від сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, суд вважає, що нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 10500 грн. 00 коп. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту - 21000 грн., та процентів - 32308.50 грн., а всього у розмірі 53308,50 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 78,39 % (53308,50 х 100 /68008,50), судовий збір слід стягнути в розмірі 2087,06 грн. (2662,40 х 78,39 % : 100), та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення слід стягнути у розмірі 97,03 грн. (123,78 х 78,39 % : 100)

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором № 22.09.2025-100001643 від 23.09.2025 року у розмірі 53308 (п`ятдесят три тисячі триста вісім) гривень 50 копійок та сплачену суму судового збору у розмірі 2087 (дві тисячі вісімдесят сім) гривень 06 копійок, та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 97 (дев`яносто сім) гривень 03 копійки, а всього стягнути 55492 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 59 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2026 року.