Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №199/5607/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5607/26

(2/199/5194/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 22481,44 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.01.2025 року о 17 год. 55 хв. у м. Дніпро, на перехресті вулиць Калинова та Івана Пулюя, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ".

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між Позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ТОВ "КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ", було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів №28-2805-24-00258 від 01.12.2024 року, згідно з якими Позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення №199/1434/25 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 27.01.2025 року та заява від 07.02.2025 року.

Дана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля Потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 24.01.2025 року; ремонтної калькуляції № 0000002100 від 06.02.2025 року; рахунку № 27 від 06.02.2025 року; страхового акту № ОСКА-2100 від 10.02.2025 року; розрахунку суми страхового відшкодування від 10.02.2025 року.

Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив страхове відшкодування у розмірі 75644 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 57111 від 10.02.2025 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №28-2805-24-00258.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до страхової компанії відповідача із заявою № 53414 від 12.02.2025 року на виплату (страхового) відшкодування за полісом № 223774945, за яким страхова компанія відповідача здійснила виплату в розмірі 53162 грн. 81 коп., страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого, яка не покриває, суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № №28-2805-24-00258.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позов, в якому просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 22481,44 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09 червня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом по справі встановлено, що 22.01.2025 року о 17-55год. в м.Дніпро на перехресті вулиць Калинова та Івана Пулюя водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos днз НОМЕР_1 та під час виникнення небезпеки для руху не вжив всіх заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем Renault Daster Aa2138Pн під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.3 ПДР – невжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення №199/1434/25 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між Позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ТОВ "КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ", було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів №28-2805-24-00258 від 01.12.2024 року, згідно з якими Позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 27.01.2025 року та заява від 07.02.2025 року.

Дана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля Потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 24.01.2025 року; ремонтної калькуляції № 0000002100 від 06.02.2025 року; рахунку № 27 від 06.02.2025 року; страхового акту № ОСКА-2100 від 10.02.2025 року; розрахунку суми страхового відшкодування від 10.02.2025 року.

Позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив страхове відшкодування у розмірі 75644 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 57111 від 10.02.2025 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №28-2805-24-00258.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до страхової компанії відповідача із заявою № 53414 від 12.02.2025 року на виплату (страхового) відшкодування за полісом № 223774945, за яким страхова компанія відповідача здійснила виплату в розмірі 53162 грн. 81 коп., страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого, яка не покриває, суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № №28-2805-24-00258.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі – Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 09.11.2021 року у праві № 147/69/17 Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою – п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що «у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації – не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права».

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що правова позиція, сформульована в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), стосувалася питання про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: до винної особи чи в межах ліміту відповідальності страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність, – до страховика у цій справі. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Оскільки позивачем не надано доказів на перевищення страхового ліміту ТДВ "СК "КРЕДО", який здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 75644 грн. 25 коп, суд, дотримуюсь балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність, вважає, що боржником у зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Як зазначено вище, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, доказів чому позивачем не надано, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259. 263-265, 268, 274, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В. Руденко