Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №932/6338/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №932/6338/25

Суддя: Цитульський В. І.

Справа №932/6338/25

Провадження №2/932/2295/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернувся представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 31 584,96 грн. та судові витрати.

Доводи позивача викладені у позові.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем набуто право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2037200815 та картковим рахунком № НОМЕР_1 , відповідно до укладеного з попереднім кредитором АТ «ОТП БАНК» Договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023. Однак, відповідач в порушення умов даного договору свої боргові зобовязання не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора. У звязку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаної вище суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідач відзиву не надав.

Фактичні обставини встановлені судом.

25 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2037200815, в межах якого також відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13/10/23, за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 2037200815, де боржником є ОСОБА_1 .

Згідно з витягами з реєстрів боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 584,96 грн., з яких: за кредитним договором № 2037200815 — 6985,94 грн. (5753,44 грн. — тіло, 0,94 грн. — відсотки, 1231,56 грн. — комісія); за картковим рахунком № НОМЕР_1 — 11682,85 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Норми права застосовані судом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 6, статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. У договорах за участю фізичної особи — споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За положеннями ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики або кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кошти та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-4685св19), належним доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, причому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, що містять інформацію щодо предмета доказування, які мають бути належними, допустимими та достатніми. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), причому кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином — відступлення права вимоги (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України), якщо це не встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути купівля-продаж (зокрема право вимоги згідно з частиною третьою статті 656 ЦК України) або факторинг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 навела розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу за предметом, суб`єктним складом, метою та платою.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника, набуваючи при цьому право на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (стаття 1084 ЦК України). У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 Верховний Суд зазначив, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.

Висновки суду.

Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду разом із договором факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 не надано доказів на підтвердження повного виконання зобов`язання з оплати за договором факторингу (оплати за придбані права вимоги, зокрема платіжних доручень чи інших первинних документів). Крім того, договір факторингу взагалі надано не в повному обсязі, а лише окремі його аркуші, а витяги з реєстру боржників підписані лише представником ТОВ «ЄАПБ».

З наданих позивачем матеріалів неможливо встановити загальну суму прав вимоги, що відступаються за договором, у тому числі і загальну ціну продажу за договором факторингу.

Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.

Крім того, відповідно до ст. 514 ЦК України та загальновизнаного принципу приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт реального переходу до нього прав вимоги за спірним кредитним договором у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 14.09.2026.

Суддя: В.І.Цитульський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua