Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №761/51930/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/51930/25 Головуючий у суді І інстанції Чайка О.С.

Провадження № 33/824/3362/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Вікторії Геннадіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Вікторії Геннадіївни на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 5115 від 29 липня 2020 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн на користь держави, а також стягнуто судовий збір у дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, 25 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Власенко В.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що на момент розгляду справи сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП. Перевіркою охоплено період з 01 січня по 30 вересня 2017 року, а тому останнім днем можливого вчинення правопорушення є 30 вересня 2017 року. Інкриміноване правопорушення не є триваючим, у зв`язку з чим тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення закінчився ще 30 грудня 2017 року, тому провадження у справі підлягало закриттю.

Суд першої інстанції не виклав у постанові обставин вчинення адміністративного правопорушення, не навів фабули правопорушення, яку визнав доведеною, а лише зазначив про встановлені під час податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства. Отже, місцевий суд неповно з`ясував обставини справи, що вплинуло на правильність її вирішення.

Крім того, вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складено виключно на підставі акта податкової перевірки, який був ним підписаний із запереченнями, тоді як податкові повідомлення-рішення на момент складання протоколу ще не були прийняті. Акт перевірки сам по собі не є достатнім доказом вини та лише відображає висновки контролюючого органу, а законність таких висновків підлягає перевірці в порядку оскарження податкових повідомлень-рішень.

Товариством були подані заперечення до акта перевірки, після чого податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, а згодом до адміністративного суду, у зв`язку з чим відповідне грошове зобов`язання залишається неузгодженим. До завершення процедури адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення відсутні належні докази вчинення адміністративного правопорушення, а тому акт перевірки та складений на його підставі протокол не можуть визнаватися беззаперечними доказами вини.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Власенко В.Г. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором.

За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Адвокат Власенко В.Г. вказує, що ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції повідомлений не був, судової повістки не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді, надати пояснення та докази на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення. Повний текст постанови було оприлюднено лише 22 квітня 2026 року, її копію ОСОБА_1 отримав 13 травня 2026 року після повідомлення у застосунку «Дія», але в цей період перебував у лікарні на обстеженні, що підтверджується медичними документами.

Зважаючи, що наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та узгоджуються з процесуальними нормами закону, апеляційний суд, з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення № 5411/АПр/26-15-23-03-37 від 01 грудня 2025 року та акт позапланової виїзної перевірки № 104263-Ж5/26-15-23-03-21/32248073 від 01 грудня 2025 року.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про безумовну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на належних, допустимих та достовірних доказах, оцінених у їх сукупності. При цьому саме на уповноважений орган покладається обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтується притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм ПК України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

З огляду на незгоду з висновками акту перевірки, ТОВ «Столиця» скористалось наданим податковим законодавством правом подати заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки і копії документів до заперечень на підтвердження доводів платника податку, висловлених у вказаному запереченні.

У вказаних запереченнях детально висловлено, в чому саме полягає незгода ТОВ «Столиця» із актом перевірки та заявлено клопотання про розгляд заперечень за участю представників ТОВ «Столиця». Такі заперечення були подані 12 грудня 2025 року, що підтверджується штампом про одержання 12 грудня 2025 року ГУ ДПС у м. Києві.

Лише за результатом розгляду заперечень на акт перевірки і прийняття висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень, приймається податкове повідомлення-рішення.

Зокрема, відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених ПК України та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Отже, саме податкове повідомлення-рішення, а не акт перевірки, може створювати правові наслідки для платника податку.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у м. Києві залишило заперечення ТОВ «Столиця» без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін, що підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві про надання відповіді на заперечення № 52274/Ж12/26-15-23-03-08 від 26 грудня 2025 року.

ГУ ДПС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року № 0001082303, форми «Д», про порушення п. 103.2 та п. 103.3 ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України - встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 724 874,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 181 218,50 грн.

21 січня 2026 року ТОВ «Столиця» подало скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 210126-1.

19 березня 2026 року ДПС України прийнято рішення за результатом розгляду скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року № 0001082303 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

03 квітня 2026 року ТОВ «Столиця» подало до Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року № 0001082303.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/14226/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Станом на дату ухвалення постанови суду першої інстанції судове рішення у справі № 320/14226/26 не ухвалено.

На момент складення протоколу про адміністративне правопорушення податкове повідомлення-рішення взагалі не було прийнято, а на момент розгляду справи судом першої інстанції воно було оскаржене платником податків в адміністративному порядку, а тому визначене ним грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого.

При цьому матеріали справи не містять інших належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 саме порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення. Фактично єдиною підставою для висновку про наявність такого порушення стали висновки акта перевірки, які на час складення протоколу не були підтверджені відповідним узгодженим рішенням контролюючого органу, а визначене на підставі акта грошове зобов`язання надалі було оскаржене платником податків у судовому порядку.

Проте зазначені обставини та документи, надані стороною захисту під час апеляційного розгляду, судом першої інстанції не досліджувалися, оскільки розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про розгляд справи та був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази на їх підтвердження.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення зроблено без урахування обставин, встановлених апеляційним судом під час перегляду справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в його діях складу зазначеного правопорушення, а тому постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Вікторії Геннадіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Власенко Вікторії Геннадіївні пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Вікторії Геннадіївни задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб