Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №201/9842/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

№ 201/9842/26

провадження 2-а/201/96/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Дніпро

суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 30 червня 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, позовні вимоги не змінювалися: не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває рядовий запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з відсутністю відомостей щодо ступеня придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби, відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, необхідністю визначення призначення на особливий період, 17 грудня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 сформовано повістку № 59429767 про виклик до Соборного РТЦКтаСП о 09:00 для уточнення даних. Повістку направлено 17 грудня 2025 на ім`я військовозобов`язаного засобами поштового оператора «Укрпошта» за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (поштове відправлення № 11067058271699). Поштове відправлення № 11067058271699 повернуло до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до положень абзацу третього підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (зі змінами), ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до органу військового управління, де він перебуває на обліку.

14 лютого 2026 року до Національної поліції в автоматичному режимі шляхом взаємодії реєстрів сформовано електронне звернення Е4750063 на доставку військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складення протоколу про адміністративні правопорушення. 13 травня 2026 року з відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУ НП України в Дніпропетровській області надійшло повідомлення № 217736-2026 від 13 травня 2026 року (1561322), що поліцейськими відділу поліції № 2 проводилися заходи, направлені на встановлення місця перебування гр. ОСОБА_1 , але встановити знаходження останнього не виявилось можливим.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з метою виконання обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 02.06.2026 рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 (адреса місця реєстрації військовозобов`язаного ) ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 29/13/3347 на ім`я ОСОБА_1 про виклик до органу військового управління на 10:00 12 червня 2026 року (поштове відправлення № 4900500346987). Зазначене поштове відправлення з вимогою про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 29/13/3347, повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Під час перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 4900500346987 встановлено, що «одержувач відсутній за вказаною адресою».

За інформацією Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 26 травня 2026 року № 31/29/14-10244-2026 (226093) ОСОБА_1 08 жовтня 2022 року отримав національне посвідчення водія. Згідно з відомостями, які перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на особливий період, не позбавляє військовозобов`язаного основного законного джерела існування та останнім не використовується транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні дитини з інвалідністю або особи з інвалідністю І або II групи, що відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є підставою для звернення з даним позовом до суду.

На день подання адміністративного позову ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання військового обов`язку в запасі.

На підставі викладеного, з метою спонукання військовозобов`язаного до виконання військового обов`язку, відповідно до положень статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 4 статті 5, пункту 6 частини 1 статті 20, статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона позивача ставить питання про врахування наявних обставин, а з метою ефективного використання зазначеного закону і не порушення прав відповідача представник позивача вважає за необхідне зараз врахувати їх позицію і просив застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКГІП НОМЕР_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або до відкликання ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 29 травня 2026 року № 29/13/3347, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник не погодилися з позовними вимогами, вважають, що діяли відповідно до діючого закону, порушень не допускали, будь-якої шкоди не завдавали, позовні вимоги безпідставні і не підлягають задоволенню. Правом надання відзиву на позов відповідач скористався, в цьому відзиві ОСОБА_1 посилається на те, що відсутні підстави вважати доведеними обставини, передбаченістаттею 283-2 КАС України, з яким закон пов`язує можливість застосування судом тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

В позовній заяві зазначено, що вимога про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 29/13/3347 на ім`я ОСОБА_1 про виклик до органу військового управління на 10:00 12 червня 2026 року (вимога) була направлена відповідачу поштовим відправленням від 02 червня 2026 року з трек-номером 4900500346987. На підтвердження цього позивач долучив до позовної заяви наступні докази: копію вимоги № 29/13/3347; копію конверту поштового відправлення з трек-номером 4900500346987; відстеження (трекінг) поштового відправлення № 4900500346987.

Сторона відповідача вважає, що вказані докази у їх сукупності не є належним підтвердженням обставини, з доведенням якої п. 3 частини 8 статті 283-2 КАС України пов`язує задоволення позовних вимог, а саме: вручення особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов?язаним, резервістом відповідно. Крім того, доданий до позовної заяви в якості доказу аркуш з копією відстеження (трекінгу) поштового відправлення № 4900500346987 виготовлений позивачем таким чином, що приховує повний зміст інформації з ресурсу Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/?barcode=4900500346987.

Зокрема, долучений до позову доказ відображає лише календарні дати технологічних операцій з поштовим відправленням та не містить часу (в годинах та хвилинах) таких технологічних операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок», послуги поштового зв`язку - це діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів; кур`єрська послуга - це послуга поштового зв`язку з пересилання поштового відправлення, приймання якого від відправника та/або вручення якого адресату здійснюється поза межами об`єкта поштового зв`язку.

Тобто спосіб доставки поштового відправлення може здійснюватися як до відділення поштового зв`язку, так і з доставкою поштового відправлення за адресою отримувача. Той чи інший спосіб доставки обирається відправником та впливає на вартість послуг оператора поштового зв`язку.

З долучених до позову доказів неможливо визначити, в який спосіб (до відділення або за адресою отримувача) позивач направив відповідачу поштове відправлення № 4900500346987, оскільки документа про надсилання (поштова квитанція, поштова накладна, реєстр (список) відправлень) позивач до позову не долучив. На конверті поштового відправлення з трек-номером 4900500346987 позивач (відправник) номер телефону отримувача зазначив, що саме по собі є підставою для інформування отримувача про надходження поштового відправлення на його ім`я до відділення Укрпошти № 49005 повідомленням на засіб мобільного зв`язку (в порядку абз. 1 п. 73 Правил).

Згідно з ч. 3 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», днем вручення вимоги є: день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу, чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

За змістом наведеної норми, належною та достатньою дією органу ТЦК та СП вважається направлення вимоги за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка відповідає адресі реєстрації особи або адресі, повідомленій особою органу ТЦК та СП (якщо така відмінна від адреси реєстрації місця проживання, й відповідно внесена органом ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»). А обставина проживання чи перебування особи за адресою, відмінною від адреси, повідомленої військовозобов`язаним, резервістом органу ТЦК та СП та/або адреси місця реєстрації такої особи - для оцінки належності направлення вимоги юридичного значення не має. Таке логічно та послідовно узгоджується з обов`язком військовозобов`язаного, резервіста, повідомляти органу ТЦК та СП про зміну адреси свого фактичного місця проживання (перебування).

На переконання сторони відповідача позивач, усвідомлюючи вади та недоліки наявних у нього доказів, вибудовує обґрунтування позовних вимог таким чином, що обставина неотримання відповідачем Вимоги зумовлена діями самого відповідача, який ніби-то за зареєстрованою та повідомленою органу ТЦК та СП адресою не проживає, й в порушення правил військового обліку дійсну фактичну адресу місця свого проживання органу ТЦК та СП не повідомив, що в свою чергу підпадає під приписи ч. 3 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині - особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси, відтак - під ознаки належного вручення вимоги в розумінні тієї ж ч. 3 ст. 27 Закону.

Сторона відповідача виходить з того, що підстава повернення поштового відправлення № 4900500346987 «Закінчення встановленого терміну зберігання» є відмінною від підстави «Одержувач відсутній за вказаною адресою». А з огляду на надані позивачем, первісна підстава повернення «Закінчення встановленого терміну зберігання» свідчить, що неотримання відповідачем поштового відправлення № 4900500346987 сталося з причин, від відповідача незалежних. Окремо варто зазначити, що конверт поштового відправлення № 4900500346987, копія якого долучена до позовної заяви, не містить Довідки за формою 20 про причини повернення/досилання/зберігання, в якій співробітником Укрпошти проставляється відмітка про конкретну причину повернення, підпис працівника Укрпошти та відбиток поштового штемпеля, а сама Довідка (ф. 20) наклеюється на поштовий конверт поверх адреси отримувача.

Отже, керуючись ст. 162 КАС України, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом з наданих позивачем та відповідачем документів і доказів відповідно до позиції сторін з`ясовано наступне.

З набранням чинності Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 (зі змінами), який діє на теперішній час, оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до положень частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення і знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» визначено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Для забезпечення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до положень абзацу 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (із змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (із змінами).

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (із змінами) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово- обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (із змінами).

У пункті 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (із змінами), зазначено чіткий перелік поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), а саме: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Будь-які інші причини неприбуття за викликом не можуть вважатися поважними.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь - який інший спосіб подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (пункт 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (із змінами)).

Відповідно до положень абзацу третього підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (зі змінами), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ Є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Абзацом шістнадцятим пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (із змінами) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Згідно з положеннями пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (зі змінами), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.

Пунктом 16 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (із змінами), визначено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): забезпечують участь поліцейських у здійсненні заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних разом з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або у складі груп оповіщення; організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів; на забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом ЗО календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово - облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом.

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги (частина 4 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Фактичні обставини справи наступні.

На військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває рядовий запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо ступеня придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби, відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, необхідністю визначення призначення на особливий період, 17 грудня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 сформовано повістку № 59429767 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:00 для уточнення даних. Повістку направлено 17 грудня 2025 на ім`я військовозобов`язаного засобами поштового оператора «Укрпошта» за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (поштове відправлення № 11067058271699).

Поштове відправлення № 11067058271699 повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до положень абзацу третього підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (зі змінами), ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до органу військового управління, де він перебуває на обліку.

14 лютого 2026 року до Національної поліції в автоматичному режимі шляхом взаємодії реєстрів сформовано електронне звернення Е4750063 на доставку військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складення протоколу про адміністративні правопорушення.

13 травня 2026 року з відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції України Дніпропетровській області надійшло повідомлення № 217736-2026 від 13 травня 2026 року (1561322), що поліцейськими відділу поліції № 2 проводилися заходи, направлені на встановлення місця перебування гр. ОСОБА_1 , але встановити знаходження останнього не виявилось можливим.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з метою виконання обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 02.06.2026 рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 (адреса місця реєстрації військовозобов`язаного ) ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 29/13/3347 на ім`я ОСОБА_1 про виклик до органу військового управління на 10:00 12 червня 2026 року (поштове відправлення № 4900500346987).

Зазначене поштове відправлення з вимогою про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 29/13/3347, повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Під час перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 4900500346987 встановлено, що «одержувач відсутній за вказаною адресою».

За інформацією Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 26 травня 2026 року № 31/29/14-10244-2026 (226093) ОСОБА_1 08 жовтня 2022 року отримав національне посвідчення водія.

Згідно з відомостями, які перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлення обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на особливий період, не позбавляє військовозобов`язаного основного законного джерела існування та останнім не використовується транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні дитини з інвалідністю або особи з інвалідністю І або II групи, що відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є підставою для звернення з даним позовом до суду.

На день подання адміністративного позову ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання військового обов`язку в запасі.

Вказані дії та позовні вимоги, на думку сторони позивача, повинні спонукати військовозобов`язаного до виконання військового обов`язку, відповідно до положень статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 4 статті 5, пункту 6 частини 1 статті 20, статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи наявні обставини, саме з метою ефективного використання зазначеного закону і не порушення прав відповідача представник позивача вважає за необхідне зараз врахувати їх позицію і просив застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКГІП НОМЕР_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або до відкликання ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 29 травня 2026 року № 29/13/3347, задовольнивши позов в повному обсязі.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи прі адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період (ч. 1 ст. 22).

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (ч. З ст. 22).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затверджений Постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справ, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Особа не може нести відповідальність за правопорушення, якого вона не скоювала, або вина якої у скоєнні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню і з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Диспозиція даної частини статті, як бланкетної норми, не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно приписів пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач вважає вказані дії позивача (не вручення виклику, повідомлення в поліцію, звернення з позовом до суду) незаконними, без врахування його зауважень та конкретної обстановки і норм права, в них взагалі не вірно відображені всі обставини події, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, з порушенням прядку розгляду, що є порушенням закону.

Суд вважає вимоги позивача доведеними і з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З 17 березня 2014 року, з дня оголошення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні діє особливий період.

Відповідно до підпункту 101 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Вимоги позивача не суперечать приписам матеріального і процесуального права, а тому задоволенню підлягають.

Відповідно до положень частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Для забезпечення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та убезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

У пункті 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з положеннями абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (із змінами) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних те резервістів солдат запасу ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Задекларованим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_2 , що за територіальністю відноситься до зони відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (пункт 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів).

Оскільки адресою задекларованого місця проживання військовозобов`язаного відповідача є Соборний район, й відповідно, по військовому обліку ОСОБА_1 мав перебувати в органі військового управління Соборного району і прибути до цього органу за викликом, мав обов?язок про це, чого він не зробив та не повідомив про зміну свого місця мешкання чи перебування ( в разі такого).

Одним з основних імперативів доктрини адміністративного права є принцип невідворотності відповідальності особи за вчинене адміністративне правопорушення. Отже, як матеріально- так і процесуально-правові складові, при виклику відповідача реалізовані ІНФОРМАЦІЯ_7 виключно в межах належної юридичної компетенції.

У той час сам відповідач не надає доказів або хоча б належних відомостей про мешкання за задекларованою адресою перебування і отримання ним поштової кореспонденції, а в цьому випадку – не отримання її від позивача.

Відповідно до абзаців третій та четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998, у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»): «Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі держави, в основному, у значенні як сукупності законів та інших нормативно- правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін, без визначення його змісту, використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно- правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено».

Тобто, до категорії «законодавства» фактично відносяться і акти Кабінету Міністрів України. Положеннями Порядку 1487, як складової частини «законодавства» України, передбачена обов`язковість наявності у роботодавця інформації про певні персональні дані робітника, враховуючи сімейний стан, відомості про освіту, тощо.

Положеннями абз. 7 п. 3 ст. 22 Закону України № 3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року та вимогами п.п. 101 п. 1 додатку № 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Порядком 1487, всі військовозобов`язані, впродовж передбаченого 60- ти денного терміну (з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно – зі змінами)), мали звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення власних облікових даних. Складовою процедури оновлення персональних даних є як проходження чергової ВЛК (за необхідності), так і отримання ВОД встановленого (оновленого) зразка, якщо його форма була змінена.

Відповідно до положень пункту першою частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобїлізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-1X» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування га соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг.

Суд не збирає докази, сторони клопотання про витребування доказів (матеріалу РТЦК та СП і інш.) в передбачуваному законом порядку не заявили.

Відповідно до абзацу шістнадцятого ч. 3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування

національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів

місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил

цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у їхній роботі в мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача немає ознак неправомірності, проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, також посадовою особою було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності чи обмежувальним заходам, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Не може суд прийняти до уваги пояснення відповідача про те, що позивачем не вірно відображені обставини події правопорушення, він не відреагував на зауваження позивача чи не вжив заходів для усунення перешкод в русі позивачу та інш., оскільки це спростовується вищенаведеним і ніякими іншими об`єктивними доказами не підтверджено, належних доказів про протилежне суду не надано. Відповідачу спочатку потрібно було б самому не порушувати вимоги зазначеного закону про мобілізацію в Україні, а потім вже вимагати їх дотримання від інших і не перекладати тягар своїх порушень на інших, в тому числі і на сторону відповідача.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена КУпАП, яким визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено можливість застосування до відповідача обмежувальних заходів.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд вважає встановленими та обгрунтованими обставини позовних вимог, вони спростовують висновки відзиву на позов, а тому підстав для відмови в задоволенні позову не знаходить.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому суд звертає увагу на положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в адміністративному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи чи інш..

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи позивача, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред`являються до дій та рішень суб`єктів владних повноважень. Таким чином, доводи відповідача є не обгрунтованими, в зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішення даної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові можуть бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги позицію сторони відповідача щодо не погодження з позовом і наполягання на відзиві на позов, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача, в тому числі і визначених Конституцією України, іншими законами саме цим позивачем не були допущені.

При таких обставинах суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або до відкликання ІНФОРМАЦІЯ_9 вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 29 травня 2026 року № 29/13/3347.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 255, 256, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКГІП НОМЕР_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або до відкликання ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 29 травня 2026 року № 29/13/3347.

Судові витрати з розгляду справи віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Третій апеляційний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 295 КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VI ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ КАС України.

Суддя -