Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №173/3308/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3308/26

Провадження № 3/173/1002/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., за участю особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , захисника Шевчукової Р.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріал який надійшов з ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з неповною вищою освітою, розлученого, який працює літейщиком на заводі Першого Травня, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якому роз`яснено права за ст. 10, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 172552 від 31.08.2026 близько 17 год. 35 хв. 19.08.2026 р. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ображав грубою нецензурною лайкою свою колишню дружину ОСОБА_2 , чим принижував її жіночу гідність та завдав шкоди її психологічному здоров`ю. Таким чином ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 провину у вчиненні домашнього насильства не визнав. Зазначив, що донька надіслала йому в телеграм повідомлення про те, що хоче зустрітися. Вони зустрілись в парку, випили по коктейлю. Колишня дружина зателефонувала донці і сказала, що треба повертатись додому. Донька сказала, що вже їде. ОСОБА_3 вийшла з будинку та почала кричати. Він зателефонував по відеозв`язку співмешканці щоб та впевнилась, що між ним та колишньою дружиною нічого немає, він просто привіз доньку. Нецензурно не висловлювався, перебував там лише 5 хв., до того ж донька була поряд.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти спілкування дитини з батьком. В той день, 19.08.2026 вона зателефонувала донці, слухавку взяв колишній чоловік і повідомив, що вони щойно під`їхали до під`їзду. Вона спустилась з ОСОБА_4 , якому 5 років. Між нею та колишнім чоловіком відбулась розмова на підвищених тонах. Вона запитала у доньки чи все добре, та похитала головую що «ні». Вона сказала донці виходити. Колишній чоловік показав, що знімає відео, але вона свою згоду на це не давала. На лавочці сиділи сусіди і сторонні люди. Колишній чоловік почав кричати, що він не «комерційний батько і не буде нічого купувати», почав нецензурно лаятись. Вона забрала дітей і пішла з ними до під`їзду. На його адресу нічого не говорила. Додала, що донька боїться батька, щоб він її не бив. 20.08.2026 вона зустріла доньку зі школи в центрі парку, розмовляла по телефону. Колишній чоловік їхав на машині і кричав на неї. Вона розповіла про це дитині. Вона вже бачила доньку в парку, ОСОБА_1 заїхав до парку на машині, вискочив та схопив доньку за руки і не пускав її до неї. Вона обійшла, погукала дитину до себе, але він не відпускав, дитина злякалась. Тоді вона пішла до ВП.

Захисник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - адвокат Шевчукова Р.В. в судовому засіданні зазначила, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров?ю іншого члена сім?ї. Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Враховуючи обставини справи, вважала, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушеньння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки неприязних відносин із колишньою дружиною, що носять цивільно-правовий характер, оскільки між ними наявний спір щодо виплати аліментів та виховання дітей.

Сам лише факт наявності між колишнім подружжям конфліктних ситуацій не може свідчити про вчинення одним із них психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому

насильству».

Протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, котрі б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликати сумніви суду.

Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність у матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, тому просила суд закрити справу стосовно ОСОБА_1 у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні досліджено:

- інформацію викладену в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 172552 від 31.08.2026 року;

- рапорт старшого інспектора чергового ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.08.2026 р. згідно з яким останній доповідає, що 20.08.2026 отримано заява та зареєстрована в ЄО за № 8607 від 20.08.2026 про те, що 19.08.2026 о 10 год. 00 хв. колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вчиняє сварки та висловлюється на її адресу нецензурною лайкою;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.08.2026 згідно з яким ОСОБА_2 повідомила, що 19.08.2026 та 20.08.2026 її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив сварку, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою в присутності спільних дітей чим завдав їй та дітям психологічного насильства;

- письмові пояснення ОСОБА_2 згідно з якими остання пояснила, що 19.08.2026 р. близько 17 год. 35 хв. за адресою: АДРЕСА_2 біля під`їзду її колишній чоловік ОСОБА_1 після прохання допомогти спільній дочці вчинив сварку під час якої висловлювався нецензурною лайкою та голосно кричав в присутності дітей. Наступного дня зустрів в парку доньку, міцно тримав її за руки та не пускав до неї, на прохання доньки відпустити її не реагував. Донька вирвалась та підбігла до неї;

- письмові пояснення ОСОБА_1 згідно з якими останній пояснив, що 19.08.2026 о 16 год. 45 хв. він зустрічався з донькою в центі міста, після чого він підвіз її додому. Вийшла колишня дружина та почала висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою, забрала доньку та пішла. Наступного дня він проїжджав на машині через парк та побачив колишню дружину з донькою, зупинився та запитав коли він зможе бачитись з донькою. Колишня дружина відповіла, що ніколи. Він поїхав далі по своїх справах. Факт психологічного насильства заперечує.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Як встановлено в судовому засіданні між колишнім подружжям виник конфлікт через матеріальне забезпечення спільних дітей, який переріс у сварку, під час якої останні використовували нецензурну лексику на адресу один одного. ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що не відчуває над собою контролю та влади ОСОБА_1 .

Разом з цим, наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи, що доказів протилежного матеріали справи не містять, факт вчинення домашнього насильства психологічного характеру ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Матеріали справи не містять посилання на наявність свідків, їх показів. Учасники судового розгляду про виклик свідків не заявляли.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст. 7, 173-2, 247, 251, 280, 284-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову судді може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови суду виготовлений 29.09.2026 р.

Суддя: