Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №381/2680/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16080/2026 Доповідач - Кафідова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 381/2680/26

30 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року, ухвалену під головуванням судді Анапріюк С.П. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 23 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 6488253 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року.

Позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 10 000 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, а дата останнього платежу - 17 березня 2024 року.

Вказував, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 10 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Зазначав, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A2731», після чого відповідач отримав кредит у сумі 10 000 грн на зазначену ним платіжну картку.

Посилався на те, що пунктом 1.5.1 кредитного договору встановлена стандартна процентна ставка у розмірі 1,99 % на день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.4 договору. Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачена знижена процентна ставка у розмірі 0,01 % на день за умови виконання споживачем передбачених договором умов для отримання індивідуальної знижки. У випадку невиконання споживачем таких умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Позивач вказував, що в період із 23 березня 2023 року до 26 листопада 2023 року відповідач здійснив платежі на рахунок первісного кредитора у загальному розмірі 3 000 грн, які були спрямовані на оплату процентів за користування кредитними коштами.

Зазначав, що позивачем нараховано проценти за 111 календарних днів, з 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року, у межах строку кредитного договору за таким розрахунком: 10 000 грн ? 1,99 % = 199 грн; 199 грн ? 111 календарних днів = 22 089 грн.

Позивач посилався на те, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Вказував, що відповідно до пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Зазначав, що відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо боржників та набуває відповідні права вимоги.

Про відступлення права грошової вимоги ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену ним при укладенні кредитного договору.

Позивач вказував, що відповідно до договору факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 24 925 грн, із яких 10 000 грн - сума кредиту та 14 925 грн - проценти за користування кредитом.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування юридичної особи на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Посилаючись на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6488253 від 23 березня 2023 року у загальному розмірі 47 014 грн, із яких: 10 000 грн - заборгованість за кредитом, 14 925 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 22 089 грн - проценти, нараховані позивачем за 111 календарних днів, а також 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6488253 у розмірі 24 925 грн, судовий збір у розмірі 1 411,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 060 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 6488253, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000 грн, невиконання ним зобов`язань за кредитним договором та переходу до позивача права вимоги за договором факторингу.

Суд першої інстанції встановив, що станом на 26 листопада 2023 року заборгованість відповідача складалася із 10 000 грн тіла кредиту та 14 925 грн процентів за користування кредитом.

Відмовляючи у стягненні 22 089 грн процентів, нарахованих позивачем за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що 27 листопада 2023 року первісний кредитор відступив право вимоги за договором факторингу, а з цього часу припинилося право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом, оскільки новий кредитор не набув права здійснювати фінансові операції стосовно боржника, а лише набув право вимагати виконання зобов`язання у розмірі та обсязі, що існували на момент його відступлення.

Пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичний строк кредитування тривав до 26 листопада 2023 року включно, у зв`язку із чим нарахування процентів після цієї дати є безпідставним.

Вирішуючи питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, ціну позову, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, типовий характер спору та дійшов висновку, що розумним та необхідним розміром таких витрат є 2 000 грн, а пропорційно задоволеним позовним вимогам стягнув 1 060 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» через свого представника - адвоката Крюкову М.В. подало апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача процентів за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року.

Апелянт зазначає, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте визначив інші умови щодо нарахування процентів, ніж ті, які були погоджені сторонами.

Вказує, що відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як уже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, передбачену договором.

Зазначає, що договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а тому нарахування процентів із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року є законним та обґрунтованим.

Посилається на статтю 1078 ЦК України та зазначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, і така майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Зазначає, що відповідно до пункту 1.1 договору факторингу клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом за процентною ставкою, пеню та інші платежі.

Вказує, що на момент укладення договору факторингу строк кредитного договору № 6488253 від 23 березня 2023 року не сплив, у зв`язку із чим позивач здійснив нарахування процентів за користування грошовими коштами за 111 календарних днів, із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 1.5.1. стандартна процентна ставка за кредитним договором становить 1,99 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору.

Посилається на те, що нараховані проценти не мають штрафного характеру, не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, нарахованими у межах строку кредитування, розмір яких визначений договором.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки пункту 10.8 кредитного договору, відповідно до якого споживач підтвердив, що до укладення договору йому була надана передбачена законодавством інформація та що він ознайомлений з умовами Правил надання коштів у позику.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки поденному детальному розрахунку заборгованості за кредитним договором, який, на думку апелянта, є належним та допустимим доказом заборгованості.

Також апелянт зазначає, що позивачем документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 10 000 грн, а також заявлено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.

Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року скасувати та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 47 014 грн заборгованості, із яких 10 000 грн - сума кредиту, 14 925 грн - проценти за користування кредитом та 22 089 грн - проценти, нараховані за 111 календарних днів; 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а також 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції про факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язання щодо повернення кредиту, наявність заборгованості у розмірі 10 000 грн за тілом кредиту та 14 925 грн за процентами, нарахованими первісним кредитором, апелянтом по суті не оспорюються, предметом апеляційного перегляду є висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення 22 089 грн процентів за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року та пов`язаний із цим розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що 23 березня 2023 року о 11 год. 28 хв. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 6488253 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Відповідно до пункту 1.2 договору ТОВ «Авентус Україна» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3 договору визначено суму кредиту - 10 000 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до договору.

Відповідно до Графіка платежів останньою датою повернення кредиту є 17 березня 2024 року.

Пунктом 1.5 договору визначено фіксований тип процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.4 договору.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % на день за умови виконання споживачем установлених договором умов для отримання індивідуальної знижки. У разі невиконання таких умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.4 договору передбачено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, визначеними пунктом 2.1 договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Пунктом 4.1 договору передбачено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A2731».

Із листа ТОВ «Пейтек Україна» вбачається, що кредитні кошти у розмірі 10 000 грн були перераховані за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-260520/102022-БТ від 27 травня 2026 року повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та що 23 березня 2023 року на рахунок, до якого емітована зазначена картка, зараховано кошти у сумі 10 000 грн з призначенням «Зарахування переказу».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до картки обліку (розрахунок заборгованості) договору за період із 23 березня 2023 року до 26 листопада 2023 року відповідачем сплачено 3 000 грн, які зараховані у рахунок погашення процентів.

Станом на 26 листопада 2023 року розмір непогашеної заборгованості становив 24 925 грн, із яких 10 000 грн - основний борг та 14 925 грн - проценти за користування кредитом.

27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

27 листопада 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу №27.11/23-Ф, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 4 991.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6488253 у сумі 24 925 грн, із яких 10 000 грн - основна сума боргу та 14 925 грн - проценти.

27 листопада 2023 року на електронну адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Згідно з розрахунком ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року на залишок основного боргу у розмірі 10 000 грн за ставкою 1,99 % на день нараховано 22 089 грн процентів за 111 календарних днів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання щодо обсягу прав, які перейшли до позивача на підставі договору факторингу №27.11/23-Ф від 27 листопада 2023 року, колегія суддів враховує зміни законодавчого регулювання відносин у сфері факторингу.

Законом України від 03 червня 2025 року №4466-IX «Про факторинг» змінено правове регулювання відносин у сфері факторингу.

Пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про факторинг» встановлено, що положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону.

Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Закон України «Про факторинг» введено в дію 30 липня 2026 року.

Крім того, Законом України від 29 квітня 2026 року №4863-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання відносин у сфері факторингу», який набрав чинності та введений у дію 30 липня 2026 року, статтю 1077 ЦК України викладено у новій редакції, а статті 1078-1086 ЦК України виключено.

Оскільки договір факторингу №27.11/23-Ф укладений 27 листопада 2023 року, тобто до введення в дію Закону України «Про факторинг», правовідносини, які виникли на його підставі, відповідно до прямої вказівки пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону регулюються законодавством, що діяло до введення його в дію.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Аналіз наведених норм матеріального права у взаємозв`язку з умовами кредитного договору та договору факторингу свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що внаслідок укладення 27 листопада 2023 року договору факторингу фактичний строк кредитування припинився 26 листопада 2023 року.

Заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання та не змінює його змісту, якщо інше прямо не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які визначали відповідне зобов`язання, з урахуванням змісту правочину, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги.

Кредитним договором №6488253 сторонами погоджено строк кредитування тривалістю 360 днів, а Графіком платежів визначено кінцеву дату повернення кредиту - 17 березня 2024 року.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору прямо передбачено, що стандартна процентна ставка у розмірі 1,99 % на день застосовується у межах строку кредиту, встановленого пунктом 1.4 договору.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

При цьому ні кредитний договір, ні договір факторингу не містять положень, за якими відступлення первісним кредитором права вимоги іншій особі є підставою для дострокового закінчення строку кредитування, припинення кредитного договору або припинення виникнення передбаченого договором обов`язку зі сплати процентів у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Матеріали справи також не містять доказів того, що до 17 березня 2024 року первісним чи новим кредитором було реалізовано право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, внаслідок чого строк виконання основного зобов`язання був би змінений.

Надіслане відповідачу 27 листопада 2023 року повідомлення стосувалося відступлення права грошової вимоги на користь нового кредитора та не містило вимоги про дострокове повернення кредиту.

Отже, саме по собі укладення 27 листопада 2023 року договору факторингу не змінювало встановлений кредитним договором строк кредитування та не припиняло його 26 листопада 2023 року.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що новий кредитор набув право вимоги виключно у тому грошовому розмірі, який існував на дату відступлення, не враховує зміст самого договору факторингу.

Так, пунктом 1.1 договору факторингу №27.11/23-Ф прямо передбачено відступлення фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Отже, предметом відступлення за волевиявленням сторін договору факторингу були не лише грошові вимоги, які вже існували на 27 листопада 2023 року, а й майбутні вимоги, які виникнуть після укладення договору факторингу.

Такі умови договору повністю узгоджувалися з положеннями статті 1078 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, яка прямо передбачала можливість передачі фактору майбутньої грошової вимоги та визначала, що така вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Тому зазначення у Реєстрі боржників станом на 27 листопада 2023 року заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 24 925 грн, із яких 10 000 грн - основний борг та 14 925 грн - проценти, відображає розмір наявної на цю дату грошової вимоги, однак не свідчить про обмеження цим розміром усіх прав, переданих фактору відповідно до пункту 1.1 договору факторингу.

Інше тлумачення фактично нівелювало б погоджену сторонами умову договору факторингу про відступлення майбутніх вимог та суперечило б положенням статті 1078 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що після укладення договору факторингу позивач не надавав відповідачу нового кредиту, не змінював розмір процентної ставки та не встановлював для відповідача нових грошових зобов`язань.

Спірні проценти виникли виключно на підставі кредитного договору №6488253 від 23 березня 2023 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , яким до моменту відступлення права вимоги вже були визначені сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка та порядок нарахування процентів.

Таким чином, у спірних правовідносинах йдеться не про здійснення фактором після відступлення права вимоги нової операції з кредитування відповідача, а про виникнення у межах уже існуючого кредитного зобов`язання передбачених договором грошових вимог та їх належність новому кредитору відповідно до умов договору факторингу.

Не спростовує такого висновку й посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України є платою за можливість позичальника правомірно не повертати кредитору борг протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду пов`язала припинення можливості нарахування процентів за «користування кредитом» відповідно до статті 1048 ЦК України зі спливом визначеного договором строку кредитування або пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту.

Після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту проценти за «користування кредитом» відповідно до статті 1048 ЦК України не нараховуються, а за наявності прострочення виконання грошового зобов`язання застосовуються наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Отже, наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не пов`язує припинення права на передбачені кредитним договором проценти з відступленням права вимоги іншому кредитору.

Натомість визначальним для вирішення питання про можливість нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України є встановлення строку кредитування та з`ясування того, чи відбулося його закінчення або дострокова зміна.

У справі, яка переглядається, строк кредитування закінчувався 17 березня 2024 року.

Спірні проценти у розмірі 22 089 грн нараховані за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року, тобто виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не після його закінчення.

Відтак наведена судом першої інстанції постанова Великої Палати Верховного Суду не підтверджує висновок про припинення строку кредитування 26 листопада 2023 року, а навпаки свідчить про необхідність розмежовувати проценти, нараховані в межах строку кредитування, та проценти, які заявляються після його закінчення.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні проценти не мають характеру штрафної санкції, пені чи неустойки, а є платою за користування кредитом, нарахованою у межах строку кредитування, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Підставою їх нарахування є пункт 1.5.1 кредитного договору, яким визначено стандартну процентну ставку 1,99 % на день у межах строку кредиту, та пункт 3.1 договору, відповідно до якого проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Після переходу права вимоги залишок основної суми кредиту становив 10 000 грн та відповідачем не погашався.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року нарахування здійснено таким чином:

10 000 грн ? 1,99 % = 199 грн за один день користування кредитом;

199 грн ? 111 календарних днів = 22 089 грн.

Наведений розрахунок відповідає визначеній договором процентній ставці, залишку основної заборгованості та кількості календарних днів у спірному періоді.

Відповідачем зазначений розрахунок не спростовано, власного розрахунку не надано, доказів погашення основної суми кредиту або сплати процентів за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відступлення 27 листопада 2023 року права вимоги за кредитним договором не припинило встановлений сторонами строк кредитування, а передбачене кредитним договором право вимоги щодо сплати процентів, яке виникало у межах цього строку, відповідно до умов договору факторингу перейшло до нового кредитора.

Тому позовна вимога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення із ОСОБА_1 22 089 грн процентів за користування кредитом за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6488253, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 47 014 грн, із яких:

10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

14 925 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором;

22 089 грн - проценти за користування кредитом за період із 28 листопада 2023 року до 17 березня 2024 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про припинення фактичного строку кредитування 26 листопада 2023 року не відповідає умовам кредитного договору, договору факторингу та встановленим обставинам справи, а також зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року в частині відмови у стягненні 22 089 грн процентів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Разом із тим підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині стягнення 10 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 14 925 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, немає, оскільки правильність рішення суду в цій частині апелянтом по суті не оспорюється.

Тому, незважаючи на сформульовану в апеляційній скарзі вимогу про скасування рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню лише в частині відмови у стягненні 22 089 грн процентів та зміні в частині розподілу судових витрат.

Щодо судових витрат колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме з підстав їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, витраченим часом, ціною позову та значенням справи можливе за наявності відповідного клопотання іншої сторони та доведення нею такої неспівмірності.

Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має перевірити, чи підтверджується належними доказами факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість, а також чи пов`язані заявлені до відшкодування витрати з розглядом конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та Акт №1797 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27 квітня 2026 року.

Відповідно до Акта №1797 адвокатом надано клієнту правничу допомогу у цій справі, зокрема проведено консультацію та роз`яснення з правових питань, досліджено документи та фактичні обставини справи, проаналізовано законодавство і судову практику, підготовлено правову позицію, здійснено заходи щодо отримання письмових доказів, складено позовну заяву, додатки до неї та процесуальні документи.

Загальна вартість зазначених у Акті послуг визначена сторонами у розмірі 10 000 грн.

При цьому пунктом 10 Акта №1797 окремо передбачено 2 години правничої допомоги вартістю 1 640 грн за представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовом до ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях.

Разом із тим ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У рішенні суд першої інстанції також зазначив, що у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників судове засідання у справі не проводилося.

Крім того, підготовка позовної заяви, додатків до неї, процесуальних документів, клопотань, дослідження доказів та аналіз законодавства зазначені у тому самому Акті як самостійні види правничої допомоги та мають окремо визначену вартість.

Матеріали справи не містять відомостей, які б давали можливість установити, які саме окремі дії з представництва інтересів клієнта протягом двох годин, зазначених у пункті 10 Акта, були фактично виконані адвокатом та не охоплювалися іншими, окремо зазначеними у цьому Акті послугами.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат у сумі 1 640 грн, зазначених у пункті 10 Акта №1797, оскільки фактичне надання цієї послуги як самостійного виду правничої допомоги матеріалами справи не підтверджено.

Такий висновок не є зменшенням заявлених витрат з підстав їх неспівмірності у розумінні частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України, а ґрунтується на перевірці судом фактичного обсягу наданої правничої допомоги та пов`язаності конкретних витрат із розглядом цієї справи.

Щодо решти заявлених витрат у розмірі 8 360 грн матеріалами справи підтверджено їх зв`язок із підготовкою та розглядом цієї справи, вид та обсяг виконаних адвокатом робіт, а також обов`язок позивача сплатити їх відповідно до умов договору та Акта.

При цьому відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності не заявляв, доказів такої неспівмірності суду не надав.

Отже, з урахуванням результату розгляду справи та задоволення позовних вимог у повному обсязі з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню 8 360 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заявило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

На підтвердження таких витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, Звіт про надання правової допомоги від 04 серпня 2026 року та платіжну інструкцію №9183 від 07 серпня 2026 року.

Відповідно до Звіту про надання правової допомоги адвокатом Крюковою М.В. здійснено правову експертизу документів, написано та подано апеляційну скаргу у справі про стягнення кредиторської заборгованості з ОСОБА_1 .

На виконання зазначених робіт адвокатом витрачено чотири години, а загальна вартість правничої допомоги становить 8 000 грн.

Платіжною інструкцією №9183 від 07 серпня 2026 року підтверджується сплата ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокату Крюковій М.В. 8 000 грн за написання та подання апеляційної скарги у справі про стягнення кредиторської заборгованості з ОСОБА_1 .

Таким чином, факт надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, її безпосередній зв`язок із цією справою, обсяг виконаних адвокатом робіт та фактична сплата їх вартості підтверджені належними письмовими доказами.

Клопотання про зменшення розміру зазначених витрат на професійну правничу допомогу та доказів їх неспівмірності відповідачем до суду апеляційної інстанції не подано.

За таких обставин, ураховуючи результат апеляційного перегляду, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Щодо судового збору колегія суддів виходить із такого.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги частково, стягнув із відповідача на користь позивача 1 411,07 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги про стягнення 47 014 грн заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідно до частини першої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судового збору, здійснений судом першої інстанції, підлягає зміні, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в тій частині, в якій позовні вимоги вже були задоволені, вимога апелянта щодо стягнення додатково 22 089 грн процентів, тобто та частина рішення, у якій позивачу було відмовлено та яка фактично становила предмет апеляційного перегляду, задовольняється у повному обсязі.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 3 993,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 22 089 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 22 089 (двадцять дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. процентів за користування кредитом.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 662 грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 8 360 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3 993 грн 60 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий: Судді: