Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №214/4488/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4488/26

2-а/214/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №R480484 від 15.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 15.04.2026 керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №R480484, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що жодних повісток та направлень на проходження ВЛК не отримував, усі свої персональні та облікові дані своєчасно оновив, а адреса його зареєстрованого та фактичного місця проживання відповідає відомостям, наявним у ТЦК та СП. Однією з основних підстав позову позивач визначає неналежне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що його не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи 15.04.2026, а в протоколі та постанові відсутні докази такого повідомлення. Поштової кореспонденції чи іншого повідомлення про виклик для розгляду справи він також не отримував. На переконання позивача, розгляд справи за його відсутності без належного повідомлення призвів до порушення гарантованих КУпАП прав, зокрема права бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення і докази, заявляти клопотання та користуватися професійною правничою допомогою. Крім того, позивач стверджує, що при розгляді справи відповідачем не було повно та всебічно з`ясовано обставини, передбачені ст.280 КУпАП, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винен позивач у його вчиненні; чи підлягає він адміністративній відповідальності; чи був належним чином повідомлений про розгляд справи; чи існують обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Посилаючись на статті 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, позивач зазначає, що сама по собі постанова та викладений у ній опис адміністративного правопорушення не є достатнім доказом факту його вчинення, оскільки процесуальний обов`язок доказування правомірності постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладається на суб`єкта владних повноважень. Таким чином, за твердженням позивача, оскаржувана постанова винесена за відсутності належних і допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, без повного з`ясування обставин справи та з істотним порушенням процедури розгляду справи, зокрема без належного повідомлення позивача про дату, час і місце її розгляду, що, на його думку, є підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за відсутності сторін, які про свою участь у розгляді не заявили.

Відповідач у встановлений судом строк з дня отримання позову та ухвали про відкриття провадження відзив на позов не подав, додаткового строку для цього не потребував. Суд неодноразово повідомляв відповідача про розгляд справи, однак, відповідач повідомлення проігнорував та правом на подання відзиву не скористався, інтересу до розгляду справи не проявляв.

З огляду на неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, керуючись ч.2 ст.175 КАС України, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши оцінку доказам в сукупності, врахувавши позицію учасників справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 винесено постанову №R480484, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарняної комісії, чим порушив вимоги п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист, чим допустив порушення правил військового обліку.

Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав особисто під підпис в той же день – 15.04.2026.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд виходить з такого.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Як встановлено ч.2 ст.235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація. В подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної постанови.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза – це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Тобто, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Разом з тим, суд наголошує, що діючим законодавством визначено чітку процедуру направлення військовозобов`язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.

Згідно з п.74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Пунктом 27 Постанови №560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови №560 встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Таким чином законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.

У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.

Як встановлено судом під час вивчення матеріалів справи, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім`я позивача вручено не було. Будь-яких доказів в підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Також, оскаржувана постанова не містить обставин щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК, належного направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 .

Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, то суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч.3 ст.79 КАС України зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування у даній категорії справ, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з яких можливо було б встановити дійсність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що ставиться йому в провину

Таким чином, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та суб`єктивної сторони правопорушення, та свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

На час розгляду справи відповідачем не було надано відзиву та доказів, що підтверджували б заперечення проти позову. Відтак відповідач, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення не доведено дійсність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП винесена за відсутності доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, що є підставою для її скасування та закриття справи.

Що стосується питання розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

В силу ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн., що підтверджується квитанцією №5245-5924-8256-4995 від 24.04.2026.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026 проаналізувавши структуру та зміст Закону України «Про судовий збір», установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про те, що судовий збір в розмірі 665,60 грн. слід повернути ОСОБА_1 з державного бюджету як надмірно сплачений.

Підстави, визначені ст.371 КАС України, для звернення судового рішення до негайного виконання, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 9, п.10 ч.6 ст.12, ст.ст.72-79, 139, 162, п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.ст.242, 244-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення– задовольнити.

Постанову №R480484 від 15.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – скасувати, а справу закрити.

Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його складання безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286 КАС України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 28.09.2026.

Суддя А.В. Ткаченко