Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №212/3283/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 212/3283/26

Провадження 2/193/425/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2026 до Софіївського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Кошельок» до відповідача ОСОБА_1 згідно вимог якого просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3378014506-423754 від 07.08.2021 у розмірі 14907 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 07.08.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3378014506-423754 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів (надалі Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений.

Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 ЦК України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».

Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 5000,00 грн.; початковий строк кредитування, становить 14 днів; дисконтна відсоткова ставка становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування(лояльний період) визначений п.3.6, п.3.7 договору; базова процентна ставка, становить 2.2% на добу. Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №3378014506-423754 від 07.08.2021.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором: не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у Відповідача утворилась заборгованість в сумі 14907,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту: 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 9907,00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3378014506-423754 від 07.08.2021 в розмірі 14907,00 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту: 5000,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 9907,00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

31.03.2026 за ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. 23.04.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява згідно якої просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги не визнає, вказавши, що умови договору були змінені в односторонньому порядку без її погодження, що призвело до суттєвого збільшення процентної ставки (орієнтовно до 720% річних) та значного зростання розміру заборгованості. Вважає, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою та сформована переважно з надмірних процентів та штрафних санкцій, які є неспівмірними і порушують принципи розумності, справедливості та добросовісності.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір №3378014506-423754 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту споживчий кредит (п. 1.2. Договору).

Як зазначено в п.п.1.3.2., 1.3.3, 1.3.3.1. Договору проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Згідно п.2.1. Договору кредит надається строком на 14 днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п.2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

З п.3.3. Договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту.

Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 5015 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн., або 0% від суми кредиту. Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник була попередньо ознайомлена та погодилася, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8. Договору.

Відповідно до п. 3.7. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 (сімсот тридцять ) процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

При укладанні цього Договору позичальник підтвердила що вона чітко усвідомлює всі умови цього Договору та вважає їх вигідними для себе. Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконало свої зобов`язання за вищевказаним Договором, перерахувавши 07 серпня 2021 року грошові кошти в сумі 5000,00 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_2 (а.с.11).

Згідно з витребуваної судом з АТ КБ «ПриватБанк» інформацією на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 07 серпня 2021 року було зараховано кошти у розмірі 5 000,00 грн.(а.с.76).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість за договором № 3378014506-423754 від 07 серпня 2021 року в розмірі 14907,00 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 9907,00 грн.(а.с.28-29)

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3378014506-423754 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який є електронним правочином.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору відповідач не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» у повному обсязі виконало зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Відповідачем отримання кредитних коштів не заперечується. Натомість, відповідачка вказує про зміну умов договору в односторонньому порядку, що призвело до суттєвого збільшення процентної ставки.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

В Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. Верховний Суд вважає, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).

Висновки, викладені в постановах Верховного Суд, застосовуються судом до спірних правовідносин згідно з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України.

Під час розгляду, судом встановлено, що кредит надавався на 14 днів (Лояльний період).

Відповідно до п.3.6. Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом.

Згідно п.3.7. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Отже, на підставі вказаного пункту відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування відсотків проведено в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування (з урахуванням пунктів 3.6-3.8 Договору).

Відповідач під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлювала, тобто в повній мірі погодилася з умовами договору, викладеними в ньому.

Відтак, до тверджень відповідача про те, що позивачем змінено умови кредитування в одностроньому порядку є безпідставним, суд ставиться критично, оскільки всі умови щодо строку надання кредиту, дати його повернення та пролонгації обумовлено Договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

На підставі ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.

Отже, оскільки відповідач порушила зобов`язання, встановлені кредитним договором №3378014506-423754 від 07.08.2021 року, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 14907,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стороною позивача до матеріалів справи додано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладений між АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого, адвоката Гурського Г.Ю. (а.с. 14-17).

Із вказаних документів слідує, що вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000 грн, з яких: 1000 грн (30 хв) оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі правової допомоги), 2000 грн (1 година) збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору; 2000 грн (2 години) складання позовної заяви; 2000 грн (дві години) формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу), 1000 грн (одна одна) відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі.

Суд звертає увагу на те, що, згідно практики ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Таким чином, враховуючи типовість даної цивільної справи, оцінюючи співмірність заявлених витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн зі складністю цієї справи та ціною позову в розмірі 14907,00 грн, суд приходить до висновку, що заявлена до відшкодування сума судових витрат є явно завищеною, а тому суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. на правову допомогу. Такий розмір витрат на правничу допомогу відповідатиме ціні позову, ступеню складності справи, яка є нескладною, розглянута в спрощеному провадженні, не буде надмірним збагаченням, а компенсуватиме позивачу реальні та необхідні для захисту права, витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3378014506-423754 від 07.08.2021 в розмірі 14 907 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сім) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 9907,00 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Товариство з обмежено відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, адреса: вул. Антонова, буд.8А, с.Чайки, Бучанський район, Київська область 08135.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 28.09.2026.

Суддя Д.А.Кащук