Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №759/5435/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 759/5435/26

провадження 2/216/3599/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТAНOВИВ:

26 лютого 2026 року Позивачка ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати. На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року справу надіслано за підсудністю до Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року матеріали справи передано за підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

15 травня 2026 року справа надійшла до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу та протоколом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Маланюку О.Я. Ухвалою суду від 19 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. 22 травня 2026 року Позивачка через систему «Електронний суд» усунула недоліки шляхом сплати судового збору та подання уточненої позовної заяви, в якій скоригувала суб`єктний склад Відповідача, визначивши його як Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 28 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та задоволено клопотання Позивачки про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В уточненій позовній заяві та під час усних пояснень у судовому засіданні Позивачка вказала, що з 27 листопада 2023 року по 17 серпня 2025 року вона фактично працювала на посаді майстра манікюру у манікюрній студії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ФОП ОСОБА_2 . При прийомі на роботу з Відповідачкою усно було погоджено випробувальний термін стажування, після якого її обіцяли працевлаштувати офіційно, проте обіцянку Відповідачка не виконала. Оплата праці здійснювалася у відсотках від вартості наданих клієнтам послуг. Позивачка в засіданні уточнила, що спочатку ставка становила 40%, а з грудня 2023 року за погодженням з Відповідачкою її було збільшено до 41%. Позивачка працювала за чітко визначеним графіком змінності, який адміністратор та Відповідачка складала на місяць вперед. Робочий день тривав з 09:00 до 21:00, а піти додому раніше Позивачка мала право лише з дозволу особисто ОСОБА_3 . Записи клієнтів здійснювали адміністратори салону ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), а фінансовий облік Відповідачка вела самостійно на власному ноутбуці, до якого працівники доступу не мали. Клієнти розраховувалися готівкою або через платіжні термінали, один із яких належав матері Відповідачки - ФОП ОСОБА_6 .

Позивачка зазначила, що за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року заробітна плата виплачувалася їй повністю, хоча й з регулярними затримками в 1-2 тижні. Проте з жовтня 2024 року виплати припинилися, а Відповідачка приховувала доходи студії, видаляла робочі переписки в Telegram та ігнорувала вимоги про розрахунок. 17 серпня 2025 року через хронічну невиплату коштів Позивачка припинила трудові відносини за власним бажанням. У день звільнення Відповідачка повного розрахунку не провела, сума невиплачених коштів склала 23299,00 грн. На підставі викладеного Позивачка просить встановити факт трудових відносин, стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 23299,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.08.2025 по 26.02.2026 року в сумі 186990,00 грн., моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. та понесені судові витрати.

Представник відповідача - адвокат Тиришкін Д.П. у відзиві, запереченнях та під час надання усних пояснень позов заперечив у повному обсязі. Наголосив, що Позивачка ніколи не перебувала у штаті ФОП ОСОБА_2 , не подавала заяви про прийняття на роботу, щодо неї не видавалися накази та не направлялися повідомлення до ДПС. Адвокат стверджує, що надані роздруківки Ексель-графіків та скріншоти з Telegram є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, підписів, печаток чи метаданих, які б підтверджували авторів листування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3027/21.

Також представник зазначив, що за вказаною адресою господарську діяльність здійснювали інші особи на підставі договорів суборенди приміщення № НОМЕР_1 з ФОП ОСОБА_2 (зокрема ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 ). На думку захисту, характер відносин сторін мав виключно цивільно-правову природу незалежного виконавця послуг, оскільки Позивачка отримувала плату за кінцевий результат (відсоток від клієнта) та використовувала власний професійний інструмент (ножиці, кусачки, фрези, пензлики), що відповідно до Рекомендації МОП № 198 свідчить про незалежну працю фахівця. Адвокат посилався на сталу практику Верховного Суду, зокрема на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 361/3422/19, де за аналогічних обставин роботи майстра в салоні краси без кадрових документів у задоволенні позову про встановлення факту трудових відносин було відмовлено. На запитання суду щодо осіб, яких Відповідачка фактично наймала на роботу, представник зазначив, що не володіє інформацією. Просить відмовити в позові та стягнути з Позивачки 20000 грн. витрат на правничу допомогу.

Заслухавши усні пояснення Позивачки, дослідивши письмові заяви по суті справи та оцінивши надані електронні й письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд встановив такі обставини:

ОСОБА_1 в період з 27 листопада 2023 року по 17 серпня 2025 року фактично виконувала обов`язки майстра манікюру в інтересах ФОП ОСОБА_2 у приміщенні манікюрної студії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт фактичного допуску Позивачки до роботи, її інтеграція в організаційну структуру салону Відповідача та наявність між сторонами саме трудових відносин підтверджується таким масивом взаємопов`язаних доказів:

Електронні докази листування в Telegram: У чаті між ОСОБА_1 та «ОСОБА_13» зафіксовано погодження умов праці. 23.11.2023 року Відповідачка пише: «Давай тоді со слід недели з 27.11-04.12 на младшего мастера. Твоя задача вийти на 2 часа. Если все ок, с 5 декабря ставлю тебя мастером!». 30.11.2023 року Позивачка пише: «мне ОСОБА_14 говорила сделать на месяц целий сразу», Відповідачка відповідає: «сейчас в график внесу». Автентичність облікового запису Відповідачки та її повний контроль над Telegram-каналом «ІНФОРМАЦІЯ_4» підтверджуються наданим Позивачкою безперервним відеозаписом екранного переходу з офіційного Instagram-профілю ІНФОРМАЦІЯ_3 Відповідачки. Суд відхиляє твердження адвоката про можливість підробки чату, оскільки дати та суми у переписках повністю збігаються з безготівковими платежами.

Первинні фінансові документи - Виписка Monobank: 20.06.2025 року з рахунку ОСОБА_2 на картку Позивачки здійснено два безготівкові перекази на суми 2008,00 грн. та 4620,00 грн. Зіставлення цих сум із Telegram-перепискою сторін від 20.06.2025 відображає процес звірки залишку заробітної плати за травень 2025 року: ОСОБА_2 пише: «24, 27, 31 верно? 4620», ОСОБА_15 відповідає: «Остаток бил 6628 грн... вишло за весь май 20975, видали 14347». Математичний збіг транзакцій (14347 + 4620 + 2008 = 20975) беззаперечно доводить факт особистої виплати Відповідачкою заробітної плати.

Електронний доказ внутрішнього фінансового обліку (документ «ОСОБА_15 2024»): Судом досліджено надану Позивачкою електронну копію (фотознімок) внутрішньої відомості нарахувань та виплат студії за 2024 рік. Із вказаного документа вбачається, що облік відпрацьованого часу та грошових коштів здійснювався Відповідачкою двічі на місяць (за періоди з 1 по 15 та з 16 по 31 числа). На фотознімку чітко зафіксовано живі підписи Позивачки у графах «Видано», а також підписи адміністраторів салону ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтверджують отримання грошей за період із січня по вересень 2024 року включно. Рядки відомості за жовтень, листопад та грудень 2024 року підписів Позивачки про отримання коштів не містять, що у сукупності з іншими доказами підтверджує факт виникнення заборгованості з жовтня 2024 року.

Щодо оцінки письмових пояснень ОСОБА_10 та ОСОБА_11 : Дослідивши долучені Позивачкою документи, пойменовані як "письмові пояснення свідків" від 21.05.2026 року та 22.05.2026 року, суд зазначає, що вказані матеріали не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, та відповідно до послідовних правових позиції Верховного Суду, показання свідка в письмовій формі викладаються виключно у заяві свідка, яка за формою і змістом має відповідати імперативним вимогам статті 93 ЦПК України, зокрема містити відмітку про ознайомлення свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Надані Позивачкою документи вказаним процесуальним вимогам не відповідають, підписи осіб нотаріально не засвідчені, а тому суд не бере їх до уваги та не покладає в основу встановлення фактичних обставин справи.

Разом з тим, суд наголошує, що факт фактичного допуску Позивачки до роботи та наявність ознак трудових правовідносин повністю і беззаперечно підтверджується іншими, самостійними та допустимими письмовими й електронними доказами, наявними в матеріалах справи, які оцінюються судом у їх сукупності, а саме: верифікованим безперервним електронним листуванням сторін у месенджері "Telegram", що містить прямі розпорядження Відповідачки щодо графіків та випробувального терміну; первинними фінансовими документами АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (випискою Monobank від 20.06.2025 р.) про регулярне особисте безготівкове перерахування коштів заробітної плати з рахунку Відповідачки ОСОБА_2 на картку Позивачки; а також фотознімком внутрішньої паперової відомості нарахувань "ОСОБА_15 2024", що містить підписи адміністраторів студії Відповідача.

Щодо оцінки копій кадрових документів стосовно ОСОБА_12 та внутрішніх графіків змінності: Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначав, що надані Позивачкою роздруківки Ексель-таблиць графіків змінності манікюрної студії "LIME 1" є неналежними доказами невстановленого походження. Оцінюючи ці доводи захисту за правилами статті 89 ЦПК України, суд дослідив наявні у матеріалах справи копії трудового договору № П/К-000039 від 06.06.2023 р., наказу про прийняття на роботу № П/К-000005 та наказу про припинення трудового договору № П/К-000001 від 03.01.2025 р., оформлені Відповідачем відносно манікюрника ОСОБА_12 .

Зіставивши вказані кадрові документи із внутрішніми графіками змінності майстрів студії "LIME 1" за 2024-2025 роки, суд встановив повний текстовий та персональний збіг анкетних даних особи (зокрема, відображення позицій залів, робочих змін та облікового імені "ОСОБА_16" поруч із іменем Позивачки "ОСОБА_15"). Вказаний документальний збіг за стандартом вірогідності доказів, визначеним статтею 89 ЦПК України, спростовує твердження представника відповідача про штучне походження або недостовірність графіків змінності. Навпаки, наявність у графіках відомостей про реальних найманих працівників Відповідача беззаперечно підтверджує, що дані Ексель-таблиці є автентичними документами внутрішнього обліку та планування робочого часу в манікюрній студії "ІНФОРМАЦІЯ_1" під керівництвом ФОП ОСОБА_2 , а Позивачка дійсно була включена до загального штату майстрів салону.

Що стосується оцінки електронних доказів у колективному чаті месенджера "Telegram": Дослідивши надані Позивачкою скріншоти повідомлень у груповому Telegram-чаті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5" за червень 2024 року, суд встановив, що користувач " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", чия ідентичність як Відповідачки ОСОБА_2 підтверджена іншими матеріалами справи, звертаючись до колективу майстрів студії, зазначила: "Да, сейчас есть задержка ЗП на 2 недели, но вам всем видается все в полном объеме... прилагаю максимум усилий, чтоби вировнять все платежи". Оцінюючи цей доказ за правилами статті 89 ЦПК України, суд зазначає, що використання Відповідачкою сталого термінологічного виразу "ЗП" (заробітна плата) та гарантування її виплати в повному обсязі перед колективом свідчить про наявність явних ознак саме трудових правовідносин, в межах яких Роботодавець несе обов`язок із систематичної оплати процесу праці найманих робітників, що спростовує версію представника відповідача про цивільно-правову природу відносин сторін.

Щодо наявності професійної кваліфікації Позивачки: Судом досліджено надану Позивачкою копію сертифіката навчального центру "Nail Club Education Academy" № 0004227 від 15 вересня 2023 року, який підтверджує успішне складання ОСОБА_1 іспитів та здобуття кваліфікації за програмою "Майстер нігтьового сервісу" (апаратний, комбінований, класичний манікюр, моделювання нігтів). Наявність вказаного документа засвідчує наявність у Позивачки належної професійної підготовки на момент її фактичного допуску до виконання обов`язків у студії Відповідача (27.11.2023 р.), що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц щодо дослідження умов, необхідних для укладення трудового договору при фактичному допуску до роботи.

Щодо оцінки відеоматеріалів новорічного заходу та соціальної мережі "TikTok":

Дослідивши долучені Позивачкою до матеріалів справи електронні докази - відеозапис новорічного заходу студії та відеоматеріали з офіційної сторінки салону в соціальній мережі "TikTok", суд зазначає, що самі по собі вказані святкові чи маркетингові події не є прямим підтвердженням укладення трудового договору. Разом з тим, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими матеріалами справи (зокрема з графіками змінності та безготівковими платіжними транзакціями від імені Відповідачки), суд доходить висновку, що вказані медіафайли фіксують тривале та стале перебування ОСОБА_1 в межах загального робочого колективу студії "ІНФОРМАЦІЯ_1", спільне виконання професійних та репрезентативних функцій найманих працівників, що у своїй сукупності спростовує твердження представника відповідача про відсутність будь-яких правових чи фактичних відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Суд критично оцінює надані адвокатом договори суборенди з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 . З реквізитів сторін у договорі № 3/1 від 01.01.2025 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 . Це підтверджує пояснення Позивачки про сімейний характер «ФОПів» та спільне умисне використання терміналів родичів.

Щодо оцінки процесуальної поведінки сторін та достовірності наданого електронного листування: Позивачка у своїх поясненнях зазначила, що наприкінці серпня 2025 року Відповідачка в односторонньому порядку видалила спільну історію листування в месенджері "Telegram" для обох учасників діалогу, у зв`язку з чим суду було надано збережені фотознімки (скріншоти) екрана до моменту такого видалення. Оцінюючи достовірність вказаних доказів у контексті процесуальної поведінки сторін, суд зазначає, що за змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається.

Під час судового засідання представник відповідача - адвокат Тиришкін Д.П. на запитання суду щодо наявності факту особистого знайомства ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та щодо осіб, які фактично доручали виконання манікюрних послуг у студії, зазначив, що не володіє відповідною інформацією. Сама Відповідачка ОСОБА_2 особистої участі у судових засіданнях не брала, жодних особистих письмових пояснень для спростування факту комунікації з Позивачкою чи ведення з нею фінансових розрахунків суду не надала.

Суд наголошує, що за загальними засадами цивільного судочинства (змагальність та добросовісність), у разі якщо одна сторона надає деталізовані електронні та фінансові докази, які містять персональні дані іншої сторони та збігаються з безготівковими транзакціями, пасивна процесуальна позиція іншої сторони, яка обмежується лише формальним запереченням і не надає власних засобів зв`язку чи облікових журналів для спростування, оцінюється судом за правилами статті 89 ЦПК України за стандартом вірогідності доказів. Оскільки надані Позивачкою скріншоти листування є послідовними, логічно пов`язаними з випискою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" про перерахування коштів особисто від імені ОСОБА_2, а сторона відповідача не надала жодних первинних документів на спростування цих фактів, суд визнає надані Позивачкою електронні докази належними, достовірними та достатніми для встановлення обставин фактичного допуску до роботи.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, право на належні умови праці та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.

Відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Аналізуючи критерії розмежування трудових та цивільно-правових відносин, суд зазначає, що за цивільно-правовим договором (ст. 626, 837 ЦК України) метою є отримання певного матеріального результату, а виконавець діє на власний ризик. Натомість у трудовому процесі працівник інтегрується до діяльності роботодавця, виконує роботу за визначеною професією у визначений робочий час та підпорядковується розпорядку.

Усні пояснення Позивачки про те, що вона працювала у встановлені часові межі салону та могла залишити робоче місце лише з дозволу особисто ФОП ОСОБА_2 , оцінюються судом як вірогідні, оскільки вони повністю узгоджуються із дослідженими електронними копіями графіків змінності майстрів та змістом електронного листування сторін, що у своїй сукупності свідчить про наявність явних ознак підпорядкування особи внутрішньому трудовому розпорядку та визначеному роботодавцем режиму робочого часу. Використання Позивачкою окремих особистих дрібних інструментів (ножиць, кусачок, фрез та пензликів) є специфікою організації праці та не спростовує трудового характеру правовідносин, оскільки основне технологічне обладнання (робочий стіл, педикюрне крісло, апаратну витяжку та освітлення), а також безпосередній доступ до обладнаного робочого місця в орендованому приміщенні № 16 забезпечувала саме Відповідачка як організатор підприємницької діяльності. Оплата праці Позивачки у вигляді погодженого відсотка від виторгу за своєю правовою суттю є відрядною формою оплати праці відповідно до норм статті 97 КЗпП України, а тому факт відсутності фіксованого щомісячного посадового окладу не може слугувати самостійною підставою для кваліфікації цих відносин як цивільно-правових.

Щодо посилання представника відповідача на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 361/3422/19, суд зазначає, що правові висновки та фактичні обставини у вказаній справі та у справі, що розглядається, є суттєво відмінними. У справі № 361/3422/19 судами було відмовлено у задоволенні позову з мотивів того, що позивач не надав жодного документального чи безготівкового фінансового підтвердження на доведення факту виплати йому коштів саме відповідачем, а наявні матеріали не дозволяли встановити сталий зв`язок між сторонами.

Натомість у даній цивільній справі № 759/5435/26 матеріали справи містять об`єктивні електронні копії внутрішніх фінансових документів (фотознімки відомостей нарахувань), на яких зафіксовані підписи адміністраторів студії Відповідача, а також офіційні банківські виписки про безпосереднє безготівкове перерахування грошових коштів із рахунку Відповідачки ОСОБА_2 на картковий рахунок Позивачки, які за датами та сумами математично збігаються із внутрішньою Telegram-звітністю та графіками змінності майстрів студії " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Таким чином, наявний у даній справі масив взаємопов`язаних письмових та електронних доказів усуває вірогідність аналогії із судовою практикою, на яку посилається захист, у зв`язку з чим правова позиція Верховного Суду у справі № 361/3422/19 не може бути застосована до даних спірних правовідносин.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.

Оскільки судом встановлено факт трудових відносин та невиплату заборгованості із заробітної плати у розмірі 23299,00 грн. в день звільнення (17.08.2025), вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю.

Обґрунтування розрахунку середнього заробітку судом: Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 186990,00 грн. за 138 днів затримки, здійснюючи обрахунок середньоденного заробітку шляхом поділу сумарного доходу за травень та липень 2025 року на 30 «робочих змін» (отримуючи 1355,00 грн за зміну), які вона фактично відпрацювала за неофіційним внутрішнім графіком манікюрної студії.

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком Позивачки та повністю відхиляє його, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та здійснений із порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до чинної редакції частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців. Таким чином, законодавцем встановлено граничний ліміт матеріальної відповідальності роботодавця, який не може перевищувати шість календарних місяців з дня звільнення працівника, що повністю нівелює первісний розрахунок Позивачки, здійснений за 138 робочих днів.

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку має здійснюватися судом у суворій відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається виплата або звільнення працівника. Оскільки Позивачка припинила виконання трудових функцій (була звільнена) 17 серпня 2025 року, розрахунковим періодом для обчислення її середнього заробітку є червень 2025 року та липень 2025 року.

Суд зазначає, що Позивачка помилково виключила з розрахункового періоду червень 2025 року, посилаючись на перебування у відпустці. За змістом абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно з законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток, виключається з розрахункового періоду лише за наявності передбачених законом і належним чином оформлених правових підстав (офіційних розпорядчих наказів роботодавця про надання відпусток без збереження заробітної плати тощо). Оскільки матеріали справи не містять жодних кадрових наказів ФОП ОСОБА_2 про надання ОСОБА_1 відпустки у червні 2025 року, а зменшення її доходу у вказаному місяці зумовлене виключно усною домовленістю сторін про час відпочинку, правові підстави для виключення червня 2025 року з розрахункового періоду відсутні, і цей місяць підлягає обов`язковому включенню до розрахунку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітку за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість цих днів. Порядок № 100 є імперативним нормативним актом і не оперує поняттям «робочі зміни» або «фактичні виходи», якщо на підприємстві у встановленому законом порядку не впроваджено підсумований облік робочого часу, а тому поділ Позивачкою доходу на «30 змін» є безпідставним.

Дослідивши електронні копії внутрішніх звітів та фінансових нотаток Позивачки, суд встановив, що реальний заробіток за два місяці, що передували звільненню, становив:

за червень 2025 року - 3238,00 грн.; за липень 2025 року - 19681,00 грн..

Сумарний дохід Позивачки за розрахунковий період складає: 3238,00+19681,00= 22919,00 грн.

Кількість робочих днів у розрахунковому періоді за виробничим календарем п`ятиденного робочого тижня в Україні складає: 20 робочих днів у червні 2025 року та 23 робочих дні у липні 2025 року, що сумарно становить 43 робочі дні.

Здійснюючи точний математичний обрахунок, суд визначає, що середньоденний заробіток Позивачки становить:

22919,00 грн/43 робочі дні = 533,00 грн.

Перебіг затримки розрахунку при звільненні розпочався з наступного дня після звільнення Позивачки, а саме з 18 серпня 2025 року. Встановлений частиною першою статті 117 КЗпП України граничний шестимісячний строк матеріальної відповідальності роботодавця спливає 18 лютого 2026 року.

Кількість робочих днів за загальнодержавним виробничим календарем п`ятиденного робочого тижня у період затримки з 18.08.2025 року по граничну дату відповідальності роботодавця 18.02.2026 року становить 126 робочих днів.

Виходячи з наведеного, остаточна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивачки, обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів затримки в межах закону:

126 робочих днів затримки?533,00 грн = 67158,00 грн.

Таким чином, вимога Позивачки про стягнення середнього заробітку підлягає частковому задоволенню в сумі 67158,00 грн., а в задоволенні решти суми (до заявлених 186990,00 грн.) - слід відмовити у зв`язку з її безпідставністю та суперечністю статті 117 КЗпП України.

Оцінюючи обґрунтованість вказаної вимоги, суд виходить із того, що тривале невиконання роботодавцем свого законодавчого обов`язку щодо виплати заробітної плати та проведення повного остаточного розрахунку в день звільнення, що супроводжувалося фактичною відмовою Відповідача від добровільного врегулювання фінансового спору в ході електронного листування, беззаперечно призвело до порушення життєвих зв`язків Позивачки. Наслідком вказаного протиправного утримання коштів стало вимушене залучення Позивачкою мікрокредитних ресурсів для забезпечення базових побутових потреб, що зумовило тривалий стан психологічного напруження, хвилювання та емоційного дискомфорту а також звернення до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Зважаючи на характер, тривалість та інтенсивність перенесених Позивачкою моральних страждань, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., оскільки саме такий розмір компенсації є співмірним із доведеними наслідками порушення трудових прав Позивачки. В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди (до заявлених 30000,00 грн.) - слід відмовити у зв`язку з їх надмірністю та відсутністю медичних документів на підтвердження стійкого розладу здоров`я.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги в частині встановлення факту трудових відносин задоволено повністю (немайнова вимога), а вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково у розмірі 67158,00 грн., що становить 35,92% від заявленої Позивачкою суми (186990,00 грн.), сплачений Позивачкою судовий збір у загальному розмірі 2662,40 грн. підлягає частковому стягненню з Відповідача на її користь у сумі 1809,30 грн. (1331,20 грн. за повністю задоволену немайнову вимогу + 478,10 грн. пропорційно задоволеній майновій вимозі). Решта суми сплаченого судового збору покладається на Позивачку у зв`язку із частковою відмовою у задоволенні позову.

Водночас, оскільки Позивачка звільнена від сплати судового збору за майнову вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати (23299,00 грн.) на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за цю вимогу в мінімальному розмірі 1331,20 грн. відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з Відповідача безпосередньо в дохід держави. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 по суті задоволено, а правопорушення з боку Відповідача підтверджено матеріалами справи, у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_2 про стягнення з Позивачки 20000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката слід відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 24, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 43, 76-81, 83, 89, 91, 95, 141, 212, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Встановити факт перебування у трудових відносинах між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у період з 27 листопада 2023 року по 17 серпня 2025 року включно на посаді майстра манікюру у манікюрній студії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

23299 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.) - заборгованість із заробітної плати; 67158 грн. 00 коп. (шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 00 коп.) - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обмежений шестимісячним строком відповідно до статті 117 КЗпП України; 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) - в рахунок відшкодування моральної шкоди; 1809 грн. 30 коп. (одну тисячу вісімсот дев`ять гривень 30 коп.) - витрати на сплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС або в установленому процесуальним законом порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 .

Текст рішення складено, проголошено в судовому засіданні та підписано 29.09.2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК