Рішення від 07 вересня 2025 р. у справі №208/5040/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/5040/25

провадження № 2/208/3111/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Кіблицької М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного міста Кам`янського з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що згідно наказу № 1 від 01.01.2011 року його було прийнято на посаду юриста з 04.01.2011 року у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .

Наказом № 8 його було звільнено з посади юриста з 19.04.2013 року, згідно статті 36 частини 1 пункту 2 КЗУпП «закінчення строку трудового договору».

Після його звільнення, був проведений внутрішній аудит, щодо виплати йому заробітної плати.

Під час проведення внутрішнього аудиту, було встановлено, що бухгалтерія невірно відраховувала з його заробітної плати податок на доходи фізичних осіб, та він щомісячно починаючи з січня 2011 року по квітень 2013 року включно, недоотримував щомісячно 100 гривень 00 копійок.

В результаті неправомірних дій відповідача загальна сума заборгованості за період з січня 2011 року по квітень 2013 року становить 2 800 гривень 00 копійок.

Відповідач погодилася з даною заборгованістю. Надала йому довідку про наявність заборгованості із заробітної пати.

На даний час, підприємство не виплатило йому вищезазначені грошові кошти.

Тому, позивач просить суд стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману ним заробітну плату за період з січня 2011 року по квітень 2013 року в сумі 2 800 гривень 00 копійок.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання відповідач не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

ІІ. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що згідно наказу № 1 від 01.01.2011 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду юриста (за сумісництвом) з 04.01.2011 року у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 . Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад в сумі 300 000 гривень 00 копійок.

04 січня 2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був підписаний трудовий контракт з найманим працівником.

Наказом № 12 від 09.04.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади юриста з 08.04.2013 року, згідно статті 36 частини 1 пункту 8 КЗУпП «підстави передбачені контрактом» - у зв`язку з порушенням юристом ОСОБА_1 підпункту 5 пункту 18 контракту від 04.01.2011 (зі змінами від 01.10.2012 року) «Пред`явлення працівнику підозри у вчиненні злочину в рамках кримінально-процесуального кодексу України від 27.05.2013 року».

Вищезазначене також підтверджується копією дубліката трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також довідкою форми ОК-5.

В матеріалах справи також міститься довідка фізичної особи підприємця ОСОБА_2 від 21.04.2025 року надана ОСОБА_1 , з якої вбачається, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 станом на 21.04.2025 р. дійсно має перед ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 19.04.2013 року в сумі 2800,00 грн..

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 94. ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 1. Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своеї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та -71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам 11 проти Німеччини», заява №9 42527/98 тощо) «майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи «право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1. Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Позивач посилається на те, що загальна сума заборгованості відповідача за період з січня 2011 року по квітень 2013 року становить 2 800,00 грн..

В матеріалах справи також міститься довідка фізичної особи підприємця ОСОБА_2 від 21.04.2025 року надана ОСОБА_1 , з якої вбачається, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 станом на 21.04.2025 р. дійсно має перед ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 19.04.2013 року в сумі 2800,00 грн..

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Тому суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої заробітної плати у розмірі 2800,00 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

V. Судові витрати.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 94, 95, 115, 116 КЗпП України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 ) недоотриману заробітну плату за період з 01.01.2011 року по 19.04.2013 року у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп..

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.